Справа № 420/12233/20
22 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 за участі третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, нарахування та виплату середнього заробітку,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »(в/ч НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України, Військової частини « НОМЕР_1 » у якому просить визнати протиправним та скасувати Наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 14.09.2020 року №275, про звільнення зі служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо позивача та поновлення позивача на посаді начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини « НОМЕР_1 » Лиманського району Одеської області, також нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу мотивуючи це тим, що він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді начальника медичного пункту танкового батальону військове звання ст.лейтенант та 16.09.2020 року його ознайомили з наказом командувача військ оперативного командування №275 від 14.09.2020 року яким його звільнено у запас за п.п. «д» (через службову невідповідність п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Проте не вручили заповнену трудову книжку та не провели розрахунок заборгованості заробітної плати та невикористаних відпусток на день звільнення.
Вказує, що з 10.08.2019р. по 14.09.2020 року не мав доган та підстав для звільнення, а службова невідповідність повинна оформлена відповідно до норм Закону та статуту Збройних сил України.
Відповідач в/ч НОМЕР_2 надав суду відзив у якому позов не визнав та просив відмовити, мотивуючи, це тим, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та під час проходження військової служби зарекомендував себе як недисциплінований та безвідповідальний військовослужбовець. За час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 позивач протягом 2020року систематично порушував військову дисципліну, на зауваження не реагував, висновки щодо своєї поведінки не робив за що, неодноразово був притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно наказів командира в/ч НОМЕР_1 про покарання, а саме: наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.01.2019р. №164 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП; від 20.02.2020р. №369 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків; від 24.02.2020р. №392 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків; від 29.04.2020р. №810 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків; від 03.07.2020р. №1261 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків; від 10.07.2020р. №1428 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків; від 10.07.2020р. №1428 накладено дисциплінарне стягнення «Попередження про неповну службову відповідальність» за невиконання службових обов'язків; наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 31.07.2020р. №1596 накладено дисциплінарне стягнення «Звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» » за неналежне виконання службових обов'язків. Також позивач за фактом виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно Постанови Мар'їнського районного суду Донецької області від 05.02.2020р. по справі №237/276/20 за ч. 3ст.172 -20 КУпАП. Отже вбачається, що даний військовослужбовець під час проходження служби на протязі 2020р. виконував службові обов'язки на незадовільному стані, мав почуття безкарності та безвідповідальності, через свої дії потребував постійного контролю з боку командування в/ч, та створював негативний приклад військової дисципліни для інших військовослужбовців, що є недопустимим. Систематичні порушення військової дисципліни позивачем підтверджуються матеріалами службових розслідувань, а також поясненнями спів службовців. У командувача військ були відсутні підстави для відмови командиру в/ч НОМЕР_1 у поданні на звільненні з військової служби позивача. Крім того військова частина НОМЕР_1 є бойовим підрозділом яка періодично приймає участь в Операціях об'єднаних сил на сході України. Звільнення позивача є дискреційними повноваженнями відповідача який діяв у спосіб передбачений чинним законодавством.
Ухвалою суду від 17.11.2020 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року надано судове доручення на виклик та допит свідків та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати 25.05.2021 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 25.05.2021р. без виходу до нарадчої кімнати залучена до участі у справі третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 31.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі №420/12233/20 та призначений справу до розгляду по суті на 15.06.2021 на 10год.00хв.
Ухвалою суду від 18.06.2021 року призначено по справі №420/12233/20 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи з експертної установи до суду.
Ухвалою суду від 07.12.2021 року без виходу до нарадчої кімнати поновлено провадження у справі та відкладено судове засідання на 17.12.2021р. на 14год.00хв.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, пояснення третьої особи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» N2232-XII від 25.03.1992 року зі змінами та доповненнями (далі Закон N 2232-XII).
Статтею 2 Закону N 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
До видів військової служби відноситься військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.
Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби встановлені в статті 26 Закону N 2232-XII, відповідно до частини шостої якої контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: д) через службову невідповідність.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №221 від 10.08.2019 р. ст.лейтенанта запасу ОСОБА_1 призначено начальником медичного пункту механізованого батальйону 28 окремої механізованої бригади (т.1 а.с.16). Проходження військової служби позивача відбувалось за контрактом.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по особовому складу №275 від 14.09.2020 року відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» ст.л-та медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту танкового батальйону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звільнено з військової служби у запас за п.п. «д» (через службову невідповідність»(т.1 а.с.58).
Вказаний наказ був прийнятий на підставі подання командира 28 окремої механізованої бригади п-ка ОСОБА_5 (т.1 а.с.59-61) у якому підставою для подання до звільненні з військової служби у запас на підставі п. «ж» зазначено, що ст.л-т ОСОБА_1 зарекомендував себе в основному з негативної сторони, вимоги Статутів Збройних сил України та інших керівних документів, які регламентують службову діяльність знає, але не завжди керується ними у повсякденній діяльності. Потребує контролю при виконання службових обов'язків. Особисто не дисциплінований. В останній час грубо порушує військову дисципліну. Систематично запізнюється та не виходить на службу без поважних причин, мають місце перебування на військовій службі в нетверезому стані, внаслідок чого неналежно виконує свої службові обов'язки, що призводить до порушення вимог ст.1,2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст.6,11,12,16 Статут внутрішньої служби ЗСУ.
Перед звільненням з позивачем командиром в/ч НОМЕР_1 проведена бесіда з приводу оформлення документів на звільнення з військової служби у запас на підставі п. «ж» ст.48 та ст.56 Дисциплінарного статут ЗСУ. З аркушем бесіди позивач був ознайомлений, але не погодився, так само як з службовою характеристикою, про що свідчить його особистий підпис (т.1 а.с.60 а.с.65).
Згідно даних службової картки до позивача протягом 2020 року було застосовано сім видів дисциплінарного стягнення, з яких чотири останніх не зняті, а саме: наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.01.2020р. №164 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за вживання спиртних напоїв що призвело до порушення вимог ст.4 Дисциплінарного статут ЗСУ ст.6,13, 16,241 Статуту ВС ЗСУ; від 20.02.2020р. №369 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків; від 24.02.2020р. №392 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків в повному обсязі; від 29.04.2020р. №810 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків в повному обсязі; від 03.07.2020р. №1261 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків, саме порушення розпорядку дня; від 10.07.2020р. №1428 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за невиконання службових обов'язків, а саме невихід на службу без поважних причин; від 10.07.2020р. №1470 накладено дисциплінарне стягнення «Попередження про неповну службову відповідальність» за невихід на службу та систематичного порушення вимог статутів ЗСУ, неналежне виконання вимог наказів та інших керівних документів пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби , що негативно впливають на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу що призвело до порушення вимог ст.6,11..16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ(т.1 а.с.68,69).
Підставою для направлення подання командиром в/ч НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби стало: за час проходження служби у займаній посаді ст.л-т ОСОБА_1 зарекомендував себе в основному з негативної сторони; вимоги Статутів ЗСУ та інших керівних документів, які регламентують службову діяльність знає, але не завжди керується ними в повсякденній діяльності. В складних обставинах не завжди проявляє розумну ініціативу та наполегливість. Потребує контролю при виконання службових обов'язків. Особисто не дисциплінований. В останній час грубо порушує військову дисципліну. Систематично запізнюється та не виходить на службу без поважних причин, мають місце перебування на військовій службі в нетверезому стані, внаслідок чого неналежно виконує свої службові обов1язки, що призводить до порушення вимог ст. 1,2 Дисціпларного статуту ЗСУ статтей 6,11,12,16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ(т.1 а.с.61).
З оскаржуваним наказом позивач не погодився та оскаржив його до суду.
Так, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому, Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України.
