20 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/14363/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03.11.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019, 2020, 2021 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком ;
- зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2019, 2020, 2021 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
В силу пункту 13 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків встановлено п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
13.12.2021 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування яких поклався на правові висновки Верховного Суду України у справах №646/6250/17 та № 809/248/18, відповідно до яких заявлення громадянином вимог у пенсійному спорі не обмежено будь-яким спором.
Розглянувши подану заяву та матеріали позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зауважила, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У постанові від 18.11.2020 у справі №380/5202/20 Верховний Суд зазначив, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
30 вересня відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, а перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.
Отже, шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової допомоги та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2019 рік - з 30.09.2019; за 2020 рік - з 30.09.2020.
Слід зауважити, що вищевказаний строк звернення до суду з позовом закінчився за 2019 рік - 31.03.2020, за 2020 рік - 31.03.2021.
Позивач звернувся до суду 29.10.2021, що підтверджується відомостями штампа вхідної кореспонденції суду.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, розгляд Верховним Судом зразкової справи №440/2722/20 не зумовлює підстав визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом поважними, оскільки спірну допомогу йому виплачено у квітні поточного року, а виходячи з наведених вище положень частини четвертої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", перегляд її розміру після 30 вересня поточного року за будь-яких умов був можливим лише в судовому порядку.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом щодо позовних вимог за 2019, 2020 роки позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
Крім того, суд відхиляє як безпідставні доводи позивача стосовно того, що позивач дізнався про порушення свого права із листа Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області від 20.09.2021 №Л-196/9.
Отже, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положеннями частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за 2019, 2020 роки без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 160, 169, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019, 2020 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язання Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2019, 2020 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.М. Петрова