вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" грудня 2021 р. м.Рівне Справа №5019/1317/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання С.Оліфер, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про встановлення порядку та способу виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників сторін:
від заявника (ВКЗ) - Тістик Ростислав Богданович
Приватний виконавиць (ВКЗ) - Папроцький Андрій Андрійович
У провадженні Господарського суду Рівненської області перебувала справа №5019/1317/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року, прийнятим у складі колегії суддів (Кочергіна В.О. - головуючий, Романюк Р.В., Торчинюк В.Г.) позов задоволено, звернено стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", заставлене за договором іпотеки від 15.05.2008 року №014/89-07/1011, а саме: будівлю кафе "Олеся" загальною площею 390,6 кв. м., а також земельну ділянку загальною площею 0,13487 гектара, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 231 349 доларів США 18 центів (що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 07.06.2012 року становить 1 849 058,32 грн), яка виникла за кредитним договором від 15.05.2008 року № 014/89-07-1011 у розмірі 204 834, 55 доларів США (з яких: 46 985,43 дол. США - заборгованість по відсоткам, 153 519 дол. США - залишок за кредитом, 4 329,60 дол. США - пеня), а також яка виникла за кредитним договором від 11.09.2008 року № 014/89-07/1173 у розмірі 26 514,63 дол. США (з яких: 6 618,92 дол. США - заборгованість по відсоткам, 19 089,72 дол. США - залишок за кредитом, 805,99 дол. США - пеня). Визначено початкову ціну предмета іпотеки - будівлі кафе "Олеся" для її подальшої реалізації у розмірі 1 730 000,00 грн та початкову ціну спірної земельної ділянки - 158 000,00 грн, а також встановлено спосіб реалізації зазначеного заставленого майна шляхом проведення прилюдних торгів.
Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 36 981,16 грн витрат по оплаті судового збору та 5 508,00 грн витрат на оплату судової експертизи.
23 червня 2014 року на виконання рішення господарського суду видано відповідні накази.
Ухвалою суду від 23.06.2018 року справу №5019/1317/12 прийнято до свого провадження суддею Церковною Н. Ф.
Ухвалою суду від 03.07.2018 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання наказів Господарського суду Рівненської області від 23 червня 2014року у справі №5019/1317/12, а саме: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 9, код ЄДРПОУ: 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 34, офіс, 212, код ЄДРПОУ: 40658146).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2018 року Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року задоволено.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року у справі №5019/1317/12 змінено в частині заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання наказів Господарського суду Рівненської області від 23.06.2014 року у справі №5019/1317/12 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєськова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс, 212, код ЄДРПОУ 40658146).
Викладено п. 2 резолютивної частини в такій редакції:
"Залучити до справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 558146) та здійснити процесуальне правонаступництво відносно позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".
2. Доповнено резолютивну частину ухвали пунктом 3 в такій редакції:
"Замінити стягувача за наказами, виданими 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі № 5019/1317/12 на виконання рішення від 04.06.2014 року у справі №5019/1317/12, а саме: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 40658146)".
Доповнено резолютивну частину ухвали пунктом 4 в такій редакції:
"Замінити стягувача у виконавчому провадженні №55555269, відкритому на підставі наказу, виданого 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі №5019/1317/12, а саме: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 40658146)".
Доповнено резолютивну частину ухвали пунктом 5 в такій редакції:
"Замінити стягувача у виконавчому провадженні №55369394, відкритому на підставі наказу, виданого 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі №5019/1317/12, а саме: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 40658146)".
Пункт 3 ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року у справі №5019/1317/12 вважати пунктом 6.
Пункт 1 ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року у справі №5019/1317/12 залишити без змін.
Ухвалою суду від 15.01.2020 року закрито провадження у справі №5019/1317/12 з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на дії приватного виконавця Домецького Олексія Ігоровича про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького Олексія Ігоровича в частині визначення розміру виконавчого збору/основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №60792459 від 04.12.2019 року та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького Олексія Ігоровича усунути порушення допущені у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2019 року ВП №60792459.
На адресу суду 13.12.2021 року надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про встановлення порядку та способу виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року у справі № 5019/1317/12. Ухвалою суду від 13.12.2021 року призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про встановлення порядку та способу виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року у справі № 5019/1317/12 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Судове засідання призначено на 21.12.2021 року.
20.12.2021 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання та відсутністю представника.
Заявник та приватний виконавець щодо відкладення розгляду справи заперечили.
Суд ознаймившись із поданим клопотанням третьої особи про відкладення розгляду справи, заслухавши думку у часників провадження прийшов до висновку про відмову у задоволенні останнього виходячи з наступного.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків визначених ГПК України. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Таким чином, строк на розгляд заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення суду є присічний та не може бути продовжений судом, а тому клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 21.12.2021 (заявник) надав усні пояснення в обґрунтування поданої заяви та просив її задовольнити. Приватний виконавець теж надав усні пояснення та просив задовольнити вказану заяву.
Представник відповідача в судове засідання 21.12.2021 року не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомив.
Розглянувши заяву, заслухавши присутніх у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що правові підстави для зміни способу виконання судового рішення відсутні, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з приписами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування поданої заяви, стягувач зазначає, що на даний момент опис та площа предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідає описута площі цього ж майна, зазначеному у судувомурішенні від 04.06.2014 рокуу справі №5019/1317/12, що в свою чергу унеможливлює виконання рішення судуу передбаченому судом порядку. Наголошує на тому, що рішення Господарського судуРівненської області від 04.06.2014 рокуу справі № 5019/1317/12 неможливо виконати та неможливо передати іпотечне майно на реалізацію, оскільки судовим рішенням визначено площу майна боржника будівлі кафе «Олеся» (390,6 кв.м.), однак надалі, боржником зроблено ряд добудов, внаслідок чого змінилась назва предмета іпотеки на оздоровчо- розважальний комплекс кафе «Олеся» та його площа збільшилась до 1 717,8 кв.м. Таким чином, ТОВ «ФК «Форінт» вважає за необхідне просити суд встановити порядок виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року у справі № 5019/1317/12 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 014/89-07/1011 від 15.05.2008 року (ІЗ змінами і доповненнями), укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Олеся» та посвідченим приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Овдіюк Д.І. (реєстровий № 1646), а саме: оздоровчо-розважального комплексу кафе «Олеся», загальною площею 1717,8 кв.м., що знаходиться за адресою:Рівненська обл., м.Сарни, вул. Привокзальна, 31В та належить ТОВ виробничо- торгівельному підприємству «Олеся».
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тлумачення положень вищевказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду або його зміну може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об'єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Винятком з загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема стаття 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.
Таким чином, необхідною умовою для зміни способу виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Аналогічна позиція викладена у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", яким визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, тощо).
Відповідно до п. 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Як заначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі № 910/18299/16, зміна способу та порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у порядку і спосіб, які встановлені раніше.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд зазначив, що позитивним обов'язкам держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, Верховний Суд вважає, що якщо суд встановлює, що іншим способом рішення виконати неможливо і обраний спосіб не порушує прав інших кредиторів та гарантує ефективне виконання судового рішення, є підстави для зміни способу виконання шляхом передачі позивачу належного відповідачу майна в натурі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ у справі 2/331 від 19.01.2011 року.
Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Докази повинні бути належними та допустимими.
При цьому, аналіз поданої заяви про встановлення порядку виконання рішення суду, вказує, що зазначена заява фактично спрямована не на встановлення порядку виконання рішення суду, а на зміну рішення по суті та встановлення нових обставин, що є недопустимим на цій стадії судового провадження.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/1478/15, від 27.06.2018 року у справі № 713/1062/17 та в постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15.
Згідно ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім цього відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 20 Господарського кодексу України, положеннями якої визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорюванням та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Таким чином, рішення суду має виконуватися лише у такий спосіб захисту цивільних прав, який застосовано судом відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, а правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення. При цьому, зміна способу виконання рішення в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб та порядок, встановлений у рішенні, та припинення здійснення тих заходів, які були визначені у рішенні.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року, прийнятим у складі колегії суддів (Кочергіна В.О. - головуючий, Романюк Р.В., Торчинюк В.Г.) позов задоволено, звернено стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", заставлене за договором іпотеки від 15.05.2008 року №014/89-07/1011, а саме: будівлю кафе "Олеся" загальною площею 390,6 кв. м., а також земельну ділянку загальною площею 0,13487 гектара, які знаходяться за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул.Привокзальна, буд.31 В, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 231 349 доларів США 18 центів (що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 07.06.2012 року становить 1 849 058,32 грн), яка виникла за кредитним договором від 15.05.2008 року № 014/89-07-1011 у розмірі 204 834, 55 доларів США (з яких: 46 985,43 дол. США - заборгованість по відсоткам, 153 519 дол. США - залишок за кредитом, 4 329,60 дол. США - пеня), а також яка виникла за кредитним договором від 11.09.2008 року № 014/89-07/1173 у розмірі 26 514,63 дол. США (з яких: 6 618,92 дол. США - заборгованість по відсоткам, 19 089,72 дол. США - залишок за кредитом, 805,99 дол. США - пеня). Визначено початкову ціну предмета іпотеки - будівлі кафе "Олеся" для її подальшої реалізації у розмірі 1 730 000,00 грн та початкову ціну спірної земельної ділянки - 158 000,00 грн, а також встановлено спосіб реалізації зазначеного заставленого майна шляхом проведення прилюдних торгів. Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 36 981,16 грн витрат по оплаті судового збору та 5 508,00 грн витрат на оплату судової експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач обрав способом захисту своїх прав та інтересів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», що передбачає продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Таким правом він наділяється або договором із іпотекодавцем, або рішенням суду.
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах визначено ст.41 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.
Заявник, звертаючись із заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення, фактично просить змінити рішення суду та змінити первісно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів. Крім того, заявником у своїй заяві не зазначено яким чином збільшення загальної площі іпотечного майна унеможливлює виконання рішення суду приватним виконавцем у відповідності до спеціального закону.
З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, встановлення порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинно відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні. Окрім того, на стадії виконання судового рішення, суд не наділений процесуальним правом встановлювати додатковий порядок виконання рішення суду, окрім того, що зазначений в резолютивній частині рішення, яке підлягає виконанню.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду від 04.06.2014 року у даній справі, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення та відмовляє у задоволенні даної заяви.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про встановлення порядку та способу виконання рішення суду від 04.06.2014 року у справі №5019/1317/12 - відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України 21.12.2021 року та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://court.gov.ua/sud5019/.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.12.2021 року
Суддя Н.Церковна