П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5867/19
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» про стягнення штрафних санкцій,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позов Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ «Одестрансбуд» 17000 грн. штрафних санкцій в дохід державного бюджету України на рахунок, відкритий на ім'я територіального органу Держказначейства за місцезнаходженням платника по коду бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності банку 106.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 19.11.2021р. подав апеляційну скаргу. Разом із апеляційною скаргою відповідачем, зокрема, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю обігових коштів на сплату судового збору, у зв'язку із призупиненням господарської діяльності та накладенням арешту на грошові кошти апелянта у розмірі 15776 грн.
Розглянувши вказане клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Так, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення останнього, є правом, а не обов'язком суду й, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 23.04.2020р. у справі №800/283/17 та від 27.04.2020р. у справі №9901/73/20.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст.8 Закону України «Про судовий збір», норми якої є спеціальними.
Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч.1 вказаної статті), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (ч.2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є: захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав та/або відшкодування шкоди.
З аналізу ст.8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що умови визначені є диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Умови, визначені у п.п.1 та 2 ч.1 вказаної статті, можуть застосовуватися до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5% розміру їх річного доходу (за попередній календарний рік), та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п.3 ч.1 ст.8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, у той же час визначив коло предмету спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п.1 та 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану юридичної особи), а положення п.3 ч.1 вказаної статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Варто зазначити про те, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст.129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини, пов'язані із фінансовим становищем установи чи організації або відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення або звільнення від такої сплати.
Отже, викладені апелянтом у клопотанні про відстрочення сплати судового збору обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст.8 Закону України «Про судовий збір». Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди здоров'ю.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20 та від 26.05.2021р. у справі №320/3335/20.
Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).
Станом на 01.01.2021р., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2270 грн.
Отже, враховуючи майновий характер позовних вимог (17000 грн.), за подання цього позову до суду першої інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 2270 грн. Відповідно, ставка судового збору за подання апеляційної скарги, у даному випадку, становить 3405 грн. (2270 грн. х 150%).
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:
отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст.169,296,298 КАС України,
У задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Осіпов Ю.В.