21 грудня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/13090/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Оржицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 /далі - позивач, ОСОБА_2 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області /далі - відповідач/ про:
- визнання протиправним та скасування рішення Оржицької селищної ради №142 від 17 вересня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою неповнолітньому ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Оржицької селищної ради (Оржицької територіальної громади) Лубенського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язання Оржицької селищної ради прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради (Оржицької територіальної громади) Лубенського району Полтавської області /а.с.1-3/.
Позов обґрунтований тим, що законний представник позивача звернувся до Оржицької селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Оржицької селищної ради (Оржицької територіальної громади) Лубенського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність. Рішенням дванадцятої сесії Оржицької селищної ради восьмого скликання №142 від 17 вересня 2021 року відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки діючому генеральному плану та плану зонування смт Оржиця Лубенського району Полтавської області. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки з наданого ним викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки вбачається, що воно відповідає генеральному плану та плану зонування смт. Оржиця Лубенського району Полтавської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 15-16/ зазначив, що рішенням дванадцятої сесії Оржицької селищної ради восьмого скликання №142 від 17 вересня 2021 року відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки діючому генеральному плану та плану зонування смт. Оржиця Лубенського району Полтавської області. З графічних матеріалів, доданих до заяви, вбачається, що заявлена позивачем земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту смт. Оржиця. Відповідно до Генерального плану смт. Оржиця Оржицького району Полтавського області, затвердженого рішенням 33 сесії ради сьомого скликання №13 від 16 березня 2018 року, та Плану зонування смт. Оржиця Оржицького району Полтавського області, затвердженого рішенням 47 сесії ради сьомого скликання №6 від 27 лютого 2019 року, заявлена земельна ділянка відноситься до земель «Житлової садибної забудови» і розташована в зоні Ж-1 «Зона садибної забудови».
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 5/.
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до Оржицької селищної ради із заявою від 30 серпня 2021 року (вх.№274/02-25 від 30 серпня 2021 року) /а.с. 17/, в якій просив надати неповнолітньому ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Оржицької селищної ради (Оржицької територіальної громади) Лубенського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства та передати земельну ділянку у власність. До вказаної заяви додав: копії паспорта та ідентифікаційного номера, свідоцтва про народження, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с.17-25/.
Рішенням дванадцятої сесії Оржицької селищної ради восьмого скликання №142 від 17 вересня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " /а.с. 6/ відмовлено гр. ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ-01.03), яка розташована на території Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки діючому генеральному плану та плану зонування смт Оржиця Лубенського району Полтавської області.
Не погодившись з вказаним рішенням, законний представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) /далі - ЗК України/.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За змістом пунктів "б", "г" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності: для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із клопотанням та визначеними законодавством документами про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Тобто Земельним кодексом України встановлено два альтернативних варіанта правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу. При цьому підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України та перелік таких підстав для відмови є вичерпним.
Дослідивши рішення дванадцятої сесії Оржицької селищної ради восьмого скликання №142 від 17 вересня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", суд встановив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стала невідповідність місця розташування земельної ділянки діючому генеральному плану та плану зонування смт Оржиця Лубенського району Полтавської області.
Надаючи оцінку вказаній підставі для відмови у наданні дозволу, суд виходить з такого.
Відповідно до статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" №687-XIV від 20 травня 1999 року встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року /далі Закон №3038-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон; функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Частиною другою статті 5 Закону №3038-VI встановлено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Частиною першою статті 17 Закону №3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог, зокрема: виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.
Судом встановлено, що земельна ділянка, яку позначено на графічному матеріалі, доданому законним представником позивача до заяви від 30 серпня 2021 року /а.с. 17-18/, відповідно до викопіювання з Генерального плану території смт Оржиця Оржицького району Полтавського області /а.с.28/ та викопіювання з Плану зонування території смт. Оржиця Оржицького району Полтавської області /а.с. 27/ належить до зони житлової садибної забудови (Ж-1).
Водночас у заяві про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, законний представник позивача просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та передати таку земельну ділянку у власність позивача.
За визначенням, наведеним у статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, а за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Оскільки земельна ділянка, на яку законний представник позивача просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, віднесена до земель житлової забудови (зони житлової садибної забудови (Ж-1), то вона не може бути надана позивачу у власність як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Доказів на спростування невідповідності місця розташування земельної ділянки, визначеної законним представником позивача, діючому генеральному плану та плану зонування смт Оржиця Лубенського району Полтавської області, до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки діючому генеральному плану та плану зонування смт Оржиця Лубенського району Полтавської області, суд доходить висновку про те, що відповідач правомірно прийняв рішення дванадцятої сесії Оржицької селищної ради восьмого скликання №142 від 17 вересня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " .
Отже, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Оржицької селищної ради (вул. Центральна, буд. 21, смт. Оржиця, Полтавська область, 37700, ідентифікаційний код 21054106) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк