22 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6956/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. (суддя Турлакова Н.В., повне судове рішення складено 20.09.2021 р.) в справі № 160/6956/21 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Дніпрогаз») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 2 674 518,71 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» від 31.01.2007 р. № 70 не виконав нормативи по працевлаштуванню 17 осіб з інвалідністю. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 р. середньооблікова численність штатних працівників відповідача становить 1291 особа, тобто повинно бути працевлаштоване 52 особи з інвалідністю. Фактично відповідачем працевлаштоване 35 осіб з інвалідністю.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосуванням норм матеріального права, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Апелянт вказує, що законодавством чітко встановлено, що особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, що не виконане відповідачем. Державна служба зайнятості та інші органи працевлаштування покликані лише сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а не забезпечувати цей норматив.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на АТ «Дніпрогаз» покладено обов'язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
АТ «Дніпрогаз» 25.02.2021 р. подано звіт № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, в якому зазначено про створення 52 робочих місць для інвалідів.
За звітом відповідача форми № 10-ПІ у 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 1291 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, (осіб) - 35 осіб; кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 52 особи; фонд оплати праці штатних працівників (тис.грн.) - 203106,1; середньорічна заробітна плата штатного працівника (тис.грн. з одним десятковим знаком) - 157,3; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (тис.грн. з одним десятковим знаком) - 2674,1.
Згідно з розрахунком суми позову АТ «Дніпрогаз» не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 2 674 518,71 грн. за невиконання нормативу з працевлаштування 17 інвалідів в 2020 році.
Судом першої інстанції досліджені додаткові письмові докази: копії звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2020 р. на 36 арк.; список працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2020 році на 3 арк.; Інформація про працівників, які мають групу інвалідності та прийняті на роботу до AT «Дніпрогаз» протягом 2020 р. на 1 арк.; витяги з наказів про прийняття на роботу працівників, які мають групу інвалідності, протягом 2020 р. - 8 арк.; копії направлень на працевлаштування та довідки до актів медико-соціальної експертної комісії на 23 арк.; копії оголошень в ЗМІ на 11 арк.
Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не допущено порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки відповідачем створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу, відповідачем надавались звіти про наявність вакансій, приймались заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, відмова у працевлаштуванні певних осіб з інвалідністю пов'язана з неможливістю виконання конкретними особами робіт за певними професіями через наявність протипоказань у висновках медико-соціальної експертизи.
Суд визнає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що за звітом форми 10-ПІ за 2020 р. відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу АТ «Дніпрогаз» становить 1291 особа, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів - 52, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 35 осіб.
Позивачем відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця (17 місць) для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2020 р. в розмірі 2 674 518,71 грн.
Адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачено.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-ХІІ), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Статтею 7 Закону № 875-ХІІ визначено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Згідно зі статтею 17 цього Закону метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
За змістом статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Відповідальність за зазначене порушення передбачена статтею 20 Закону № 875-ХІІ, відповідно до частини першої якої підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
За змістом частини четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Оскільки у відповідача не працевлаштовано 17 осіб з інвалідністю позивачем згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 2 674 518,71 грн.
Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Судом встановлено, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій самостійно на обчислювалась та не сплачувалась.
Відповідачем протягом 2002 року вчинялись дії задля виконання покладеного на роботодавця обов'язку з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Так, відповідачем створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем для працевлаштування осіб з інвалідністю щомісячно протягом 2020 р. надавались звіти до центру зайнятості форми № 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для осіб з інвалідністю (кур'єра, контролера газового господарства, слюсарів, водіїв, монтажників тощо), з наданням відповідної характеристики вакантного місця.
Позивачем не надано доказів, що відповідачем у 2020 році безпідставно відмовлялось у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.
На протязі 2020 року відповідачем прийнято на роботу 8 осіб з інвалідністю, інші направлені особи з незалежних від відповідача причин не були прийняті на роботу.
При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем відмовлялось у працевлаштуванні осіб, які направлялись центром зайнятості, з тих підстав, що за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров'я таких осіб перешкоджав виконанню професійних обов'язків та загрожував погіршенню здоров'я особи з інвалідністю, або через відмову особами, які направлялися.
Відповідачем на протязі 2020 року самостійно здійснювався пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування саме в АТ «Дніпрогаз», шляхом розміщення в засобах масової інформації (газета «Наше місто») оголошень про наявність на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та запрошував таких осіб працевлаштовуватись на створені для них робочі місця, що підтверджено належними доказами.
Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади.
Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем виконано обов'язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі, то вважається, що такою особою вжито залежні від нього, передбачені законодавством, заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дії для недопущення господарського правопорушення. Враховуючи, що відповідачем здійснено всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, то відсутні підстави для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2 674 518,71 грн.
У спростування доводів апелянта суд зазначає, що в силу приписів Закону № 875-ХІІ на роботодавця покладається обов'язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, проте такий обов'язок не супроводжується обов'язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування на створені робочі місця.
Такий обов'язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
З огляду на вищезазначене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем виконаний обов'язок, передбачений нормами чинного законодавства, зі створення одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, що обумовлює відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/6956/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/6956/21 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 22.12.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.12.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко