17 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/654/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФРАН", вул. Петра Гачка, 1, с. Підгайчики, Теребовлянський район, Тернопільська область
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС", с.Токи, Підволочиський район, Тернопільська область (поштова адреса: вул. Музейна, 5, м.Волочиськ, Хмельницька область)
про стягнення заборгованості в сумі 91 541,92 грн
Уповноважені представники сторін в судове засідання не з'явилися
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФРАН", с.Підгайчики, Теребовлянський район, Тернопільська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС", с.Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, про стягнення заборгованості в сумі 91 541,92 грн, з яких: 80 000 грн - основний борг; 2 511,78 грн - пеня; 2150,14 грн - 3% річних від простроченої суми та 6 880 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.10.2021 на 10:00 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження (за наявності таких) - протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали, але не пізніше 25.10.2021; позивачу встановлено строк на подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання.
В подальшому, судове засідання за клопотанням представника відповідача відкладалось на 05.11.2021 на 9:30 та на 29.11.2021 на 11:00 год, про що учасників справи належним чином повідомлено відповідно до вимог статей 120, 121, 216 ГПК України.
29.11.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді у відпустці та було перенесено на 17.12.2021 на 10:00 год, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 06.12.2021.
В судове засідання 17.12.2021 представники сторін не з'явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи їх повідомлено належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи).
16.12.2021 та 17.12.2021 від представників сторін надійшли клопотання за вх.№10252 та вх.№10311, відповідно до яких останні просять розглянути дану справу 17.12.2021 без їх участі.
В попередніх судових засіданнях та, як зазначено у відповіді на відзив (вх.№8972 від 04.11.2021) і клопотанні (вх.№10311 від 17.12.2021), представник позивача заявлені вимоги підтримав. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов Договору купівлі-продажу №06-11/20 від 06.11.2020.
Крім того, 29.11.2021 представником позивача подано заяву (вх.№9699) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн та докази в підтвердження фактичного надання і оплати послуг правової допомоги.
Представник відповідача згідно поданого відзиву на позовну заяву (вх.№8613 від 22.10.2021) підтвердив залишок заборгованості за отриманий товар згідно видаткової накладної №16 від 06.11.2020 станом на час звернення з даним позовом до суду в сумі 80000 грн, а також заперечив щодо підставності нарахування заявленої до стягнення суми пені, оскільки така умовами укладеного сторонами договору №06-11/20 від 06.11.2020 не передбачена. При цьому, посилається на правову позицію, викладену у постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Під час розгляду даної справи представником відповідача подано докази погашення ТОВ "АГРОБІЗНЕС" заявленої до стягнення суми основного боргу - 80000,00 грн, згідно платіжних доручень №3018 від 28.10.2021 на суму 20000 грн, №3094 від 04.11.2021 на суму 20000 грн, №3357 від 26.11.2021 на суму 20000 грн та №3453 від 08.12.2021 на суму 20000 грн (клопотання вх.№8789 від 29.10.2021, вх.№8983 від 05.11.2021, вх.№9690 від 29.11.2021, вх.№10252 від 16.12.2021).
Також, у клопотанні (вх.№10252 від 16.12.2021) представник відповідача просить зменшити заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог, посилаючись на те, що дана категорія справи є типовою та нескладною, стосується заборгованості за поставкою товару по одній накладній, відповідачем було визнано факт прострочення сплати основного боргу та з огляду на незаконність вимоги про стягнення пені.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до частин 2, 3 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також додатково заслуховує усні пояснення учасників справи; - сторін про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі належним чином повідомлялось; - участь представників сторін в судовому засіданні 17.12.2021 обов'язковою не визнавалась, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
- 06 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФРАН" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №06-11/20 (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1.) Продавець взяв на себе зобов'язання відповідно до умов даного Договору передати у власність Покупцю зерно пшениці в кількості 100 (сто) тонн +/- 10% опціон, згідно замовлень, рахунків та накладних, а Покупець зобов'язався прийняти Товар і оплатити його на умовах установлених даним Договором.
Пунктами 2.1., 2.2 Договору визначено, що ціна Товару становить 7600 грн 00 коп. за 1 тону з ПДВ 20%. Загальна сума Договору становить 760000 гривень 00 коп. з ПДВ 20%.
Згідно п.3.2. Договору передача товару (партії товару) здійснюється протягом одного робочого дня з моменту отримання замовлення.
Товар вважається переданим Продавцем, і прийнятим Покупцем, з моменту його передачі Покупцю, що підтверджується видатковими накладними (п.3.4 Договору).
Датою поставки (передачі у власність) Товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі Товару (п.3.5. Договору).
Відповідно до п.3.6. Договору Товар вважається переданим Продавцем, і прийнятим Покупцем, по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в карточці аналізу (посвідченні про якість зерна, складській квитанції тощо).
Пунктами 3.7., 3.8 Договору визначено, що передача Товару здійснюється відповідно до правил Інструкції №П-6 та П-7, затверджених відповідними постановами Держарбітражу при PM СРСР від 15.06.1965 р. та від 25.04.1966 року. Одночасно з передачею товару Продавець зобов'язаний надати Покупцю необхідні супровідні документи на нього та видати податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації згідно чинного законодавства. Код УКТ ЗЕД товару, зазначений в податковій накладні, повинен відповідати коду УКТ ЗЕД товару, що є предметом цього договору.
Згідно п.4.1. Договору розрахунки за Товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Покупцем грошової суми в наступному порядку: - у день поставки, по факту навантаження Товару на транспортний засіб Покупця на підставі виставленого рахунку.
При здійсненні платежів Покупець зобов'язаний зазначати в платіжному дорученні номер та дату цього Договору, та у разі необхідності номер та дату рахунку на оплату вартості Товару, партії Товару (або номер та дату видаткової накладної) (п.4.2 Договору).
В п.5.1 Договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, винна Сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Як зазначено в п.п.6.1.-6.3 Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк цього Договору починається з моменту підписання та діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АГРО-ФРАН" на виконання вищевказаного Договору купівлі-продажу №06-11/20 від 06.11.2020 поставило відповідачу товар (пшениця в кількості 100,44 тон) згідно видаткової накладної №16 від 06.11.2020 на суму 763 344,00 грн (з ПДВ), рахунку-фактури №8 від 06.11.2020 на суму 763 344,00 грн.
Вищезазначена накладна (копію якої долучено до матеріалів справи) містить підпис представника відповідача про отримання товару, який скріплено відтиском печатки ТОВ "Агробізнес" (вказане також визнається представником відповідача у відзиві на позов).
Проте відповідач свого обов'язку щодо своєчасної та повної оплати вартості товару, отриманого згідно видаткової накладної №16 від 06.11.2020 (згідно п.4.1 Договору - в день поставки Товару, на підставі виставленого рахунку) належним чином не виконав, частково оплатив за поставлений йому товар, у зв'язку з чим у останнього станом на дату звернення із даним позовом виникла заборгованість в сумі 80000 грн.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як свідчать матеріали справи, після звернення із даною позовною заявою відповідачем сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу - 80000 грн згідно платіжних доручень №3018 від 28.10.2021 на суму 20000 грн, №3094 від 04.11.2021 на суму 20000 грн, №3357 від 26.11.2021 на суму 20000 грн та №3453 від 08.12.2021 на суму 20000 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у даній справі в частині стягнення 80000 грн основного боргу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю в цій частині предмету спору.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 2150,14 грн - 3% річних (нарахованих від простроченої суми боргу - 80000 грн, за період з 07.11.2020 по 29.09.2021) та 6880,00 інфляційних втрат (нарахованих за період з 07.11.2020 по 31.08.2021 року).
Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає правомірним нарахування відповідачу за вказані періоди 2149,15 грн 3% річних та 6878,76 грн інфляційних втрат (проведені судом перерахунки знаходяться в матеріалах справи), а позов в даній частині є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
В частині стягнення 0,99 грн 3% річних та 1,24 грн інфляційних втрат - в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених.
Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Слід також зазначити, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст.231 ГК України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас, частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом (відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18).
Враховуючи порушення відповідачем строку проведення розрахунку за поставлений товар, позивач, керуючись пунктом 5.1 укладеного сторонами Договору №06-11/20 від 06.11.2020 та ч.6 ст.231 ГК України, просить стягнути з відповідача 2511,78 грн пені, нарахованої за період з 07.11.2020 по 07.05.2021 в розмірі облікової ставки НБУ.
При цьому, в п.5.1 Договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, винна Сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Отже, оскільки умовами укладеного сторонами Договору №06-11/20 від 06.11.2020 не передбачено зобов'язання щодо сплати пені за порушення умов договору та не визначено її розмір, суд вважає застосування такого виду відповідальності позивачем необґрунтованим.
Таким чином, в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені в розмірі 2511,78 грн, нарахованої за період з 07.11.2020 по 07.05.2021 в розмірі облікової ставки НБУ, слід відмовити як необгрунтовано заявленої.
Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФРАН" підлягає до задоволення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" 2149,15 грн 3% річних та 6878,76 грн інфляційних втрат як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорений відповідачем.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки основний борг в сумі 80000 грн сплачено відповідачем після пред'явлення позову та після відкриття провадження у справі, позов у цій частині пред'явлено правомірно та у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором, отже, спір виник внаслідок неправильних дій саме відповідача, а тому судові витрати в цій частині на підставі ч.9 ст.129 ГПК України покладаються на ТОВ "Агробізнес".
Таким чином, виходячи із розміру задоволених позовних вимог (2149,15 грн 3% річних та 6878,76 грн інфляційних втрат), а також сплаченої відповідачем після пред'явлення позову суми боргу - 80000 грн, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2208,00 грн.
Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 5 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Як свідчать матеріали справи, правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФРАН" у даній справі надавалась адвокатом - Череватим П.М., на підставі Договору про надання правової допомоги від 27.09.2021 та Додаткової угоди до договору від 27.09.2021 (якою визначено розмір гонорару у фіксованій сумі - 8000 грн), укладених між ТОВ "АГРО-ФРАН" та Адвокатським об'єднанням "ВІФІКС" в особі керуючого партнера - адвоката Череватого Петра Миколайовича; ордеру серії ВО №1024195 від 30.09.2021.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив: судовий збір - 2270,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 8000,00 грн.
Як свідчать подані представником позивача докази, ТОВ "АГРО-ФРАН" згідно платіжного доручення №192 від 01.11.2021 сплачено АО "ВІФІКС" 8000,00 грн за надання послуг правової допомоги згідно договору від 27.09.2021 та згідно рахунку №27 від 01.11.2021.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи та, зокрема, заяву (вх.№9699 від 29.11.2021) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги обставини даної справи, а також враховуючи заперечення, наведені відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№9690 від 29.11.2021), суд дійшов висновку, що заява про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню частково - в сумі 7780,30 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а також правомірно заявленої та сплаченої відповідачем після пред'явлення позову суми основного боргу), які відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 80 000,00 грн основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (с.Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФРАН" (вул. Петра Гачка, 1, с.Підгайчики, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 36023745) - 2149 грн 15 коп. 3% річних, 6878 грн 76 коп. інфляційних втрат, 2208 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та 7780 грн 30 коп. в відшкодування понесених витрат на правову допомогу адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В частині стягнення 0,99 грн 3% річних, 1,24 грн інфляційних втрат та 2511,78 грн пені - в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2021 року.
Суддя С.Г. Стопник