Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4324/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м.Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків
про стягнення коштів 5 884,80 грн.
без виклику учасників справи
До Господарського суду Харківської області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (відповідач) про стягнення страховового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 5 884,80 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
19.11.2021 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№27381), в якому зазначає, що позивачем в порушення вимог ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" не надано заяви про страхове відшкодування, оскільки саме з відмовою у виплаті страхового відшкодування зі сторони страховика винної особи, встановлюється право особи на звернення до суду з відповідним позовом. Оскільки Відповідачем фактчино не було порушено права та законні інтереси Позивача щодо виплати страхового відшкодування та рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не було прийнято, не пропущено строк для прийняття рішення, встановлений п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" з вказаних підстав у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" відсутнє порушене право, а зверенння позивача з даним позовом до суду є передчасним.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №150840а0к від 07.12.2020р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом "Toyota Aygo", д/н НОМЕР_1 строком до 07.12.2021р.
01.07.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Toyota Aygo", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та "КАМАЗ 5511", д/н НОМЕР_2 (попередній реєстраційний номер НОМЕР_3 ), номер кузову НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ "СК "Мега-Гарант" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/0840825.
Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб "Toyota Aygo", д/н НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності.
Згідно витягу полісу АТ "СК"МЕГА-ГАРАНТ" з МТСБУ №АР/0840825 та відповіді від НПУ вбачається, що ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (VIN) транспортного засобу "КАМАЗ 5511" у вказаних документах збігається. Отже, зміна державного номерного знака транспортного засобу не свідчить про припинення дії полісу №АР/0840825 та на момент дорожньо-транспортної пригоди 01.07.2021 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/0840825 був чинний щодо автомобіля "КАМАЗ 5511", д/н НОМЕР_2 .
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2021 у справі №335/7642/21 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На підставі акту огляду транспортного засобу від 05.07.2020, рахунку №162 від 06.07.2021, ремонтної калькуляції №1.003.21.0 від 09.07.2021 було складено страховий акт № ARX2817880 від 09.07.2021, яким позивачем визначено страхове відшкодування у загальному розмірі 8484,80 грн. Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №797909 від 12.07.2021.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "КАМАЗ 5511", д.н. НОМЕР_5 була застрахована у АТ СК "Мега-Гарант" відповідно до полісу № АР/0840825, то позивач звернувся до відповідача з вимогами в порядку суброгації.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до лімітів полісу №АР/0840825 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130000,00 грн.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За полісом №АР/0840825 розмір франшизи становить 2600,00 грн.
Таким чином, позивач вважає, що до нього перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 5 884,80 грн. (8 484,80-2600,00 франшиза).
Оцінивши доводи позивача, викладені в позовній заяві, разом із наданими до суду доказами в підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) транспортним засобом.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається із матеріалів справи, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача.
Як було встановлено судом, цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля "КАМАЗ 5511", д.н. НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_4 станом на дату ДТП була застрахована відповідачем згідно полісу № АР/0840825.
Оскільки відповідач є страховиком за вищевказаним полісом, то позивач у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до відповідача на суму виплаченого страхового відшкодування.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що акт огляду транспортного засобу від 20.07.2020, рахунки №0000000842 від 21.07.2021, №AUC0019655 від 22.07.2021, ремонтна калькуляція №1.003.21.0 від 22.07.2021, розрахунок страхового відшкодування, страхові акти № ARX2827516 від 22.07.2021, № ARX2827521 від 22.07.2021 та платіжні доручення №801878, 801877 від 23.07.2021, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що акт огляду транспортного засобу від 05.07.2020, рахунок №162 від 06.07.2021, ремонтна калькуляція №1.003.21.0 від 09.07.2021, страховий акт № ARX2817880 від 09.07.2021 та платіжне доручення №797909 від 12.07.2021, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 5 884,80 грн. є правомірними.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що в розумінні положень ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" обов'язковою умовою для отримання страхового відшкодування є подання потерпілим чи іншою особою саме страховику, а не до суду, заяви про страхове відшкодування, а не позовної заяви, до якої законодавством встановлені чіткі вимоги, та саме із відмовою у виплаті страхового відшкодування зі сторони страховика винної особи, встановлюється право особи на звернення до суду з відповідним позовом. Проте, позивачем такої заяви не було подано, а тому не надано доказів настання обставин, з якими законодавство, яке регулює виплату страхового відшкодування, надає можливість звернутись до суду з відповідним позовом.
Суд не приймає вищенаведені посилання відповідача, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.07.2018 у справі №910/15182/17, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.
У постанові від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Відтак, Законом не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання щодо виплати страхового відшкодування, а тому позивач здійснив волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права - шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
В постанові Великої Палати Верховного Суду ви 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, зокрема, зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них передбачена ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення.
Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається згідно п. 36.1. ст. 36 зазначеного Закону у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові також зазначено, що у системному зв'язку зі ст. 36 положення пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків (впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди) як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Підставою вказаних правових висновків Великої Палати Верховного Суду є твердження, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в сумі 5 884,80 грн.
Згідно з ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-242, 247, 252, 256 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м.Київ, вул.Іллінська,8, код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в порядку суброгації 5 884 грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору 2270 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "22" грудня 2021 р.
Суддя С.Ч. Жельне