58000, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
22 грудня 2021 року Справа № 926/5194/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва М.І., розглянувши
заяву Міського комунального підприємства «Газкомплектприлад» (58029, вул. Р. Шухевича, 8-А, м. Чернівці, код 14268108)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за користування торгівельним місцем №298 в сумі 4367, 30 грн
ВСТАНОВИВ: Міське комунальне підприємство «Газкомплектприлад» (далі - заявник) звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) заборгованості у сумі 4367, 30 грн за договором №222 від 01.03.2021.
Згідно з умовами вищезазначеного договору заявник надав, а боржник прийняв в строкове платне користування торгівельне місце №298 на території ринку автозапчастин по АДРЕСА_2 для здійснення продажу промтоварів або надання послуг торгового об'єкту типу Кіоск площею 9,5 кв.м.
Боржник порушив свої договірні зобов'язання, не сплативши за користування торгівельним місцем за період з лютого 2020 по грудень 2021, у зв'язку із чим станом на 16.12.2021 за ОСОБА_1 є заборгованість в сумі 4367, 30 грн.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч.ч. 2, 3 ст. 147 ГПК України).
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу в якості боржника визначено фізичну особу ОСОБА_1 , який на даний час не є фізичною особою-підприємцем.
Слід зазначити, що згідно приписів ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснено 24.11.2020 р., про що вчинено відповідний запис в реєстрі № 2000380060001043355.
У поданій заяві про видачу судового наказу Міське комунальне підприємство «Газкомплектприлад», посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18, зазначає, що правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Однак, вказані посилання заявника не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
З 15.12.2017 р. господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17.
Проте, необхідно враховувати, що справа № 910/8729/18 розглядалась судами в порядку позовного, а не наказного провадження.
Разом з тим, ч. 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
При цьому, як зазначалося вище, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 3 ст. 147 ГПК України).
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
При зверненні із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника фізичну особу, заявником не взято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та що наказне провадження має чіткі формальні межі, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до даних правовідносин процедури наказного провадження.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену вище позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи що Міське комунальне підприємство «Газкомплектприлад» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості у сумі 4367, 30 грн за договором поставки №222 від 01.03.2021, який припинв свою підприємницьку діяльність, заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
За приписами ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 147, 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Міському комунальному підприємству «Газкомплектприлад» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 4367, 30 грн за договором №222 від 01.03.2021.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.12.2021
Суддя М.І. Ніколаєв