СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4051/21
пр. № 2/759/3657/21
18 листопада 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Журибеда О.М.,
при секретарі - Мурга Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,
Представник позивача ОСОБА_4 01.03.2021 року звернулась до суду із позовом до Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, яким просить визнати за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_5 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/3 частини вказаної квартири, яка належала померлій на праві власності. За життя покійною на ім'я позивача було складено заповіт, яким усе належне їй майно вона заповіла позивачу. 20.11.2020 року ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак постановою від 20.11.2020 року приватний нотаріус КМНО Чмирук О.В. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2021 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Третя особа приватний нотаріус КМНО Чмирук О.В. в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи, подали до суду заяви, якими не заперечують проти позову, та просять розгляд справи провести за їх відсутності.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградської райдержадміністрації м. Києва (а.с. 6).
Судом встановлено, що покійна ОСОБА_5 є рідною бабусею ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7-12).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала покійній на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 29.06.1993 року Ленінградською районною адміністрацією м. Києва (а.с. 28).
07.01.1986 року ОСОБА_5 за життя було складено заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що він за законом матиме право (а.с. 13).
Постановою приватного нотаріуса КМНО Чмирук О.В. від 20.11.2020 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини ( а.с. 19).
Згідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Стаття 392 ЦПК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч.1,3 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Основні засади судочинства, встановлені ч. 2 ст. 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до ст. 8 Основного Закону. Ця норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.
Отже, основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність.
Зазначені конституційні положення кореспондуються з положеннями ст. ст. 2 та 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України.
За правилами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом частини третьої даної статті однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.
В абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею першою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція) передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції закріплено такі елементи права на судовий захист, як право на розгляд справи; справедливість судового розгляду; публічність розгляду справи та проголошення рішення; розумний строк розгляду справи; розгляд справи судом, встановленим законом; незалежність і безсторонність суду.
Справедливий розгляд справи включає в себе такі аспекти належного відправлення правосуддя, як право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду.
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вимога законності, яка випливає з Конвенції,означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (п. 42 рішення у справі «Ентрік проти Франції» від 22 вересня 1994 року). Хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (п.50 рішення у справі «Кушоґлу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Отже, хоча Суд має лише обмежену компетенцію з перевірки дотримання національного законодавства, він може сформулювати відповідні висновки за Конвенцією, якщо встановить, що при застосуванні закону в тій чи іншій справі національні суди припустилися явної помилки або застосували його так, щоб ухвалити свавільне рішення (рішення у справах «Компанія «Анхойзер Буш» проти Португалії», п.83, «Кузнєцов та інші проти Росії», пп. 70-74 і 84 від 11 січня 2007 року), «Педурару проти Румунії», (п. 98, 2005), «Совтрансавто Холдинг» проти України» (пп. 79, 97 і 98, 2002VII), «Беєлєр проти Італії» ( п. 108, ECHR 2000I), «Кушоґлу проти Болгарії» (пп. 50-52), а також рішення у справі «Цирліс і Кулумпас проти Греції» від 29 травня 1997 року, 1997III, пп. 59-63).
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 392, 1216,1217, 1218, 1220, 1233, 1296, 1269, 1298 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда