Справа № 131/245/21
Провадження № 2/131/310/2021
18.11.2021 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді Балтака Д.О.
розглянувши у порядку загального позовного провадження в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зняття арешту з нерухомого майна та скасування державної реєстрації обтяження (арешту), -
встановив:
У березні 2021 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зняття арешту на нерухоме майно та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про даний арешт.
Позов мотивований тим, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2002 р. у цивільній справі № 2-612 із ОСОБА_1 на користь Дашівської селищної ради стягнуто заборгованість за оренду землі у розмірі 1 342,02 (одна тисяча триста сорок дві гривні 02 коп.) грн. Дане рішення суду виконано та зазначеному органу місцевого самоврядування в рахунок погашення даної заборгованості перерахована зазначена грошова сума. В подальшому, позивач маючи намір розпорядитися своїм нерухомим майном, а саме здійснити його продаж звернулась до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори та дізналася, що на дане нерухоме майно, яке належить їй на праві приватні власності накладений арешт. При цьому, ОСОБА_1 з'ясовано, що постановою Іллінецького відділу державної виконавчої служби від 27 березня 2003 р. накладено арешт та оголошено заборону на відчуження усього її майна на підставі виконавчого листа Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2003 р. у цивільній справі № 2-612. На підставі даних документів 28 березня 2003 р. Іллінецькою державною нотаріальною конторою накладено заборону на нерухоме майно та об'єктом обтяження виступає все нерухоме майно, що належить їй на праві приватні власності.
Позивач зазначає, що звернулася до Іллінецької державної нотаріальної контори з метою зняття арешту із майна, однак отримала відповідь, що даний арешт має бути знято органом яким він був накладений. Звернувшись до Іллінецького відділу державної виконавчої служби їй повідомили, що вищезгадане виконавче провадження завершено, при цьому матеріали даного провадження на даний час в архіві не збереглися. З цих підстав нею до суду, не може бути надано в якості доказів постанов про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на майно, та завершення виконавчого провадження, так як оригінали зазначених документів на даний час не збереглися. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2021 р. справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
18 листопада 2021 р. до суду позивачем подана заява про зміну предмету позову, якою остання просить суд зняти арешт з нерухомого майна та скасувати державну реєстрацію обтяження (арешт) на дане майно.
Ознайомившись із змістом даної заяви, суд дійшов висновку, що зазначена заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, тому з огляду на зазначене, суд вважає за необхідне заяву про зміну предмету позову прийняти до розгляду та проводити розгляд даної справи з урахуванням зміненого предмету позову.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, натомість подала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала, просить їх задовільнити у повному обсязі та розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явивсь, надавши суду, відзив на позовну заяву у якому просить проводити розгляд справи у відсутність їх представника, та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Представник Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області в судове засідання не з'явилася надавши суду заяву про розгляд справи без її участі щодо задоволення позову не заперечує.
Представник Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, свою присутність у судове засідання не забезпечив.
Судом установлено, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2002 р. у цивільній справі № 2-612 із ОСОБА_1 на користь Дашівської селищної ради стягнуто заборгованість за оренду землі у розмірі 1 342,02 (одна тисяча триста сорок дві гривні 02 коп.) грн. (а.с.8-9).
Зі змісту листа Іллінецького відділу державної виконавчої служби від 27.03.2003 р. № 258, вбачається, що згідно скерованого державному нотаріусу Іллінецького районного нотаріального округу повідомлення, постановою від 27.03.2003 р. накладено арешт на відчуження всього майна боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2003 р. у цивільній справі № 2-612 (а.с.12).
Відповідно до інформаційної довідки від 29.01.2021 р. № 242266487, сформованої державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься наступні відомості: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 4221708; зареєстровано 14.12.2006 р. за № 4221708 реєстратором: Іллінецькою державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: повідомлення 35, 27.03.2003 відділ ДВС Іллінецького РУЮ; власник: ОСОБА_1 ; додаткові дані: архівна заборона № 234999-1072 від 28 березня 2003 р. (а.с.7).
Згідно листа Державного нотаріального архіву Вінницької області від 19.04.2017 р. за вих. № 873/01/18 Іллінецькою державною нотаріальною конторою 28 березня 2003 р. за вх. № 183 накладено заборону на майно ОСОБА_1 , однак уточнюючу інформацію надати неможливо, оскільки відсутні ідентифікуючі дані про особу (а.с.10).
У відповідності до довідки Дашівської селищної ради Вінницької області від 30.12.2020 р. № 1550 у ОСОБА_1 відсутні заборгованості по сплаті земельного податку чи орендної плати за використання земельної ділянки, зазначене також підтверджується витягом з Єдиного реєстру боржників від 10.03.2021 р. (а.с. 13-14).
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Згідно із статею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Змістом статті 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Більш того, згідно пункту 2 постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у змісті пункту 62 постанови від 26 листопада 2019 р. у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) та пункту 37.2 постанови від 05 травня 2020 р. у справі № 554/8004/16-ц (провадження № 14-431цс19), яка полягає у тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.
Згідно частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Змістом частин 1, 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Положеннями частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зміст частини 4 даної статті визначає випадки зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. При цьому частина 5 даної статті зазначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд вважає, що захист права власності має пріоритетне значення.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті зазначеного вище майна. На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним їй майном, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.
Зазначені вище обставини підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час відсутні обставини, за яких було накладено арешт нерухомого майна, що належало позивачу, на думку суду, іншим шляхом поновити порушене право позивача неможливо. При цьому, суд враховує норми статті 5 ЦПК України, за якими передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державним реєстратором є:
1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;
2) нотаріус;
3) державний виконавець, приватний виконавець у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Вказані вище висновки викладено Верховним Судом у постановах від 03 вересня 2020 р. у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 р. у справі № 906/516/19, від 30 червня 2020 р. у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 р. у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 р. у справі № 916/2464/19, від 28 жовтня 2020 р. у справі № 910/10963/19 та від 18 листопада 2020 р. у справі № 154/883/19-ц.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує, висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації обтяження (арешт) на нерухоме майно.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 56, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 13, 30, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, постановою Пленуму ВССУ від 03.06.2016 р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Зняти арешт накладений на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 4221708, накладений Іллінецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області 28 березня 2003 р. на підставі постанови районного відділу державної виконавчої служби Іллінецького управління юстиції Вінницької області від 27 березня 2003 р.
Скасувати державну реєстрацію обтяження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 4221708 від 14 грудня 2006 р. про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений Іллінецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області 28 березня 2003 р. на підставі постанови районного відділу виконавчої служби Іллінецького управління юстиції Вінницької області від 27 березня 2003 р.
Понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Дашівська селищна рада Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326081, адреса місця знаходження: 22740, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Дашів, вул. Горького, 9.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Іллінецька державна нотаріальна контора Вінницької області, ЄДРПОУ 02887160, адреса місця находження: 22700, Вінницька область, Вінницький район, м. Іллінці, вул. Соборна 15 А.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Іллінецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ЄДРПОУ 34709648, адреса місця знаходження: 22700, Вінницька область, Вінницький район, м. Іллінці, вул. Соборна 22.
Суддя: