22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3419/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства «Світова музика» (далі - Підприємство)
на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021
зі справи № 910/3419/21
за позовом Підприємства
до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіа Маркет» (далі - Товариства)
про стягнення 289 635,48 грн.,
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 касаційну скаргу Підприємства на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 зі справи № 910/3419/21 залишено без руху та надано Підприємству строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: навести поважні та обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
06.12.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Підприємство направило до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги з поясненнями та доказами отримання повного тексту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції 27.11.2021, наданих в обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, заявлене одночасно з поданням скарги.
Відповідно до положень статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, клопотання скаржника підлягає задоволенню.
З огляду на те, що ціна позову у справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до підпунктів «а», «б» і «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес для представників музичного бізнесу та скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним рішенням при розгляді іншої справи, оскільки: в оскаржуваних рішеннях суди зазначили, що «з початку 2020 року виникла ситуація, коли усі телерадіоорганізації України, в тому числі відповідач, не мають можливості виплатити винагороду у сфері публічного сповіщення музичних творів у зв'язку з тим, що немає інформації про осіб, які володіють правами на ті чи інші твори», але не зважаючи на те що позов було пред'явлено лише до Товариства, суди встановили вказані обставини щодо усіх правовласників музичного контенту та щодо всіх телерадіоорганізацій України без залучення їх до участі у справі. У рішенні місцевого від 14.07.2021 зі справи № 910/12870/20, де Підприємство є позивачем, вже продубльовано аналогічне твердження щодо «всіх телерадіоорганізацій України, які не мають інформації про правовласників». Також суди першої та апеляційної інстанції не мають єдиного бачення вирішення спорів про захист авторського права у сферах, де законом передбачено розширене колективне управління, однак фактично таке управління не здійснюється. За твердженням скаржника, питання щодо застосування норм права, порушені у касаційній скарзі, становлять інтерес для представників музичного бізнесу, оскільки останні хочуть розуміти свої правові можливості, які надаються профільними законами та які потребують не просто компетентої думки правознавців, а чіткої позиції Верховного Суду з питань, що порушуються у скарзі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Так, скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо системного тлумачення: частини першої та другої статті 11bis Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, частини другої статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо належності автору виключного права дозволяти передачу свої творів в ефір та щодо неможливості встановлення національним законодавством будь-яких обмежень такого використання творів, що зачіпають право автора на одержання справедливої винагороди; частини третьої статті 15, частини першої статті 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», статті 1, частини третьої статті 5, частин першої і п'ятої статті 12, частини восьмої статті 13, частини десятої статті 16, частини дев'ятої статті 19, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), частин першої та другої статті 12 та частини третьої статті 418 ЦК України щодо можливості / неможливості правовласника самостійно без будь-яких формальностей реалізовувати своє виключне право дозволяти іншим особам публічне сповіщення музичних творів у разі відсутності акредитованої організації колективного управління у відповідній сфері; частини другої статті 1166, частини першої статті 614, частини першої статті 509, частини першої статті 3, частини першої статті 627, частини третьої статті 418 ЦК України та частини другої статті 52 Закону України Про авторське право та суміжні права» щодо можливості / неможливості застосування поведінкової (об'єктивної) концепції вини у цивільному правопорушенні, пов'язаному з бездозвільним використанням об'єктів авторського права, що, на думку скаржника, є підставою для оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Матеріали зазначеної касаційної скарги відповідають вимогам статті 290 ГПК України та є достатніми для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 119, 234, 288, 294 ГПК України, Верховний Суд
1. Поновити приватному підприємству «Світова музика» строк на касаційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 зі справи № 910/3419/21.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного підприємства «Світова музика» на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 зі справи № 910/3419/21.
3. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Верховного Суду на 25 січня 2022 року о 10:30 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
4. Надати товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіа Маркет» строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11 січня 2022 року (за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6).
5. Витребувати з господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/3419/21 за позовом приватного підприємства «Світова музика» до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіа Маркет» про стягнення 289 635,48 грн.
6. Копію ухвали надіслати до господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко