м. Вінниця
21 грудня 2021 р. Справа №120/7527/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Погребищенської міської ради Вінницької області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Погребищенської міської ради (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області;
- зобов'язати Погребищенську міську раду розглянуту заяву та подані документи та прийняти за наслідком розгляду заяви та поданих документів рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області у відповідності до положень Земельного кодексу України;
- визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради 18.05.2021 за №74-9-8/660 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок» в частині земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2021 року позивач звернулася до відповідача з заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення у її власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Однак, станом на дату подання позовної заяви, відповідач вказаної заяви не розглянув. Натомість на 9 сесії 8 скликання відповідачем прийнято рішення від 18.05.2021 за №74-9-8/660 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок", яким надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасу худоби), в тому числі, бажаної для позивача земельної ділянки за кадастровим номером 0523483800:10:000:0342.
На думку позивача, у такий спосіб відповідач намагається уникнути розгляду питання затвердження поданого нею проекту землеустрою та передачі спірної земельної ділянки у власність, що і слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 15.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 22.07.2021 у задоволенні заяви представника Позивача про забезпечення позову до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відмовлено.
Відповідач на адресу суду відзив на позов не надіслав, хоча ухвала про відкриття позову з додатками направлялась на офіційну електронну адресу, про що секретарем судових засідань складено довідку.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
У лютому 2021 року позивачка звернулася до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у її власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Листом від 25.03.2021 року №3459 в якому повідомлялось що на засіданні 7 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання яке відбулось 11.03.2021 проект рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача не було підтримано більшістю голосів депутатів від загального складу ради..
Надалі позивачці стало відомо, що на 9 сесії 8 скликання відповідачем прийнято рішення від 18.05.2021 за №74-9-8/660 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок", яким надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасу худоби), в тому числі бажаної для позивача земельної ділянки за кадастровим номером 0523483800:10:000:0342.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду її заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, і, по-друге, неправомірно прийняв рішення від 18.05.2021 за №74-9-8/660, чим створив перешкоди для завершення процедури приватизації земельної ділянки.
Відтак за захистом своїх прав та законних інтересів позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин, на думку позивача, слугував той факт, що відповідач, розглядаючи її заяву, діяв всупереч норм Земельного кодексу України та не здійснив належного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою. Відсутність належним чином оформленого рішення сесії про затвердження проекту землеустрою чи про відмову в затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду заяви особи свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно - правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно - правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством, для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
По суті позовних вимог суд зазначає, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частин восьмої-дев'ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).
Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
У свою чергу, частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до ч.4 ст.186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Згідно ч.5 ст.186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Згідно частини шостої статті 186-1 ЗУ України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно частини восьмої статті 186-1 ЗК України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Таким чином, статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті відповідачем за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.
Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини 10, 11 статті 118 ЗК України).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України органи, приймають одне з відповідних рішень.
Рішення про затвердження проекту землеустрою приймається у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, за результатами розгляду проекту землеустрою уповноважений орган може прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про залишення клопотання про передачу земельної ділянки у власність без розгляду.
Згідно статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, тощо.
Підпунктом 34 пунктом 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Виходячи з наведених правових норм, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Так, з матеріалів справи видно, що рішенням 60 сесії Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області 7 скликання від 09.10.2020 №649 надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
02.02.2021 позивачка подала до Погребищенської міської ради заяву про затвердження проекту землеустрою.
Це питання 18.05.2021 року виносилось на засідання 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради, але рішення не було прийнято через відсутність достатньої кількості голосів.
Проект рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносився, не обговорювався і рішення ради з цього питання не приймалось.
Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивачки відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення.
Разом з тим, відсутність рішення міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою свідчить про її протиправну бездіяльність.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що неможливість прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою фактично свідчить про негативне вирішення даного питання. Розгляд даного питання міг відкладатись, проте мав завершитись прийняттям одного з конкретних рішень. Не вирішення даного питання через відсутність достатньої кількості голосів не є рішенням про відмову в затвердженні проекту землеустрою, оскільки волевиявлення щодо такого рішення депутати ради не висловлювали.
Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 30.07.2020 року у справі №621/1349/17, у постанові від 09.07.2020 року у справі № 454/160/17 .
Суд зауважує, що умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому, зазначені повноваження не є дискреційними.
Відтак, суд дійшов висновку, що має місце протиправна бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивачки про затвердження проекту землеустрою.
Разом з тим, суд наголошує, що позивачка як особа, що діяла відповідно до закону та вчинила всі необхідні дії, спрямовані на отримання позитивного результату щодо затвердження проекту землеустрою, не повинна нести надмірний тягар наслідків протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Що стосується способу захисту прав позивачки в контексті прохальної частини позовної заяви, де остання просить зобов'язати Погребищенську міську раду розглянути заяву та подані документи та прийняти за результатом їх розгляду рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, то суд виходить з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача у формі рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність чи відмови у передачі земельної ділянки у власність, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Разом з тим, питання щодо ефективного способу захисту прав позивача у подібній ситуації в судовій практиці поставало неодноразово.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39).
Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
У такому випадку, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов'язання уповноваженого суб'єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов'язання повторно розглянути клопотання.
Разом з тим, оскільки клопотання позивачки по суті не було розглянуто, а рішення не прийнято, відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки буде визнання протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та зобов'язання Погребищенську міську раду на черговій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідне рішення у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду, висловлених у даному рішенні.
Визначаючись щодо решти заявлених вимог, суд вказує, що позивачка також просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради від 27.05.2021 року №83-10-8/760, яким надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для сінокосіння і випасання худоби), в тому числі земельної ділянки площею 1,4905 га за кадастровим номером 0523483800:02:000:0405.
Разом з тим позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Оскаржуючи вказане рішення, позивачка лише зазначає, що його прийняттям відповідач намагається уникнути розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та створити перешкоди для завершення нею процесу безоплатної приватизації.
Проте, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і відповідно до вимог ст.242 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим.
Доводи позивачки про те, що оскаржуване рішення є упередженим, недобросовісним та нерозсудливим, і відповідач при його прийнятті не дотримався критеріїв, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, в ході розгляду справи не підтвердилися належними та допустимими доказами та спростовані суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення 9 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради 18.05.2021 за №74-9-8/660.
При вирішенні справи суд не вдається до оцінки доводів сторін щодо цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки це питання виходить за межі предмету позову та заявлених позовних вимог.
Підсумовуючи, суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Тому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у конкретних публічно-правових відносинах.
Водночас статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у своєму рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Що стосується "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб'єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 10.06.2021 у справі № 757/12159/17-а та від 29.06.2021 у справі № 1.380.2019.000578.
Відповідно до положень ст.9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності вчиненої ним бездіяльності щодо належного розгляду заяви позивачки від 08.04.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України. Інших документально підтверджених судових витрат на дату постановлення рішення судом не встановлено. Відтак питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду на черговій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0523483800:10:000:0342, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Засоби зв'язку НОМЕР_2 ),
Відповідач - Погребищенська міська рада (вулиця Богдана Хмельницького, 77, Погребище, Вінницька область, 22200, код ЄДРПОУ-03772654, засоби зв'язку 0(4346)21463, електронна пошта: роgreb_miskrada@ukr.net).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: