про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
21 грудня 2021 р. Справа № 120/18576/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення їй перерахунку та виплати пенсії за 2004-2012 роки згідно із статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановами Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року та № 1293 від 27.12.2005 року.
При цьому, у тексті позовної заяви позивач заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що у разі порушення органом, що призначає пенсію законодавства про пенсійне забезпечення, адміністративний позов, з вимогами пов'язаними з виплатами сум пенсійних виплат за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Отже, на думку позивача, строки звернення до суду з цими позовними вимогами не можуть застосовуватися. Крім того, зазначив, що про порушення своїх прав дізналась лише 19.04.2021 від її знайомого ОСОБА_2 , а тому 6 - місячний строк звернення нею не пропущений.
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
У мотивувальній частині позовної заяви позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі № 646/6250/17, де вказано, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Також у прохальній частині позову позивач просить поновити строк звернення до суду на підставі ст. 87 Закону № 1788-XII.
Однак, суд вважає безпідставними посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 646/6250/17 про не обмеження будь-яким строком позовних вимог пов'язаних з виплатами сум пенсії за минулий час, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 87 Закону № 1788-XI (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Таким чином, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Як видно з матеріалів справи, з 2000 року позивач отримує пенсію згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, позивач не міг не знати, що з 2004 по 2012 рік сума пенсії, яка йому виплачувалася, могла бути розрахована не вірно, а саме, як зазначив позивач - без урахувань постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року та № 1293 від 27.12.2005 року.
Відтак позивач не був позбавлений права на звернення до суду з цим позовом в межах встановленого законом строку, втім з позовом щодо оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернувся лише 14.12.2021 року (дата підписання позовної заяви), тобто з істотним порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, суд не враховує пояснення позивача , що про порушення своїх прав вона дізналась 19.04.2021 від свого знайомого ОСОБА_3 , як підставу для поновлення строку звернення позивача до суду, з огляду на таке.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
У постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, час коли позивач дізналась від знайомого ОСОБА_3 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 9 років від тоді, коли на його думку мав місце факт порушення прав.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
При цьому жодних поважних причин, які б перешкодили своєчасному зверненню до суду, позивач не навів.
Більше того, зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду можна дійти висновку, що, на думку позивача, у цій справ строк звернення до суду не застосовується, а тому не вважається пропущеним.
Однак суд вказані доводи відхиляє та вважає, що підстав для незастосування строку звернення до адміністративного суду немає і у даному випадку належить застосовувати загальний строк звернення до суду, встановлений законом.
Крім того, факт звернення позивача до відповідача із заявою від 17.05.2021 року про перерахунок пенсії за 2004-2012 роки та отримання відмови відповідача, оформленої листом від 11.06.2021 № 5598-4990/Р-02/8-0200/21, на переконання суду, не свідчить про необхідність обчислення строку звернення до суду з дати отримання позивачем такого листа, оскільки, як вже зазначалося, позивач не міг не знати про порушення відповідачем його прав та інтересів у зв'язку з виплатою пенсії у меншому розмірі, у порівнянні з тим, яка, на думку позивач, мала би виплачуватись у відповідності до закону. Отже, відсутні підстави вважати, що перебіг строку звернення до суду з цим позову слід обчислювати з дня отримання позивачем вищезазначеного листа-відмови відповідача.
Відтак, причини на які зіслався позивач мотивуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду не є поважними та не можуть бути підставою для задоволення клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.
Керуючись ст. 122, 169, 256 КАС України, -
1. У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
3.Запропонувати позивачу у 7-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом:
- подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.
4. Дану ухвалу направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна