17 грудня 2021 року м. Ужгород№ 807/946/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дору Ю.Ю.,
за участю секретаря судових засідань Завидняк А.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_1 ;
представника відповідача - не з'явився;
розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
11 серпня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, Головне управління ДФС у Закарпатській області), якою просив суд: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; 2. Визнати звільнення незаконним та поновити на роботі; 3. Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; 4. Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного грошового забезпечення допустити до негайного виконання".
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
12 серпня 2021 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення в частині позовних вимог про визнання звільнення незаконним і поновлення на роботі. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДФС у Закарпатській області від 12 липня 2017 року № 401-о. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області в розпорядженні Головного управління ДФС у Закарпатській області. В іншій частині позовних вимог справу направлено на новий судовий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
31 серпня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року було закрито підготовче провадження, постановлено про витребування доказів та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
24 листопада 2021 року позивачем подано заяву про доповнення заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 12.08.2021 року по справі № 807/946/17 про поновлення на службі.
01 грудня 2021 року судом постановлено ухвалу про поновлення судового розгляду та витребування від Державної фіскальної служби у Закарпатській області інформацію про грошове забезпечення за два повні відпрацьовані місяці перед звільненням ОСОБА_1 , без урахування часу перебування у стані тимчасової непрацездатності (лікарняному) та Довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 у період з 12.07.2016 року по 12.07.2017 року з зазначенням сум та фактично відпрацьованого часу.
27 вересня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 23.09.2021 р. про збільшення (уточнення) позовних вимог, у якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу з урахуванням узагальнених правозастосовних висноків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 826/17798/14 адміністративне провадження № К/9901/13106/21. від 09 вересня 2021 року у справі № 826/18719/14 адміністративне провадження № К/9901/33117/20 та адміністративній справі № 240/4379/20 до дня Фактичного поновлення на службі; визнати незаконним незабезпечення відповідачам з: 2001 року проходження позивачем обов'язкових періодичних (щорічних) медичних оглядів; визнати незаконним непроведення відповідачем розслідування нещасного . випадку згідно «Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України» затвердженого наказом МВС України від 27 12 20(Р року № 1346; зобов'язати відповідача провести розслідування нещасного випадку згідно «Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України» затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року № 1346; Стягнути з відповідача на користь позивача 600 000 грн. відшкодування моральної шкоди; У зв'язку постійним умисним порушенням відповідачем (службовими особами відповідача) вимог законодавства, відповідальність за порушення якого в певних випадках межує з кримінальною, недобросовісністю у діях тривалим та безпідставним затягуванням, та умисним ухиленням від виконання постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 807/946/17, що підлягає неганому виконанню, але відповідачем станом на 23 вересня 2021 року умисно не виконана, застосувати до відповідача заходи судового контролю що передбачені ст. 382 КАС України.
17 грудня 2021 року судом постановлено ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 від 23 вересня 2021 року про збільшення (уточнення) позовних вимог повернути без розгляду, оскільки дана заява по суті є зміною предмета та підстав позову. Суд вказав, що відповідно до частини 2 статті 47 КАС України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Так, частина 3 статті 47 КАС України визначає, що зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Дані положення статті є імперативними нормами, а відтак подана заява ОСОБА_1 від 23.09.2021 р. про збільшення (уточнення) позовних вимог не може бути розглянута судом при новому судовому розгляді. Суд вказує, що змінених фактичних обставин, що сталися, позивачем не наведено.
24 листопада 2021 року позивачем подано до Закарпатського окружного адміністративного суду подано заяву про доповнення заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог від 23.09.2021 року, якою просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 12.08.2021 року у справі № 807/946/17 про поновлення на службі. Суд вказує, що розгляд даної обставини необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, відповідно до положень статті 47 КАС України.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є, відповідно до постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року визначення розміру та обчислення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відповідно до заяви від 24 листопада 2021 року про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення від 12.08.2021 року по справі № 807/946/17 про поновлення на службі.
На виконання ухвали від 25 жовтня 2021 року відповідачем суду надано лист від 10.11.2021 р. № 1666/10/07-97-07, де зокрема вказано про посадовий оклад позивача.
30.11.2021 р. представником відповідача подано клопотання про долучення письмових доказів та надано Довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 29.11.2021 р. № 131/7-07-97-09-00, Інформацію № 91/07-00-24 про складові грошового забезпечення та інші документи.
Додаткових письмових пояснень та відзиву від відповідача - Головного управління ДФС у Закарпатській області не надходило.
Під час розгляду справи по суті позивач позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
12 серпня 2021 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення в частині позовних вимог про визнання звільнення незаконним і поновлення на роботі. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДФС у Закарпатській області від 12 липня 2017 року № 401-о. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області в розпорядженні Головного управління ДФС у Закарпатській області. В іншій частині позовних вимог справу направлено на новий судовий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
У вищевказаній постанові Верховний Суд вказує, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права під час вирішення спору, суди попередніх інстанцій не досліджували розміру грошового забезпечення позивача за попередні два місяці перед звільненням і не визначали розмір його середньоденного грошового забезпечення, яке є базою для обчислення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Отже, беручи до уваги процесуальні обмеження суду касаційної інстанції у збиранні чи прийнятті до розгляду нових доказів, у частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 235 частини 2 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (далі по тексту - Положення № 114), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року № 616 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції (далі - Порядок № 616), яким визначено механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначено форму та порядок видачі грошових атестатів (пункт 1 розділу І Порядку № 616).
Пунктом 24 Положення № 114 передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку № 616 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події; одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.
Пунктом 4 розділу ХІІ Порядку № 616 визначено, що особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.
Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку № 616 грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.
Судом було досліджено Грошовий атестат № 7 ОСОБА_1 , Довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 29.11.2021 р. № 131/7-07-97-09-00, Інформацію № 91/07-00-24 про складові грошового забезпечення, Довідку від 30.11.2021 р. № 132/7-07-97-09-00 та Довідку від 03.12.2021 року № 139/7-07-09-00. Відповідно до Грошового атестату № 7, посадовий оклад позивача становив 1378,00 грн., що є менше ніж прожитковий мінімум. Відповідно до Довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 29.11.2021 р. № 131/7-07-97-09-00 одноденний розмір грошового забезпечення позивача складає 160,00 грн., так, вказано, що у травні 2017 році відпрацьовано 3 роб дні - 480,00 грн. (480/3=160,00 грн.)
Судом встановлено, що загальна кількість календарних днів за період вимушеного прогулу із 15 липня 2017 року по 11 серпня 2021 року складає 1489 календарних днів.
Таким чином, кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 15 липня 2017 року по 11 серпня 2021 складає 1489 календарних днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15 липня 2017 року по 11 серпня 2021 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 238240,00 грн (1489 х 160,00 грн).
Відповідно до статті 235 частини 2 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Судом встановлено, що в період з 15 липня 2017 року по 11 серпня 2021 року позивач знаходився у стані вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 371 пункту 2 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 4960,00 грн підлягає до негайного виконання.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення від 12.08.2021 року по справі № 807/946/17 про поновлення на службі, суд вказує наступне.
Постановою Верховного Суду 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на службі в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області в розпорядженні Головного управління ДФС у Закарпатській області. Постанова набрала законної сили датою її прийняття, є остаточною та не можу бути оскаржена.
Разом з тим судом встановлено, що наказ на виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді було видано 22.11.2021 р.,
Отже, відповідач допустив затримку виконання рішення Верховного суду від 12.08.2021 р. у справі №807/946/17. Час затримки виконання рішення суду становить період з 12.08.2021 р. по 22.11.2021 р. (102 дні).
Згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині 2 статті 233 КЗпП України.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.
До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Відповідно до п. 4 Розділу ХІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 року № 616 (далі - Порядок виплати грошового забезпечення), особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення, одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.
Як встановлено попередньо, одноденний розмір грошового забезпечення позивача становить 160 грн.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 12.08.2021 р. по 22.11.2021 р. складає 16320,00 грн. (102 календарних днів * 160,00 грн.).
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 229, 242-246, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 163040,00 грн. (сто шістдесят три тисячі сорок гривень 00 коп.).
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення від 12.08.2021 року у розмірі 11040,00 грн. (одинадцять тисяч сорок гривень 00 коп.)
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4960,00 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 17 грудня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 22 грудня 2021 року.
СуддяЮ.Ю.Дору