Згідно преамбули Статуту, він визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно ст. 2 Статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ч.4 ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч.5 ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно ст. 68 Статуту, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Згідно ст. 83 Статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно ст. 84 Статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно ст. 85 Статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно ст. 86 Статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно ст. 97 Статуту, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Суд критично ставиться до пояснень позивача, щодо не знання про застосування до нього командуванням видів дисциплінарного стягнення протягом 2020 року, так як вбачається з: наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ст. л-та ОСОБА_1 №164 від 23.01.2020 року крім притягнення до дисциплінарної відповідальності ще й позбавили премії за січень 2020 року в повному обсязі (т.1 а.с.86); наказу №369 від 20.02.2020р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності ст. л-та ОСОБА_1 крім притягнення до дисциплінарної відповідальності ще й позбавили премії у розмірі 20% за лютий 2020 року; наказу №329 від 24.02.2020р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності ст. л-та ОСОБА_1 крім притягнення до дисциплінарної відповідальності ще й позбавили премії у розмірі 20% за лютий 2020 року; наказу №810 від 29.04.2020р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності ст. л-та ОСОБА_1 крім притягнення до дисциплінарної відповідальності, ще й позбавили премії у розмірі 20% за квітень: наказу №1261 від 03.07.2020р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців 3 механізованого батальйону ст. л-та ОСОБА_1 крім притягнення до дисциплінарної відповідальності ще й позбавили премії за червень 2020р.; наказу №1428 від 10.07.2020р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців 3 механізованого батальйону ст. л-та ОСОБА_1 крім притягнення до дисциплінарної відповідальності, ще й позбавили премії за липень 2020 року; наказу №1470 про результати проведення службового розслідування за фактом невиходу на службу 02.07.2020р. ст.л-том ОСОБА_1 крім притягнення до дисциплінарної відповідальності ще й перерахували грошове забезпечення за липень 2020 року.
Також суд враховує, що позивач в червні 2020 року ознайомлювався з матеріалами особової справи про що свідчить його підпис та зауважень, щодо наявності там записів про застосовані дисциплінарні стягнення не зазначав, та до суду для їх оскарження не звертався.
Суд також критично ставиться до аргументів позивача щодо неправомірності врахування командуванням при визначення дисциплінарного заходу до нього постанови Мар'їнського районного суду Донецької області від 05.02.2020року, якою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-20 ч. КУпАП (Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в умовах особливого періоду) так як вона скасована постановою судді Донецького апеляційного суду від 02.03.2021р. З огляду на те, що в мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що всі наведені докази у справі не містять сумніві щодо їх достовірності та допустимості, та підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-20 КУпАП, проте справа була розглянута судом за відсутності належного повідомлення позивача про її розгляд, та за спливом строку накладення адміністративного стягнення постанову від 05.02.2020р. скасував, а провадження у справі закрив.
Щодо відсутності доказів ознайомлення його з матеріалами службових розслідувань, то суд враховує, що згідно пункту 3 розділу IV Наказу Міністра оборони №608 від 21.11.2017 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» військовослужбовець стосовно якого проводиться службове розслідування має право ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником), проте відсутній обов'язок командира без заяви військовослужбовця стосовно якого проводилось службове розслідування надавати його для ознайомлення. Та матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до командуванням з відповідною заявою та йому було в цьому відмовлено.
Щодо підстав для скасування оскаржуваного наказу через не проведенням розрахунку заборгованості по заробітній платі та не використаним відпусткам, то як вбачається з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №181 по стройовій частині від 17.09.2021року, яким позивач виключений з списків особового складу частини, то наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік та за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік. Та відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №1913 від 16.09.2020р. утримати з грошового забезпечення позивача заборгованість перед частиною через нестачу -8872,36грн. (т.1 а.с.159).
Позивач не надав жодного доказу наявності у військової частини заборгованості з грошового забезпечення перед ним на час звільнення, та це не є підставою для скасування наказу про звільнення №275 від 14.09.2020р., та не позбавляє позивача звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з грошового забезпечення, яка не є предметом спору у цій справі.
З огляду на наявну службову характеристику позивача надану безпосереднім командиром, наявні у нього дисциплінарні стягнення, поведінку позивача в особливий період під час проходження військової служби суд з урахуванням дискреційних повноважень відповідача у питаннях притягнення до дисциплінарної відповідальності під час проходження військової служби доходить висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий з дотриманням законодавства, є обґрунтованим, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд зазначає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 205, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ).
Відповідач - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (65012, м. Одеса, провул.Штабний, №1).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (67570, Одеська область, Ліманський район, смт. Чорноморське).
Суддя Іванов Е.А.
.