Справа № 134/87/16-а
Провадження № 6-а/134/3/2021
іменем України
10 грудня 2021 рокуКрижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.
з участю секретаря: Балух О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність вчиненою субєктом владних повноважень- відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України),
ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в порядку статті 383 КАС України, про визнання протиправною бездіяльність вчиненою субєктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України). Свою заяву мотивує тим, що постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а було змінено рішення судів першої та другої інстанцій та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити йому виплату пенсії за вислугу років та виплатити недоотриманий розмір пенсії за період з 1.06.2015 по 31.12.2015 та з 20.12.2016 по 31.12.2016. З метою виконання судового рішення відповідачем було відновлено виплату пенсії та нараховано суму доплати за вказаний в судовому рішенні період. Доплату за період з 20.12.2016 по 31.12.2016 року йому було виплачено в січні 2017 року. Однак у частині виплати перерахованої суми пенсії за 2015 рік рішення суду відповідачем не виконано.
На підставі зазначено рішення, яке набрало законної сили Крижопільським районним судом Вінницької області 28.02.2020 року видано виконавчий лист.
06.03.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Вінницькій області ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області направило головному державному виконавцеві Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Вінницькій області ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) лист в якому зазначено, що Головне управління рішення суду частково виконало в добровільному порядку з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та проведено перерахунок пенсії стягувана та донараховано йому кошти в сумі - 30048.20 грн, за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 20 по 31 грудня 201броку згідно розрахунку на доплату. Вказана сума заборгованості, буде виплачена згідно порядку, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилися внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів. На виконання вказаного Порядку головним управлінням формується реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, для реалізації якої збільшено видаткову частину бюджету Пенсійного фонду України за рахунок залишку власних коштів на фінансове забезпечення виплати пенсій.
30 грудня 2020 року головним державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 27 вересня 2021 року він звернувся на Вебпортал ПФУ до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із клопотанням, у якому просив надати витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та здійснити повну виплату коштів згідно вказаного судового рішення.
06 жовтня 2021 року він отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 11486-11669/С-02/8-0200/21 від 05.10.2021 на своє звернення, у якій повідомлено, що згідно вимог Бюджетного кодексу України виплати проводяться згідно бюджетних призначень і що заборгованість в сумі 30048,20грн. включені до реєстру судових рішень та виплату буде здійснено в порядку черговості. Також йому було надано інформацію з реєстру судових рішень, але йому не зрозуміло, яка черга і коли він отримає виплати. Тому будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виконання Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а та вчинення дій задля виплати йому сум перерахованої пенсії у розмірі 30048.20 грн. відповідачем не було надано. Форма і зміст заяви відповідає вимогам ст. 383 КАС України. Підстав для повернення заяви або відмови у відкритті провадження у справі з наданих до суду матеріалів не вбачається. Враховуючи вимоги ст. 383 КАС України суд визнав за необхідне здійснити розгляд та вирішення даної заяви у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Заявник в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву де просить справу розглянути без його участі. Просив заяву задовольнити. Представник відповідача надіслав відзив, в якому зазначає, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ га організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за ЇЇ межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому, слід зазначити, що Головне управління постанову Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а виконало. Вказане рішення виконано Головним управлінням з урахуванням Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» {далі - Порядок 649).
Згідно п.2 Порядку 649 підлягають виконанню рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто після 01 січня 2013 року, на виконання яких стягувану нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою. або рішення суду про стягнення коштів.
Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п.4 Порядку).
Про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку боржником чи про відсутність підстав для виплати суми, приймає відповідне рішення Комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється в Пенсійному фонді України (п.6, п.8 Порядку 649).
На виконання п 3. Порядку 649, постановою правління Пенсійного фонду України
затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1189/32641 (далі - Порядок 20-1).
Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника, що встановлено п.4 Порядку 649.
На виконання вказаного рішення суду, Головним управлінням відновлено виплату пенсії та нараховано суму доплати за період з 01.06.2015 31.12.2015 та з 20.12.2016 по 31.12.2016. Доплату за період з 20.12.2016 по 31.12.2016 в сумі 1661,65 гри було виплачено Позивачу при поновленні виплати Пенсії в січні 2017 року. Сума доплати за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 складає 30048,20 грн.
Сума донарахованих коштів у розмірі 30048.20 грн за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 включена до Реєстру судових рішень за № 62431 та буде виплачена у відповідності до Порядку 649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету' на цю мету.
Слід зазначити, що правомірність дій Головного управління щодо виплати нарахованих сум пенсій на виконання рішення суду у відповідності до вимог Порядку 649 неодноразово підтвердив Сьомий апеляційний адміністративний суд у наступних справах №120'1816/19-а. 120/1826/19-а.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону №1058. Статтею 73 Закону №1058 встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом.
Крім того, Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч.І, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року (зі змінами), на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було передбачено 360 мли грн. Станом на 12.07.2021 з Фонду області виплачено заборгованість на суму 22342651,95 грн за період з 01.01.2018 по 11.11.2019.
Крім того, Пенсійним фондом України листом від 25.06.2021 до Міністерства соціальної політики України було ініційоване питання збільшення асигнувань з державного бюджету на погашения заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у 2021 році та повторного відкриття для Пенсійного 'фонду України окремої бюджетної програми «Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
В свою чергу, Головне управління неодноразово зверталось до Пенсійного фонду України з проханням виділити кошти для погашення заборгованості за судовими рішеннями, де пенсії виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету. На вказані листи головне управління отримало відповіді, в яких зазначено, шо виплата коштів, на виконання таких судових рішень, здійснюється з урахуванням п.20 та и.29 ч. І ст.116 Бюджетного кодексу України.
Для виконання судового рішення щодо ОСОБА_2 вжито всіх дієвих та залежних від Головного управління заходів в межах чинного законодавства. Головне управління с неприбутковою організацією, не отримує коштів за надані послуги, а відтак позбавлене фінансової можливості виконати судове рішення щодо ОСОБА_2 у інший спосіб. Виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волі окремого керівника територіального органу* Пенсійного фонду України. Також, Головне управління надає доказ, яким підтверджується факт обліку заборгованості ОСОБА_1 в Реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Тобто проблема з виконанням постанови Верховного Суду у справі №134/87/16-а від 10.02.20 року не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах в частині виплати заборгованості, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвиших рівнях органів державної влади.
Зазначені обставини вказують на неможливість виконання Головним управлінням рішення суду у справі № 134/87/16-а в частині виплати ОСОБА_3 перерахованої пенсії за вислугу років в сумі 30048.20 гри через відсутність коштів, що фінансуються з Державного бюджету України.
За таких обставин, часткове невиконання Головним управлінням постанови Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №134/87/16-а обумовлене об'єктивними причинами і було виконано в межах покладених судом зобов'язань та у відповідності до вимог чинного законодавства. Дослідивши матеріали справи судом встановлено такі факти і відповідні правовідносини на підставі яких суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 10.02.2017 року по справі № 134/87/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у відновленні виплати пенсії, та зобов'язання вчинення певних дій, задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у відновлені виплати пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 01.04.2011 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та виплатити ОСОБА_1 не отриманий розмір пенсії за період з 20 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 394 (триста дев'яносто чотири) гривні 90 копійок з вирахуванням подальших втрат доходів до часу виплати компенсації та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, постанову Крижопільського районного суду від 10.02.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного суду від 10.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 1 квітня 2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ та виплатити йому неотриманий розмір пенсії за період з 1 червня по 31 грудня 2015 року та з 20 по 31 грудня 2016 року. В решті позову відмовити. На виконання зазначеного судового рішення 28.02.2020 Крижопільським районним судом Вінницької області було видано виконавчий лист про зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 1 квітня 2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ та виплатити йому неотриманий розмір пенсії за період з 1 червня по 31 грудня 2015 року та з 20 по 31 грудня 2016 року. Названий вище виконавчий документ предявлено до ВПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області області для виконання у межах 3-річного строку на предявлення виконавчого документу. Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Паламарчуком В.В. від 06.03.2020, на підставі названого виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 61474861.
Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Паламарчуком В.В. від 30.12.2020, повернуто виконавчий документ стягувачу. Листом від 05.10.2021 відповідач повідомив позивача, нараховані кошти в сумі 30048,20 Головним управлінням включені до Реєстру судових рішень та виплату буде здійснено в порядку черговості. Дослідивши матеріалами справи, та лист відповідача від 05.10.2021 із врахуванням позиції відповідача, суд не може погодитись з твердженням відповідача. Відповідач не виконав у повному обсязі судове рішення в частині виплати перерахованої суми пенсії за 2015 рік, обто рішення суду відповідачем не виконано. Таким чином, відповідачем проігноровано постанову Верховного суду від 10.02.20202.
Судом встановлено, що 06.03.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Вінницькій області ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області направило головному державному виконавцеві Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Вінницькій області ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) лист в якому зазначено, то Головне управління рішення суду частково виконало в добровільному порядку з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та проведено перерахунок пенсії стягувана та донараховано йому кошти в сумі - 30048.20 грн, за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 20 поЗ 1 грудня 201броку згідно Розрахунку на доплату. Вказана сума заборгованості, буде виплачена згідно Порядку, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилися внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів. На виконання вказаного Порядку головним управлінням формується реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, для реалізації якої збільшено видаткову частину бюджету Пенсійного фонду України за рахунок залишку власних коштів на фінансове забезпечення виплати пенсій.
30 грудня 2020 року головним державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом .України «Про виконавче провадження» (лазі - рішення суду), та особливості їх виконання врегульовані Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901 - VI.
Так, у відповідності до частини І статті 2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Сгягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Так, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Частиною 2 статті 12 Закону України «1 Іро виконавче провадження» віл 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що строки, зазначені в час тині першій цієї етапі, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Наведене в сукупності свідчить, що чинним законодавством виключається можливість встановлення будь-якої черговості щодо виконання рішень суду, які підлягають негайному виконанню, при цьому, додаткового тлумачення, або роз'яснення поняття «негайне виконання» не потребується.
27 вересня 2021року позивач звернувся на Вебпортал ПФУ до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із клопотанням, у якому просив надати витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та здійснити повну виплату коштів згідно вказаного судового рішення.
06 жовтня 2021 року позивач отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 11486-11669/С-02/8-0200/21 від 05.10.2021 на своє звернення, у якій повідомлено, що згідно вимог Бюджетного кодексу України виплати проводяться згідно бюджетних призначень і що заборгованість в сумі 30048,20грн. включені до реєстру судових рішень та виплату буде здійснено в порядку черговості. Також було надано інформацію з реєстру судових рішень, Тому будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виконання Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а та вчинення дій задля виплати йому сум перерахованої пенсії у розмірі 30048.20 грн. відповідачем не було надано.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення. Принцип обов'язковості судового рішення знаходить своє втілення і у нормах інших нормативно правових актів. Так. згідно ч. 1 -2 ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.('удові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість судового рішення у адміністративних справах є однією із засад адміністративного судочинства (п. 5 ч. З ст.,2 КАС України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застое у ванн я практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий сул. Аналіз усталеної практики Європсйського суду з прав людини дає підстави для висновку, що право доступу до суду, що гарантується статтею 6 Конвенції, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.
Зокрема у рішенні по справі «Г'орнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що ...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт І статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Тому питання пов'язане із відстроченням і розстроченням виконання, зміною чи встановленням способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі може бути вирішено не у спосіб прийняття постанови Кабінетом Міністрів України, а лише судом в порядку, встановленому статтею 378 КАС України.
Відповідно до рішень ЄС1ІЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23. 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01. пункт 43). реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними,
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно). Крім того, слід зазначити, шо невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.
Крім того, у Рішенні від 30 червня 2008 року № 16-рп/009 Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3. абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Протиправна бездіяльність відповідача є фактичною відмовою у виплаті перерахованої позивачу пенсії та порушує позивача права, гарантовані Конституцією України.
Крім цього, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі визначені ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
Отже, враховуючи наведені аргументи, можна дійти висновку, що сума заборгованості по пенсії, яка нарахована позивачу на підставі Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16- а підлягає виплаті без врахування відсутності бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція висловлена рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2520/19-а. Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4063/19.Рішеннями було задоволено вимоги позивачів про стягнення з ІІФУ заборгованості по судових рішеннях при перерахунку пенсії і рішення набрали законної сили.
Крім цього, згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 за № 384/2011. Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробці прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України. У силу приписів ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-Х11 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок за підвищень до них. компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, га членам їхніх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2. Головне управління Фонду, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і а деяких інших осіб».
Із наведених норм вбачається, шо законодовстпом визначено чіткий алюритм дій Пенсійного фонду України та його підрозділів в областях, які необхідно вчинити, для отримання необхідних коштів для виконання судових рішень. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обовязковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з вимогами ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, судом встановлено, що у даній справі рішення суду у повному обсязі субєктом владних повноважень - відповідачем до теперішнього часу не виконано, а порушене право позивача на пенсійне забезпечення, не зважаючи на існування судового рішення про перерахунок пенсії, не поновлено. Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень. За змістом п.5 ч.3 ст. 2 КАС України одною з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обовязковість судового рішення. Відповідно до вимог ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обовязковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював ЄСПЛ, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. При виконанні рішень адміністративних судів не на користь суб'єкта владних повноважень, останній, як правило, безпідставно ухиляється від виконання або зловживає своїми процесуальними правами, в той час, як виконавча служба не завжди здатна забезпечити належне примусове виконання цих рішень. Такий стан речей значно знижує авторитетність судів у суспільстві і перетворює їх на недієвий інститут. Адже будь-який судовий процес повинен завершуватися реалізацією прийнятого рішення. За приписами ч.5 ст.372 КАС України процесуальні питання, повязані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно з вимогами ч. 1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених субєктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до ч. 6 ст.383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до приписів ст.6 та ст.7 КАСУкраїни суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. З огляду на вищезазначені норми національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, єдиним ефективним способом захисту та поновлення порушених прав позивача через невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, навіть після надання розяснення цього рішення судом який його ухвалив, суд вважає визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність субєкта владних повноважень - відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, щодо невиконання ним у повному обсязі Постанови Верховного суду України від 10.02.2020 по справі №134/87/16-а. Керуючись ст. ст. 383 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність вчиненою субєктом владних повноважень- відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України), задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність, вчинену суб'єктом владних повноважень, відповідачем - Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області при виконанні Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, яка порушує права пенсіонера ОСОБА_1 , що підтверджено таким рішенням суду. Ухвала може бути оскаржена протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: