про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
21 грудня 2021 р. Справа № 120/18502/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку,
15.12.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 24.10.2020 по 10.06.2021 у сумі 235017,10 грн.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
1. Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.10.2020 по 10.06.2021 у сумі 235017,10 грн.
Проте, до матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору. Натомість, у тексті позовної заяви позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI як учасник бойових дій.
Втім, з вказаними твердженнями позивача суд не погоджується, з огляду на таке.
Так, із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.12.2015, встановлено, що ОСОБА_1 володіє правовим статусом учасника бойових дій.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).
Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо відшкодування середнього розміру грошового забезпечення (середнього заробітку) за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов'язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Враховуючи, що виникнення права на виплату середнього розміру грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов'язане із його статусом як колишнього військовослужбовця, а статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій не впливає на зміст та обсяг його права на спірну виплату, відсутні підстави для застосування пільги передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI. Тому судовий збір при зверненні до суду у цій справі повинен бути сплачений на загальних підставах.
Таку ж оцінку процесуальному питанню пов'язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі №9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 по справі № 240/934/20.
Отже, позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому його доводи в цій частині є безпідставними.
Крім того, у межах даних правовідносин також не може бути застосована і передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI пільга із сплати судового збору, позаяк середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/19).
Разом із тим, оскільки заявлені позовні вимоги мають майновий характер і позивач самостійно визначив суму коштів, які підлягають стягненню на його користь - 235017,10 грн., тому розмір судового збору в цьому випадку має становити 1% від ціни позову, що становить 2350,17 грн. (235017,10 х 1%)
Таким чином, позивачу слід усунути виявлений судом недолік шляхом надання суду доказів сплати судового збору в сумі 2350,17 грн. за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Як уже встановлено судом, предметом даного адміністративного позову є стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в один місяць є достатнім для звернення до суду за захистом свої прав, якщо особа вважає, що під час її прийняття на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушено її права, свободи чи законні інтереси.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 дійшов висновку що у спірних правовідносинах пов'язаних зі звільненням з публічної служби при обчисленні строку звернення до суду, підлягають застосуванню положення КАС України, яким передбачено місячний строк звернення до суду. При цьому для обрахування строку звернення до суду, Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 береться до уваги як момент початку його перебігу саме день остаточного розрахунку.
Така ж позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 380/5093/20 та від 24.06.2021 у справі № 380/6442/20.
Як зазначає позивач у позовній заяві, кінцевий розрахунок здійснено відповідачем 10.06.2021. Тому, місячний строк звернення до суду в цьому випадку для позивача закінчився 12.07.2021 (10, 11 липня 2021 року - вихідні дні).
До суду з даним позовом позивач звернувся 15.12.2021, тобто з пропуском визначеного законом строку.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску такого строку позивач зазначає, що він пропустив строк звернення до суду у зв'язку із розглядом Сьомим апеляційним адміністративним судом його апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №120/3104/21 про стягнення середнього заробітку та грошової компенсації за неотримане речове майно.
Однак такі доводи позивача не є переконливими, оскільки виплата компенсації за неотримане речове майно відбулась 10.06.2021, тобто до винесення рішення Вінницьким окружним адміністративним судом (05.07.2021). Крім того, зі змісту винесених судами рішень у справі № 120/3104/21-а не вбачається те, що позивач інформував суд про здійснення із ним остаточного розрахунку саме 10.06.2021. Більше того, відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення середнього заробітку у справі № 120/3104/21-а суд виходив якраз із передчасності позовних вимог, позаяк остаточний розрахунок із позивачем на момент прийняття рішення не був проведений.
Натомість у цій позовній заяві позивач наголошує, що остаточний розрахунок із ним проведено відповідачем 10.06.2021. Тобто, в цьому випадку судом не встановлено об'єктивних перешкод, які б унеможливили позивачу звернутися до суду з відповідним позовом після цієї дати в межах визначеного законом строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, вказаний недолік позовної заяви слід усунути позивачу у спосіб зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку аніж ті, які вказано в позові.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачу слід усунути виявлені судом недоліки позовної заяви у спосіб, який вказано вище.
Керуючись ст. ст. 122, 160, 161, 169, 256, 293 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію даної ухвали направити позивачу (представнику позивача).
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович