20 грудня 2021 р. № 400/5863/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,
третя особа: ОСОБА_2 ,
АДРЕСА_2
про:зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з вимогою зобов'язати Миколаївську міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 800 кв.м. із земель комунальної власності по АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позову позивач вказала, що Рішенням Миколаївської міської ради від 16.05.2013 року №28/31 надано особі ( ОСОБА_2 ) дозвіл на складання проекту землеустрою за адресою АДРЕСА_3 , однак протягом 8 років рішення такою особою не реалізоване. На заяву позивача від 21.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за вищевказаною адресою позивачу надійшла відповідь виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.06.2021 року, за змістом якої документи повернуто без розгляду на підставі положень ст.22 Закону України «Про землеустрій». ОСОБА_3 вважає, що Миколаївською міською радою допущено протиправну бездіяльність, оскільки за змістом ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Тобто або дозвіл, або відмова, але не повернення. Позивач в позові наголошує, що до повноважень виконавчого комітету не належить передача земельних ділянок у власність і до нього вона не зверталась, а на розгляд сесії Миколаївської міської ради в порушення ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та ч.5 ст.46 закону України «Про місцеве самоврядування» подане позивачем клопотання не виносилось, а доказами вищевказаних обставин є заяви від 21.05.2021, від 25.05.2021 та відповідь від 14.06.2021.
Виходячи з зазначених обставин, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що рішення Миколаївської міської ради від 16.05.2013 № 28/3, на яке посилається позивач в позові, не є предметом розгляду даної справи. Крім того, таке рішення є ненормативним правовим актом, який був винесений на затвердження та прийнятий міською радою. Відповідач вважає, що заява ОСОБА_1 від 25.05.2021 була розглянута в межах встановленого ч. 7 ст. 118 ЗКУ місячного строку, про що свідчить лист виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.06.2021 № 4076/02.02.01-40/14/21. Миколаївська міська рада вважає позов необґрунтованим, тому в його задоволенні просила відмовити.
Ухвалою від 30.07.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання 02.09.2021р.
Відповідно до наказу в.о. голови суду від 18.08.2021р. № 201-б головуючий суддя Устинов І.А. знаходився у відпустці з 01.03.2021р. по 15.09.2021р.
В зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд справи було відкладено на 28.09.2021р., про що сторін було повідомлено завчасно повістками суду.
27.09.2021р. позивач надала до суд заяву про розгляд справи без її участі.
Ухвалою від 28.09.2021р. суд задовольнив заяву Миколаївської міської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 та призначив по справі судове засіданні на 21.10.2021р.
У судове засідання 21.10.2021р. сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
21.10.2021р. відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.
Від третьої особи пояснень щодо позову до суду станом на час розгляду даної справи - не надходило.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою від 25.05.2021 № 23040-000474083-007-12 (далі - Заява від 25.05.2021) щодо видачі рішення Миколаївської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 800 кв.м по АДРЕСА_3 .
14.06.2021 листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 4076/02.02.01-40/14/21 позивачу надано відповідь, що відведення нових земельних ділянок на території міста здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, якими є Генеральний план міста Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 № 35/18 та План зонування міста Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 № 36/13. Пунктом 29 рішення Миколаївської міської ради від 16.05.2013 № 28/31 (далі - Рішення 28/31) надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 для складання проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 800 кв.м, із земель комунальної власності, для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .
Вважаючи відмову відповідача у відведенні відповідної земельної ділянки у власність, викладену в листі від 14.06.2021р., такою, що порушує права позивача, остання звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) одним із способів набуття права власності на земельні ділянки громадянами України є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною 1 статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Приписами, визначеними статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Положеннями частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що відмова викладена у листі відповідача від 14.06.2021 за вих. №4076/020201-40/14/21 щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.
Як вбачається із зазначеного Листа, підставою для відмови у наданні дозволу слугувало те, що вказана позивачем в заяві земельна ділянка орієнтовною площею 800 кв.м, із земель комунальної власності, для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , належить дл території мішаної багатоквартирної та громадської забудови (Ж-4), на якій земельні ділянки рішеннями Миколаївської міської ради вже відведені громадянам у встановленому порядку для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд. З таких підстав заяву позивачу було повернуто відповідачем.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Відмова відповідача викладена в листі від 14.06.2021р. не є належним чином оформленим рішенням Миколаївської міської ради про відмову ОСОБА_1 в наданні відповідного дозволу. Відповідач в силу вимог ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» повинен був на сесії міської ради прийняте відповідне рішення з урахуванням норм ст.117, 118 ЗК України.
Крім того, наданий міської радою дозвіл третій особі - ОСОБА_2 ще в 2013 році, на даний час є нереалізованим такою особою. Зокрема, будь-яких доказів з боку відповідача, про розроблення та затвердження відповідного проекту землеустрою ОСОБА_2 до справи не надано, хоча Миколаївська міська рада є уповноважним органом щодо здійснення контролю про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова у вигляді листа від 14.06.2021 р. прийнята відповідачем у порушення вимог Земельного Кодексу України, а тому підлягає скасуванню, як протиправна.
У той же час, вимога щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Дискреційні повноваження являють собою сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Враховуючи зазначене, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, для повного захисту прав позивача, суд, згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Миколаївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 800 кв.м. із земель комунальної власності по АДРЕСА_3 та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу відповідачем не надано суду доказів належного розгляду (рішення міської ради) заяви позивача від 25.05.2021р.
З боку третьої особи ОСОБА_2 , жодних пояснень щодо позовних вимог ОСОБА_1 до суду станом на час розгляду справи, не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Щодо заявленого відповідачем 28.09.2021р. клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що дану справу не належить розглядати за нормами КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог ОСОБА_1 , даний спір є публічно-правовим, тому підлягає розгляду за правилами КАС України.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст.171 КАС України, суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, з'ясовує чи належить такий позов розгляду за правилами КАС України.
Оскільки, суд ухвалою від 30.07.2021р. відкрив провадження за позовом ОСОБА_1 , то справу №400/58638/21 вирішено розглядати згідно норм адміністратвиного судочинства.
Судові витрати по справі розподіляються відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати відмову Миколаївської міської ради у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 800 кв.м. із земель комунальної власності по АДРЕСА_3 , викладену у листі від 14.06.2021р. № № 4076/02.02.01-40/14/21.
3. Зобов'язати Миколаївську міську раду (код ЄДРПОУ 04056612) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 800 кв.м. із земель комунальної власності по АДРЕСА_3 та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов