Справа № 473/3700/21
іменем України
"20" грудня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Лузан Л.В., при секретарі судових засідань Кріпак Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
в жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим в його інтересах адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами 30 березня 2019 року було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу кошти в сумі 261 225 грн. 00 коп., які останній зобов'язався повернути в строк до 01 жовтня 2019 року. Проте, відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення суми боргу. Станом на 01 жовтня 2019 року останній повернув лише 105 400 грн. 00 коп.
В зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача:
- заборгованість за договором позики від 30 березня 2019 року в розмірі 155 825 грн. 00 коп.,
- проценти за користування позикою за період з 30 березня 2019 року по 01 жовтня 2019 року в розмірі 789 грн. 80 коп., згідно п.4 укладеного між сторонами договору позики,
- проценти, нараховані відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 02 жовтня 2019 року по 07 жовтня 2021 року в розмірі 9 426 грн. 35 коп.,
- інфляційні збитки за період з 02 жовтня 2019 року по 07 жовтня 2021 року в розмірі 19 400 грн. 21 коп.,
- пеню за порушення умов договору позики в розмірі 500 000 грн. 00 коп., виходячи з встановленого умовами договору розміру 10 % від суми позики, неповернутої в строк, за кожен день прострочення виконання зобов'язання, відповідно до п.11 договору, а всього 658441 грн. 36 коп.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вуїв О.В. в судове засідання не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в своїй заяві проти цього не заперечувала.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2019 року між сторонами було укладено письмовий договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу кошти в сумі 261 225 грн. 00 коп., які останній зобов'язався повернути в строк до 01 жовтня 2019 року. За умовами вказаного договору позичальник також зобов'язався сплачувати позикодавцю проценти в розмірі 1 % річних за весь час фактичного користування коштами (п.4 договору).
В разі порушення умов договору в частині вчасного повернення суми позики, відповідач зобов'язався сплатити позикодавцеві пеню в розмірі 10 % від суми позики, неповернутої у строк, за кожен день прострочення виконання зобов'язань (п.11 договору).
На підтвердження отримання відповідачем коштів, зазначених у договорі позики від 30 березня 2019 року, останнім написана розписка від 30 березня 2019 року.
В строк до 01 жовтня 2019 року позичальником повернуто 105 400 грн. 00 коп.
В іншій частині позичальник взяті на себе зобов'язання не виконав, що підтверджується наявністю боргового документа в позикодавця. Водночас відповідачем не надано доказів повернення коштів у повному обсязі.
Так, відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
З положень ст.ст.1046, 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положення ч.ч. 1, 3ст.1049 ЦК України передбачають обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1ст.1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов'язання.
Отже, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний повернути позивачу ОСОБА_1 залишок боргу за договором позики в розмірі 155 825 грн. 00 коп.
Разом з тим, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики в розмірі, встановленому договором, а в разі, якщо договором не встановлений розмір процентів - на рівні облікової ставки Національного банку України протягом встановленого договором періоду користування коштами.
За такого, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 належать до стягнення також проценти за користування позикою за період з 30 березня 2019 року по 01 жовтня 2019 року в розмірі 789 грн. 80 коп., згідно п.4 укладеного між сторонами договору позики (155 825 х 1%/365 х 185 дн.).
Кім того, згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені проценти, інфляційні втрати підлягають стягненню після спливу визначеного договором строку користування коштами.
Тому, з відповідача також підлягають стягненню обумовлені проценти за період з
02 жовтня 2019 року по 07 жовтня 2021 року в розмірі 9 426 грн. 35 коп. (155 825 х 3%/365 х 736 дн.), інфляційні збитки за період з 02 жовтня 2019 року по 07 жовтня 2021 року в розмірі 19 400 грн. 21 коп. (в межах заявлених позовних вимог).
Проте, вимоги про стягнення пені за порушення умов договору позики, нарахованої позивачем за період з 07 квітня 2021 року по 07 жовтня 2021 року задоволенню не підлягають, оскільки з закінченням строку користування коштами, право нараховувати обумовлену в договорі пеню, припиняється. В даному випадку права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року в справі №202/4494/16-ц, Касаційного цивільного суду в постанові від 05.11.2020 року в справі № 711/5482/18).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (27 %), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 850 грн. 72 коп. (6 854, 50 х 27 %).
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263 - 265,280-282,289 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 30 березня 2019 року в розмірі 155 825 (сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., проценти за користування позикою за період з 30 березня 2019 року по 01 жовтня 2019 року в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 80 коп., проценти, нараховані відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 02 жовтня 2019 року по 07 жовтня 2021 року в розмірі 9 426 (дев'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 35 коп., інфляційні збитки за період з 02 жовтня 2019 року по 07 жовтня 2021 року в розмірі 19 400 (дев'ятнадцять тисяч чотириста) грн. 21 коп., а всього 185 441 (сто вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок одна) грн. 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1 850 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят ) грн. 72 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Повний текст рішення виготовлено 22.12.2021 року.
Суддя Л.В. Лузан