СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18706/21
пр. № 3/759/7114/21
22 листопада 2021 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП.,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 226781 від 12.08.2021 водій ОСОБА_1 об 10 годині 50 хвилин 12 серпня 2021 року на 19 км а/д М-06 «Київ-Чоп» керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Харчук О.П. проти обставин, викладених у зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення заперечували, посилаючись на те, що після проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», водій ОСОБА_1 , будучи незгодним з його результатами висловив бажання пройти огляд у відповідному закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, про що зробив відповідну відмітку у протоколі про адміністративне правопорушення. Однак ОСОБА_1 пояснив, що працівниками патрульної поліції, у встановленому законом порядку не було його направлено для проходження огляду у медичному закладі.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документа.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1-3 ст. 266 КУпАП Особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, який визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пунктом 6 Порядку визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан спяніння проводився за допомогою приладу "Драгер" за участю двох свідків.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 в поясненнях зазначив, що незгден з даними обстеження на "Драгер" та просить направити його до медзакладу для обстеження на алкогольне спяніння.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять примірник направлення на огляд водія ОСОБА_1 до Бучанської районної ЦРЛ, датованого 12.08.2021 року, однак до матеріалів справи не додано будь-яких доказів, які б підтверджували вручення йому примірника даного направлення.
Крім того, на відеозаписах з боді-камер АА00499, та АА00316, що додані до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на стан сп'яніння та просив направити його до відповідного закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння, проте поліцейським було відмовлено направити його до медичного закладу.
Зважаючи на наведене, огляд ОСОБА_1 на встановлення стану сп'яніння працівниками поліції проведено з порушенням передбаченого законодавством України порядку. Суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями, а має виходити із дослідження належних і допустимих доказів, якими підтверджуються чи спростовуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016р.), як і у кримінальному провадженні, суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів.
Такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Отже, суд, враховуючи вищезазначене, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що достатніх та належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП матеріали справи не містять, тому з урахуванням презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та вважає за доцільне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 9, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі пункту першого статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня ухвалення постанови.
Суддя Т.В.Кириленко