ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
04.10.07 Справа № 11/546ад.
Господарський суд Луганської області у складі судді Москаленко М.О., за участю секретаря судового засідання Мелеховій О.С., розглянувши матеріали справи № 11/546ад за позовом
Прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства Терсту «Луганськшахтопроходка», м. Луганськ
про стягнення 253350 грн. 40 коп.
за участю представників сторін:
від заявника Дядіна Ю.В., посв. № 58 від 02.06.06, , ;
від позивача - Окулевич О.В., довіреність № 03-01/68 від 15.01.07, ;
від позивача,- Щербакова Ю.В., довіреність № 03-01/73 від 15.01.07, ;
від відповідача - Вальчук Б.Н., довіреність № 13/43 від 03.01.07,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 253350 грн. 40 коп. несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році.
Представниками заявника та позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.
Представником належного відповідача у справі суду надано письмову заяву про визнання у повному обсязі суми адміністративного позову, а також клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду на 15 місяців.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".
Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів».
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
П.п.1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
У відповідності із ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих та виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ст. 4.Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.04 № 338, за 2006 рік (а.с. 5) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу -425 осіб, фонд оплати праці штатних працівників -8688, 7 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2006 році 5 інвалідів (середньооблікова кількість). За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2006 році 17 інвалідів. За таких обставин підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у сумі 253350 грн. 40 коп.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 253350 грн. 40 коп.
Відзивом на позовну заяву від 04.10.2007 б/н відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі та заявлене клопотання про розстрочення виконання судового рішення, а саме про визначення порядку його виконання у відповідності із приписами ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представники заявника та позивача проти заявленого позивачем клопотання не заперечили.
Згідно з довідками позивача від 13.07.2007 № 03-01/2189 (а.с. 7), Луганського міського центру зайнятості від 21.05.2007 № 1/07-2604 від (а.с.8 - 9) відомості щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2006 році не надавалася.
Таким чином, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: підприємство не інформувало місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З урахуванням викладеного позивачем доведено суду виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові адміністративно-господарських санкцій у сумі 253350 грн. 40 коп.
За таких обставин суд вважає, що на відповідача може бути покладена відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 рік.
З урахуванням визнання відповідачем адміністративного позову, а також того, що визнання позову не суперечить закону та не порушує чиїх - небудь прав, свобод та інтересів, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача щодо визначення порядку виконання судового рішення, розстрочивши його виконання на 15 місяців згідно доданого відповідачем графіку.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний у п'ятиденний строк.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Тресту «Луганськшахтопроходка», вул. Новосьолова, 2а, м. Луганськ, код 00181668, на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач: Державний бюджет України, р/р 31218230700006 в УДК у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 50070000, адміністративно-господарські санкції у сумі 253350 грн. 40 коп.
3. Встановити порядок виконання даної постанови із таким графіком погашення відповідачем стягнутої згідно пункту 2 резолютивної частини постанови суми:
жовтень 2007 року - 16890 грн. 02 коп.;
листопад 2007 року - 16890 грн. 02 коп.;
грудень 2007 року - 16890 грн. 02 коп.;
січень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
лютий 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
березень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
квітень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
травень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
червень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
липень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
серпень2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
вересень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
жовтень 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
листопад 2008 року - 16890 грн. 02 коп.;
грудень 2008 року - 16890 грн. 12 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 09.10.2007.
Суддя М.О. Москаленко