СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22630/21
пр. № 2/759/6794/21
25 листопада 2021 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
04.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 06.10.2021 року справу прийнято до свого провадження та постановлено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, отримавши 05.11.2021 р. позовну заяву з ухвалою суду не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 405 ЦК України Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Зі змісту ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Судом встановлено, що право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.06.2004 р.
Суду надано документ під назвою «Довіреність», яким ОСОБА_2 начебто надає свою згоду на зняття його з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .
При дослідженні вказаного документу, встановлено, що він не є довіреністю, оскільки виданий неіснуючим органом на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Вказаний документ не має юридичної сили довіреності, та суд не може його сприймати, як документ, що видано або посвідчено представником держави Україна, або будь-якої іншої держави.
Інших доказів, які б свідчили про згоду відповідача на позбавлення його права користування квартири за адресою АДРЕСА_1 не надано.
Не надано також доказів не проживання відповідача вказаною адресою понад 1 рік.
Також не надано клопотань про виклик та допит свідків. Суд роз'яснює, що позбавлений можливості у виклику свідків за власним бажанням.
За наведених вище обставин позивачем не доведено можливість позбавлення відповідача права користування квартирою за вказаною адресою, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,274,279,354,355 ЦПК України, ст.ст. 317, 391, 405 ЦК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Миколаєць