Справа № 487/6493/20
Провадження № 2/487/738/21
30.11.2021 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т.А.,
за участю секретаря Бондаренко А.В.,
представника позивача - адвоката Петрик О.В.,
представника відповідача - адвоката Степушенка П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ПрАТ «УТСК», в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на лікування в сумі 115360,00 грн, невиплачену частину відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 11231,00 грн, моральну шкоду в сумі 8648,00 грн, 3 % річних у розмірі 2522,00 грн, пеню в розмірі 13903,25 грн, інфляційні втрати в розмірі 1381,37 грн; здійснити розподіл судових витрат та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 21.07.2017 року у м. Миколаєві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan X-Trail» під керуванням водія ОСОБА_2 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП позивачу спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Вина водія у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.05.2019 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована в ПрАТ «УТСК». Внаслідок отриманих травм позивач тривалий час перебувала на лікуванні, в результаті чого понесла витрати на лікування, в тому числі на придбання комплексу фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки на суму 7360,00 грн та на придбання комплексу фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew на суму 108000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарними чеками. Факт використання комплекту фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew при проведенні операції підтверджується актом про встановлення ендопротезу від 01.12.2017 року. Так як цивільно-правова відповідальність особи, що заподіяла шкоду застрахована в ПрАТ «УТСК», позивач звернулась до відповідача з повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування шкоди, пов'язаного з ушкодженням здоров'я, до яких додала увесь необхідний пакет документів. Відповідач прийняв рішення про відшкодування позивачу витрат на лікування в розмірі 22611,16 грн, моральної шкоди в розмірі 1130,56 грн, відшкодування шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності в розмірі 57600,00 грн. Проте, фактично відповідач відшкодував ОСОБА_1 46368,00 грн відшкодування шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності та 19568,15 грн витрат на лікування, та не здійснив виплату відшкодування моральної шкоди. Окрім того, ПрАТ «УТСК» відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на придбання комплексу фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки на суму 7360,00 грн та витрат на придбання комплексу фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew на суму 108000,00 грн. Також позивачка вважає, що на підставі ст. 625 ЦК України, п.п. 36. 2, 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на те, що відповідач безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат на придбання комплексу фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки на суму 7360,00 грн та витрат на придбання комплексу фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew на суму 108000,00 грн, а тому мало місце прострочення виконання зобов'язання з своєчасної виплати страхового відшкодування шкоди позивачу, відповідач повинен сплатити 3% річних в розмірі 2522 грн, пеню в розмірі 13903,25 грн, інфляційні втрати в розмірі 1381,37 грн.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Петрик О.В. в судовому засіданні обставини викладені в позові підтримували, суду надавали пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив, наполягали на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача - адвокат Степушенко П.М. в судовому засіданні позовні вимоги визнавав частково в частині відшкодування позивачу витрат на встановлення ендопротезу правого колінного суглобу в розмірі 23051,65 грн середня ринкова вартість комплекту для тотального ендопротезування колінного суглобу цементного типу за розрахунками страховика), зазначивши, що для визначення ринкової вартості колінних ендопротезів страховиком було взято до уваги інформацію з відкритих джерел про закупівлю ендопротезів і наборів для імплантації, закуплених за кошти державного бюджету України. В іншій частині позовних вимоги просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 21.07.2017 року у м. Миколаєві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan X-Trail» під керуванням водія ОСОБА_2 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 .
Вказаною дорожньо-транспортною пригодою ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді крайового перелому зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки зі зміщенням, вивиху правої гомілки до середини з пошкодженням зв'язкового апарату, гемартроза правого колінного суглобу, рваної рани лівої гомілки з великим відшаруванням шкіри та підшкірної клітковини, заднього вивиху плеча, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1278 від30.08.2017 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Дорожньо-транспортна пригоди сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3-б, 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, та його вина підтверджується вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.05.2019 року по справі №487/4634/17, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 станом на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія», поліс №АК3252852.
У зв'язку з цим 05.04.2019 року ОСОБА_4 звернулась до ПрАТ «УТСК», як до страховика, з повідомленням про ДТП, заявами на виплату страхового відшкодування шкоди, пов'язаного з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів (ч.3 ст. 1195 ЦК України).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закон).
Статтею 3 Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 23 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно з п. 24.1 ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Так, відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №6134/714 від 27.09.2017 року з 21.07.2017 по 27.09.2017 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні Міської лікарні швидкої медичної допомоги, внаслідок травм, отриманих при ДТП, де 21.08.2017 року їй було проведено операцію «виправлення вивиху правої гомілки зі стабілізацією ОСОБА_5 ». У період лікування ОСОБА_1 понесла витрати на лікування, в тому числі на придбання комплексу фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки на суму 7360,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №172 від 19.08.2017 року.
Окрім того, з 21.11.2017 по 08.12.2017 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у Міській лікарні №3 м. Миколаєва за наслідками вивиху правої гомілки, де 01.12.2017 року їй проведено операцію - тотальне ендопротезування правого колінного суглоба, що підтверджується випискою з історії хвороби №9551/1299. У період лікування позивач понесла витрати на лікування, в тому числі на придбання комплексу фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew на суму 108000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №349 від 29.11.2017 року та товарним чеком від 29.11.2017 року. Факт використання комплекту фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew при проведенні операції ендопротезування 01.12.2017 року підтверджується актом про встановлення ендопротезу від 01.12.2017 року.
Звертаючись до ПрАТ «УТСК» з заявою про виплату страхового відшкодування, ОСОБА_1 було додано видаткову накладну №172 від 19.08.2017 року та товарний чек №172 від 19.08.2017 року на суму 7360,00 грн на придбання комплексу фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки, а також видаткову накладну №349 від 29.11.2017 року та товарний чек від 29.11.2017 року на суму 108000,00 грн на придбання комплексу фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew, які вона придбала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 .
Факт придбання та використання придбаних товарів підтверджується також сукупністю інших доказів, а саме: виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №6134/714 від 27.09.2017 року, актом про встановлення ендопротезу від 01.12.2017 року, випискою з історії хвороби №9551/1299.
Проте, листом №16-В від 13.01.2020 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що, відповідно до документів, які було надано ПрАТ «УТСК», страховиком було прийняте рішення про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 81341,72 грн, які підтверджені документально, а саме: витрати на лікування - 22611,16 грн; моральна шкода 5% - 1130,56 грн; стійка втрата працездатності (2-га група інвалідності) - 57600,00 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 не надані страховику медичні документи, що підтверджують необхідність проведення операції по заміні суглобу: копії Книги обліку доходів ФОП ОСОБА_6 , а саме сторінок, які відображають оплату комплекту фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки на суму 7360,00 грн та комплекту фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew на суму 108000,00 грн для ОСОБА_1 від 19 серпня 2017 року та 29 листопада 2017 року відповідно.
Тобто, фактично страховик відмовив позивачу у виплаті вищевказаних витрат на лікування, обґрунтовуючи свою позицію тим, що товарний чек, який виданий на суму 108000,00 грн не відповідає вимогам щодо розрахункових фінансових документів, які затверджено Наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016 року про форму та зміст розрахункових/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок).
Також зазначає, що відповідно до п.п. 5, 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №148 від 29.12.2017 року (далі - Положення) суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000,00 грн включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000,00 грн включно. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. За такого, ФОП ОСОБА_6 не мав права отримувати грошові кошти в розмірі 108000,00 грн в готівковій формі та видавати з цього приводу будь-які документи.
Так, відповідно до пп.1 Розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку від 15.12.2004 №637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України», чинного на момент проведення розрахункових операцій (19.08.2017 та 29.11.2017 року) розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Тобто товарним чеком є розрахунковий документ, що підтверджує факт продажу товару.
Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон). При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцю оформлених за встановленою формою касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.
Водночас, пунктом 15 статті 3 цього Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, під розрахунковим документом слід розуміти документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (стаття 2 цього Закону).
Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є правомірним.
Крім того, слід також зазначити, що норми п.п. 5, 6 Положення, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи необхідність проведення розрахункових операцій ФОП ОСОБА_6 в безготівковій формі на суму більше 50000,00 грн набрали чинності лише 29.12.2017 року, тобто вони не діяли на час проведення розрахунків ФОП ОСОБА_6 з позивачем.
Разом із тим, якщо форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначена законодавством (наказ ДПА України від 01.12.2000 № 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (втратив чинність 11.03.2016); наказ Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів» (чинний)), то форма та зміст товарного чека законодавчо не визначена.
Поряд з цим, ДПА України від 27.04.2011 у своєму листі №7966/6/23-7015/515 зазначила про те, що виходячи із змісту терміну «розрахункові документи», до яких належать товарні чеки відповідно до Закону України від 06.07.2995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» товарний чек для визначення його як розрахункового документа має відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 011.12.2000 № 614 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296), в частині зазначення в такому чеку: назви господарської одиниці, адреси господарської одиниці, загальної суми податку на додану вартість за усіма зазначеними в чеку товарами (для суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість), кількості, вартості придбаних товарів, вартості одиниці виміру товарів, найменування товарів, загальної вартості придбаних товарів, дати (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції, підпису особи, що здійснює розрахунки.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала до суду копії видаткової накладної №172 від 19.08.2017 року та товарного чеку №172 від 19.08.2017 року на суму 7360,00 грн на придбання комплексу фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки, а також копії видаткової накладної №349 від 29.11.2017 року та товарного чеку від 29.11.2017 року на суму 108000,00 грн на придбання комплексу фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew.
Дослідивши вказані розрахункові документи, судом встановлено, що вони містять печатку із назвою господарської одиниці ФОП ОСОБА_6 ; кількість, вартість найменування придбаних товарів; вартість одиниці виміру товарів, найменування; загальну вартість придбаних товарів; дату проведення розрахункової операції; підпис особи, що здійснила розрахунок.
За такого, підстав вважати, що вказані видаткові накладні та товарні чеки не являються розрахунковими документами, судом не встановлено.
Крім того, суд критично ставиться до пояснень відповідача від 11.11.2021 року, в яких останній надає суду інформацію з відкритих джерел про закупівлю ендопротезів і наборів для імплантації, закуплених за кошти Державного бюджету України, та визначає середню ринкову вартість комплекту для тотального ендопротезування колінного суглобу цементного типу в розмірі 23051,65 грн, виходячи з наступного.
З матеріалів справи та пояснень позивача в судовому засіданні судом встановлено, що купівлю вищевказаних медичних матеріалів ОСОБА_1 здійснювала безпосередньо у приміщенні лікарні у представника ФОП ОСОБА_6 , якого їй порадив її лікар. Суд приходить до висновку, що перебуваючи у лікарні з тілесними ушкодженнями, спричиненими їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , в силу її похилого віку, погіршеного стану здоров'я, а також у зв'язку з відсутністю часу була позбавлена можливості самостійно шукати призначені їй лікарем медичні матеріали, в тому числі обирати їх за більш низькою ціною та діяла відповідно до рекомендацій лікаря.
На підставі вищевикладеного, враховуючи що позивачем було придбано комплекс фіксаторів для АЗФ стегнової та великогомілкової кістки та комплекс фіксаторів для тотального ендопротезування колінного суглобу Smith&Nephew, та останній дійсно було проведено операцію щодо тотального ендопротезування правого колінного суглобу, суд приходить до висновку, що факт не відшкодування відповідачем ОСОБА_1 витрат на лікування знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим з ПрАТ «УТСК» на користь позивача підлягають стягненню витрати на лікування в розмірі 115360,00 грн (108000,00 грн + 7360,00 грн).
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченої частини відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 11231,00 грн, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 07.11.2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травм, отриманих у ДТП, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №275302 та відповіддю Міжрайонної МСЕК №1 від 10.04.2019 року.
Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно п. 26.2 ст. 26 Закону у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Відповідно до листа №16-В від 13.01.2020 року Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_4 обґрунтованих на його думку витрат на лікування в розмірі 22611,16 грн, моральної шкоди в розмірі 1130,56 грн та відшкодування шкоди, заподіяною стійкою втратою працездатності в розмірі 57600,00 грн.
Відповідно до страхового акту №463-17, станом на 21.04.2021 року ПрАТ «УТСК» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 81341,72 грн.
В той же час, загальна сума проведеної виплати в рамках заявленого збитку складає 65936,15 грн (виплата за вирахуванням податків на реквізити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) - 14641,51 грн (ПДФО), 1220,13 грн (військовий збір).
Тобто, фактично відповідачем на користь ОСОБА_1 сплачено лише 46368,00 грн відшкодування шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності та 19568,15 грн витрат на лікування, що підтверджується виписками з банківських рахунків.
Таке рішення ПрАТ «УТСК» мотивувало тим, що вищевказані грошові кошти сплачені не ОСОБА_1 особисто, а фізичним особам за довіреністю - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які згідно вимог чинного законодавства не мають статусу: потерпілого; вигодонабувача; спадкоємця; третьої особи - ФОП, котра в межах своєї підприємницької діяльності виконує роботи по ремонту пошкодженого т/з; медичною установою, котра здійснює лікування постраждалої особи; іншою особою, визначеною умовами договору та чинним законодавством. Для цих фізичних осіб вказані кошти не є коштами страхового відшкодування, а тому не можуть бути виплачені без утримання податків (ПДФО та військового збору). Ці кошти є іншим доходом, котрі оподатковуються на загальних підставах.
За такого, оскільки отримувачем коштів страхового відшкодування була фізична особа, яка не є потерпілим в дорожньо-транспортній пригоді, то страховик відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 27 Податкового кодексу України, був змушений додатково вирахувати та сплатити на користь держави військовий збір та податок з прибутку фізичної особи.
В той же час, посилання відповідача на необхідність застосування до даних правовідносин положень п.п. 168.1.1 ст. 168 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень п.п. «а» п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 та п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу не включається, зокрема, сума страхової виплати, отримана платником податку за договором страхування від страховика - резидента. Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом ІV Податкового кодексу України не включаються до загального оподаткованого доходу фізичних осіб, крім доходів, зазначених у пунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.
Якщо страхова виплата здійснюється страховою компанією у разі настання страхового випадку платнику податку - фізичній особі з додержанням вимог п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, то вона не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу такого платника.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи страхове відшкодування сплачено відповідачем на користь потерпілої ОСОБА_1 на реквізити її представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по довіреності від 12.06.2018 року, відповідно до змісту якої, останнім надається право на одержання належного ОСОБА_1 грошового відшкодування (в тому числі й страхового та/або регламентної виплати), без обмежень у їх розмірі для подальшої передачі або перерахування його ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно з ч.1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.
Тобто, дії вчинені представниками за довіреністю нерозривно пов'язані з особою, яка видала таку довіреність. Представники діють від імені та в інтересах особи, яку вони представляють.
Згідно з копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, ПрАТ «УТСК» сплатило грошові кошти на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які діють за довіреністю ННС 408756 від 12.06.2018 року, призначення платежу: страхове відшкодування ОСОБА_1 .
Тобто, страхове відшкодування сплачується на користь потерпілої особи, а не на користь її представників.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно здійснено відрахування податку з прибутку фізичної особи та військового збору із суми страхового відшкодування, сплаченого на користь позивача, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена частина відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності в розмірі 11232,00 грн.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12 липня 2007 року, § 62).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
За такого, враховуючи, що ПрАТ «УТСК» позивачу не відшкодовано витрати на лікування в сумі 115360,00 грн та не сплачено моральну шкоду за страхову виплату по стійкій втраті працездатності, що становить 57600,00 грн, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (115360,00 + 57600,00) в сумі 8648,00 грн.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, пені та інфляційних втрат, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Позивачем до позовної заяви додано розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат, який відповідачем оспорений не був.
Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, в тому числі і про відшкодування на користь ОСОБА_1 3% річних, пені та інфляційних втрат, відповідач у відзиві на позов зазначає, що не відмовляв позивачу у виплаті витрат на лікування в розмірі 115360,00 грн, а лише повідомив останню про необхідність надання страховику належних документів, якими позивач підтверджує свої витрати на лікування в розмірі 7360,00 грн та 108000,00 грн., після чого останній буде виплачено витрати на лікування у розмірі, що підтверджується відповідними доказами.
Проте, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вищевказані розрахункові документи, в повній мірі підтверджують придбання позивачем товарів вартістю, вказаною в розрахункових документах, а також те, що факт не відшкодування відповідачем ОСОБА_1 витрат на лікування знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування є безпідставним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «УТСК» на користь позивача 3% річних в сумі 2522 грн, пені в розмірі 13903,25 грн, та інфляційних втрат в розмірі 1381,37 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд приходить до наступного.
Позивач в позовній заяві просила стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача надано наступні докази: договір про надання правової допомоги від 14.06.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Мелехом Дмитром Орестовичем; розрахунок розміру правової допомоги з детальним описом виконаних робіт; рахунок-фактуру №05-10/01 від 05.10.2020 року на суму 10000,00 грн.
За такого, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1% від ціни позову, що становить 1630,47 грн (163047,00 грн / 100%).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 265, 268, 353-354ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 115360 (сто п'ятнадцять тисяч триста шістдесят) грн, невиплачену частину відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності в розмірі 11232 (одинадцять тисяч двісті тридцять дві) грн, моральну шкоду в розмірі 8648 (вісім тисяч шістсот сорок вісім) грн, 3% річних в розмірі 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн, пеню в розмірі 13903 (тринадцять тисяч дев'ятсот три) грн 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 1381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) грн 37 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в дохід держави судовий збір в сумі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн 47 коп.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.12.2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ЄДРПОУ: 22945712.
Суддя Т.А. Карташева