іменем України
"22" грудня 2021 р. Справа153/1773/21
Провадження3/153/988/21-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу серії ВАБ №408089 від 25 вересня 2021 року, 25 вересня 2021 року о 18 год. 30 хв. по АДРЕСА_1 , в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_1 була відсутня розмежувальна відмітка, чим порушила вимоги Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року.
ОСОБА_1 в судове засіання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Приймаючи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглядати справу у її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №408089 від 25 вересня 2021 рокуне додано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та до її обов'язків входить забезпечення вказаного вище.
Крім цього, у фабулі адміністративного правопорушення зазначено про порушення постанови КМ України № 1236.
Стаття 44-3 КУпАП є бланкетною, оскільки в ній закріплено лише загальні ознаки правил поведінки. Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на конкретний пункт постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року, порушення якого інкримінують ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення долучено протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення ОСОБА_1 .
Спираючись на викладене, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
У відповідності до ст. 7 та ст. 245 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, завданням якого є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП України, суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.8, ст.62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол. Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами не підтверджується факт порушення ОСОБА_1 правил щодо карантину, встановлених нормами ч.1 статті 44-3 КУпАП. Інших доказів до матеріалів справи не долучено.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 44-3, 247, 283, 284, 285 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу і події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
СУДДЯ М.М. ДЗЕРИН