22.12.2021 Справа № 756/19624/21
1-кс/756/3237/21
756/19624/21
Іменем України
22 грудня 2021 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12021100050001721 від 29.07.2021 за ч. 2 ст. 194 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вишнівка Красноперекопського району АР Крим, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
22.12.2021 старший слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12021100050001721 від 29.07.2021 з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021100050001721 від 29.07.2021 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Як зазначає слідчий у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час та місці у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху. З метою реалізації свого умислу ОСОБА_5 , знаходячись за невстановленою досудовим розслідуванням адресою, виготовив саморобний вибуховий пристрій малої потужності, на основі піротехнічних виробів цивільного призначення, з годинниковим механізмом, та в подальшому 26.07.2021, перебуваючи у відділенні ТОВ «Нова Пошта» №66 на вул. Городоцькій, 131 у м. Львів повідомив оператору недостовірні анкетні данні, а саме: ОСОБА_8 , та здійснив поштове відправлення, у якому знаходився саморобний вибуховий пристрій малої потужності на основі піротехнічних виробів цивільного призначення з годинниковим механізмом. Дане відправлення було адресоване на ім'я ОСОБА_9 на поштомат ТОВ «Нова Пошта» №3071, розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1б, ТРЦ «Dream Town», атріум «Франція» (далі - відділення №3071).
Продовжуючи свої злочинні дії, 29.07.2021 близько 03:40, перебуваючи за невстановленою досудовим розслідуванням адресою, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про те, що вказане поштове відправлення доставлено до відділення №3071, за допомогою годинникового механізму привів у дію вибуховий пристрій малої потужності на основі піротехнічних виробів цивільного призначення, внаслідок чого відбувся вибух та був пошкоджений вищевказаний поштомат, який належить ТОВ «НОВОБОКС», чим спричинено останньому матеріальну шкоду на суму 68 286,94 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , оскільки необхідно вчинити ряд слідчих та процесуальних дій. При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що підозрюваний має намір відшкодувати шкоду в добровільному порядку.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
29.07.2021 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
30.07.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
01.08.2021 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.09.2021 включно без визначення розміру застави.
21.09.2021 постановою керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 30.10.2021.
22.09.2021 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.10.2021 включно.
26.10.2021 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до 5-ти місяців, тобто до 30.12.2021.
26.10.2021 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою строком до 26.12.2021 включно.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчими суддями при постановленні ухвал про застосування та продовження запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, слідчим суддею враховується позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984, відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» від 13.01.2011 зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які об'єктивно неможливо провести до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно:
-отримати висновок вибухо-технічної експертизи;
-виконати вимоги ст. 290 КПК України;
-скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України. Крім того, заявлені ризики не зменшились, продовжують надалі існувати та виправдовують подальше тримання особи під вартою.
Вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів на підтвердження того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 не допускає його тримання під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Крім того, в силу вимог статей 182, 183, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і на переконання слідчого судді, застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначений ухвалою слідчого судді від 22.09.2021 №756/14448/21 при продовженні строку дії застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-205, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12021100050001721 від 29.07.2021 за ч. 2 ст. 194 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12021100050001721 від 29.07.2021, а саме до 30.12.2021 включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 22.09.2021 №756/14448/21 - залишити без зміни.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1