21 грудня 2021 р. № 400/5289/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., розглянувши в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням суду по справі № 400/5289/21 від 09.12.2021р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено.
15.12.2021 року представником позивача до суду через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів витрат, які позивач ОСОБА_1 сплатив в зв'язку з розглядом даної справи. До свого клопотання представник позивача додав: договір про надання правничої допомоги від 12.02.2021р., акт про надання правничої допомоги від 14.12.2021р. на суму витрат 7037,00грн., підтвердження надсилання доказів іншим учасникам справи.
Судом встановлено, що позивач в позовній заяві вказував про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в звязку з розглядом справи, та вказв суму таких витрат 9000,00грн. До позову позивач додав копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК № 001148 від 22.06.2017р., ордер на надання правничої допомоги від 01.06.2021р. серії ВЕ № 1032043.
Вирішуючи питання про винесення додаткового судового рішення щодо витрат пов'язаних з наданням позивачу правничої допомоги, суд виходить із наступного.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 2 та 3 ст. 252 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В позовній заяві позивач заявив про понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00грн. 15.12.2021р. до справи представник позивача додав акт про надання правничої допомоги від 14.12.2021р. на суму витрат 7037,00грн., в якому визначено перелік послуг наданих позивачем адвокатом Кобзаренком М.Ю.
Вирішуючи питання по суті , суд виходить з наступного.
За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Так, між позивачем та адвокатом М.Ю.Кобзаренко був укладений договір про надання правничої допомоги від 12.02.2021 року. На підтвердження виконання цього договору до суду надано: акт про надання правничої допомоги від 14.12.2021р. на суму витрат 7037,00грн., в якому визначено перелік наданих адвокатом послуг.
В акті про надання правничої допомоги від 14.12.2021р. зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В такому акті адвокат Кобзаренко М.Ю. ззаначив, що відповідно до п.4.2 договору про надання правничої допомоги, розрахунок вартості правничої допомоги зазначається в рахунку.
Проте, до матеріалів справи ні позивачем, ні його представником такого рахунку-фактури вартості послуг адвоката не надано. Також до справи не надано квитанції або касового чеку до прибуткового ордеру адвоката, який би свідчив про сплату позивачем адвокату суми витрат в розмірі 7037,00грн.
При цьому, в пунктах 4.8 та 4.9 Договору про надання правничої допомоги укладеного між позивачем та адвокатом Козбаренко М.Ю. зазначено, що оплата правничої допомоги за даним Договором здійснюється протягом 5 днів з моменту вручення клієнту рахунку. Сума , виплачена в порядку п.4.1 даного договору є гонораром адвоката за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає.
Розглянувши заяву позивача та надані до заяви документи, суд встановив, що така заява не відповідає вимогам ст.134 КАС України.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги представника позивача щодо розподілу судових витрат в повному обсязі.
Від відповідача жодних заперечень чи пояснень щодо заяви позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу до суду не надходило.
Отже, суд приходить до всиновку про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 19, 77, 134, 139, 241 - 246, 252, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. В ухваленні додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя І. А. Устинов