П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9049/21
Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року по справі №420/9049/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження з 01.10.2019 пенсії позивача (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивача (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) з 01.10.2019 в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач з 30 вересня 2019 року наказом начальника Південного регіонального Управління Державної прикордонної служби України від 30.09.2019 року № 349-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення генерал - лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 5 пункту 2 підпунктом «г» (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу;
- 01.10.2019 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, і з цього періоду він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Пенсійна справа № 1510023918 (Державна прикордонна служба України). Вислуга років станом на 30.09.2019 року становила: календарна 24 роки 02 місяці 04 дні, пільгова 02 роки 11 місяць 08 днів. Всього: 27 років 01 місяць 12 днів;
- з метою ознайомлення з документами щодо призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , а також перевірки дотримання соціальних гарантій щодо призначення та виплати пенсії направлено адвокатський запит № 93 від 12.05.2021 року до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області. 18.05.2021 року отримано лист - відповідь від Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області № 1500-0308-8/61897 з копіями наступних документів: протоколу за пенсійною справою 1510023918 (Державна прикордонна служба України) про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , грошового атестату № 45, довідки № 11/43 від 02.10.2021 року про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» видана генерал - лейтенанту ОСОБА_1 , а також надані перерахунки пенсії;
- за результатами вивчення отриманих документів виявлено безпідставне встановлення обмеження у виплаті розміру пенсії. Так, відповідно протоколу за пенсійною справою 1510023918 (Державна прикордонна служба України) при обчисленні пенсії враховано грошове забезпечення позивача, а саме: посадовий оклад 9300,00 грн., оклад за військовим званням 1620,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 45 % 4914,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 11265,85 (науковий ступінь кандидата наук 5%, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 20%, надбавка за кваліфікацію клас майстер перший 7%, надбавка за особливості проходження служби 50 % премія 35%). Сума грошового забезпечення для обчислення пенсії склала 27099,85 грн.; розмір пенсії з урахуванням 70 відсотків грошового забезпечення мав би дорівнювати 18969,90 грн. з додатковими надбавками 20182,90 грн., що зазначено в протоколі (протокол додається). Натомість, пенсію призначили з 01.10.2019 року у розмірі 15640,00 гри., недоплата склала 4542,90 грн., в подальшому при перерахунках пенсії ОСОБА_1 також було встановлено обмеження максимального розміру пенсії (перерахунки пенсії з 01.12.2019 року та 01.07.2020 року додаються);
- на теперішній час виплачується пенсія у розмірі 17120,00 грн. (перерахунок пенсії з 01.09.2020 року додається), в той же час згідно перерахунку пенсія мала складати 19831,66 грн., недоплата 2711,00 грн.;
- встановлення обмеження максимального розміру пенсії порушують і звужують конституційні і соціальні права ОСОБА_1 на отримання пенсії в повному обсязі та не відповідають чинному законодавству України;
- з метою досудового врегулювання спору направлено до відповідача адвокатський запит № 100 від 20.05.2021 року з вимогою провести виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугою років без обмеження її максимального розміру з 01.10.2019 року та виплати різницю в пенсії з 01.10.2019 року по день проведення такого перерахунку;
- отримано лист (відповідь) від 27.05.2021 року № 1500-0308-8/66312 від Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (далі відповідач), за підписом першого заступника начальника Головного управління Олени Аброскіної. З відповіді вбачається, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром;
- позивач вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у виплаті пенсії позивачу без обмежень максимальним розміром є протиправною дією, яка порушує і звужує конституційні права позивача, тому змушені звернутися до суду за захистом порушених прав позивача;
- окрім цього позивач як учасник бойових дій користується додатковими соціальними гарантіями, а тому обмеження у виплаті в повному обсязі призначеної пенсії є звуженням його конституційних прав;
- спір виник з приводу застосування відповідачем при призначені пенсії з 01.10.2019 року обмеження її розміру до виплати максимальною величиною. Дані дії відповідач пояснив прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI у 2011 році ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Аналогічні зміни були внесені до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- вказана норма запроваджує обмеження, щодо розмірів призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахований пенсій, зокрема до Закону № 2262-XII;
- разом з тим відповідач не застосував п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосуванню не підлягає;
- буквальне розуміння змін, внесених Законом України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262- ХІІ відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими;
- з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів;
- тобто, внесені Законом України № 1774 від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження;
- таким чином, з 20 грудня 2016 року (Рішення Конституційного Суду України), обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним та відповідно є протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії за вислугу років максимальним розміром;
- крім того, відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року;
- Закон № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання. Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України № 3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у частині, що не вирішується нормами Закону № 2262-ХІІ;
- застосування положень Закону України № 3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України;
- даний висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 14.05.2019 року по справі № 591/2109/17 та від 09.09.2019 року по справі № 463/925/17;
- аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2020 року по справі № 813/678/18 та від 09 лютого 2021 року по справі № 1640/2500/18;
- враховуючи те, що вказані положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнані неконституційними, отже застосування відповідачем до спірних правовідносин ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 щодо обмеження розміру пенсії позивача, є протиправними, а тому вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, оскільки:
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Таку думку висловив Верховний Суд України в постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19. З позовом позивач звернувся в 2021 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 2019 року, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав. Таким чином, позивачем пропущено строки, що встановлені вищевказаною нормою, тому позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до статті 240 КАС України;
- позивачу з 01.10.2019 призначено пенсію за вислугу років з розрахунку 27 років вислуги, виходячи з основного розміру 70 % грошового забезпечення;
- починаючи з 01.01.2018 згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався;
- звертаємо увагу суду, що посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилась діючою;
- в свою чергу, згідно з п. 2 розділу II Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом;
- відтак, факт призначення пенсії позивачу саме з 01.10.2019 свідчить про правомірність застосування до нього наведених вище нормативних положень про обмеження його пенсії максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2019 року - 1497 грн., з 1 липня - 1564 грн., з 1 грудня - 1638 грн.;
- згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2020 року - 1638 грн., з 1 липня - 1712 грн., з 1 грудня - 1769 грн.;
- згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2021 року - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривень;
- відповідно, розмір пенсії позивача станом на 01.07.2021 становить 18540 грн.;
- подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 06 березня 2017 року в справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 183/342/17 та від 03.04.2018 по справі № 361/4922/17 та відповідає правовій позиції, висловленій в постанові.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 - задовольнив.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.10.2019 пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) максимальним розміром.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) з 01.10.2019 в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме не досконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, посилаючись зокрема на висновки Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 24 червня 2020 року по справі №580/234/19, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 травня 2021 року по справі №347/2083/16.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини справи.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою - 1510023918 (Державна прикордонна служба України) від 01.10.2019 (а.с.68), ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ:
- Умови призначення: вислуга років - 27 (календ. 24), у розмірі 70% грошового забезпечення.
- Всього призначено: 20182,90.
- Загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі: 15640,00, з 01.10.2019 р. по 30.09.2030 р.
Листом від 27.05.2021 року № 1500-0308-8/66312 (а.с.25) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на адвокатський запит (а.с.23-24), який надійшов до відповідача 21.05.2021, щодо проведення перерахунку пенсії позивачу повідомив представника позивача, що:
- згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи ” максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- також, відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- оскільки, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2019 становив 1564,00 грн., а 01.12.2019 - 1638,00 грн., розмір пенсії ОСОБА_1 на день призначення становив 15640,00 грн., з 01.12.2019 підвищення до 16380,00 грн. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2020 становить 1712,00 грн., а 01.12.2020 становить 1769,00 грн., відповідно розмір пенсії ОСОБА_1 01.07.2020 становить 17120,00 грн., а з 01.12.2020 становить 17690,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо обмеження з 01.10.2019 пенсії позивача (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) максимальним розміром, позивач звернувся до суду із вищезазначеними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем також надано копії, зокрема (а.с.14, 15, 18, 19-22):
- витягу з наказу Начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України» від 30 вересня 2019 року № 349-ОС «Про особовий склад»;
- адвокатських запитів;
- грошового атестату № 45;
- довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виданої Південним регіональним управлінням Держприкордонної служби України від 02.10.2019 р. № 11/43;
- перерахунків пенсії, відповідно до яких пенсія позивача перерахована: з 1 грудня 2019 року з урахуванням максимального розміру пенсії: 16380,00; з 1 липня 2020 року: 17120,00; з 1 вересня 2020 року з урахуванням максимального розміру пенсії: 17120,00.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення ст. 2 Закону № 3668-VI при призначенні/перерахунку пенсії позивача.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ".
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України», вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43Закону №2262-XII, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20 грудня 2016 року втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 09 лютого 2021 року у справі №1640/2500/18.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668 (далі - Закон №3668), максимальний розмір пенсій, призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до ст.2 Закону №3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України,законів України «Про державну службу«, «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте вказаний Закон містить посилання на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення ст.2 Закону №3668 при призначенні/ перерахунку пенсії позивача.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги.
Вирішуючи спір, колегія суддів також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також на користь зазначеного висновку суду апеляційної інстанції свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, в рішенні ЄСПЛ по справі « Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (за заявою №68385/10 та №71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Колегія судді також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах « Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Зазначена позиція також неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17, від 03 березня 2018 року у справі №564/2288/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17, Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 16 жовтня 2019 року у справі №420/5401/18.
Отже, оскільки позивач має право на виплату пенсії (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) з 01.10.2019 в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром.
З приводу посилання апелянта на необґрунтованість судом першої інстанції стягнення з суб'єкта владних повноважень судового збору, що, на думку скаржника, призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, слід зазначити таке.
Відповідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, КАС України чітко передбачено стягнення судових витрат, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідачем протиправно обмежено максимальним розміром належну позивачу пенсію, у зв'язку із чим судом першої інстанції правомірно задоволено позов ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст.ст.308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, --
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року по справі №420/9049/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.