2/130/1036/2021
130/2481/21
щодо клопотання про закриття провадження у справі
22.12.2021 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шепеля К.А.,
за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про порушення прав споживача, -
Позивач 2 вересня 2021 року звертається до суду з цією позовною заявою, в якій вказує, що ТОВ "Енера Вінниця" порушені пункти 3.3, 13.2 та 13.9 Договору від 1 січня 2019 року, укладеного між ним та товариством. Зокрема, умови договору починають виконуватись з дати постачання електроенергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні; усі повідомлення споживачеві повинні надсилатись у письмовій формі, рекомендованим листом, або кур'єром або особисто під підпис. Однак до цього часу йому заява-приєднання товариством не надсилалась. Тому просить : визнати порушення відповідачем пунктів 13.2 та 13.9 вказаного Договору; визнати порушення відповідачем пункту 3.3 Договору; визнати, що згідно з актом НКРЕКП № 296 від 23 березня 2019 року договір вважається укладеним після отримання споживачем заяви-приєднання; визнати незаконним стягнення зі споживача заборгованості при порушенні відповідачем вимог пункту 3.3 вказаного Договору.
У судовому засіданні позивач підтримує свій позов. Зазначає, що цей позов поданий на підставі рішення у іншій справі - № 2553. Підтверджує існування договору між ним та ТОВ "Енера Вінниця" про постачання електричної енергії. Водночас заперечує, що товариство направляло йому заяву-приєднання до умов договору з комерційною пропозицією, як то передбачено цим Договором. Вважає, що він повинен підписати таку заяву-приєднання, і тільки тоді, з наступного дня після її підписання, вказаний Договір набирає чинності. З цих міркувань відповідач не має права вимагати від нього оплати за користування електроенергією. Це і є порушенням вказаних пунктів Договору.
Представник відповідача у судовому засіданні позов повністю не визнає. Подає клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки цей самий предмет позову був предметом судового розгляду у інших справах, по яким ухвалені судові рішення, які набрали законної сили після їх перегляду Вінницьким Апеляційним судом. У письмових поясненнях вказує на ці справи та судові рішення по ним. Вважає, що позов має штучний характер, а позивач зловживає своїми правами.
Позивач вважає, що клопотання про закриття справи задоволенню не підлягає, оскільки у вказаних представником відповідача справах судові рішення виносились на підставі публічного договору, а сьогодні він надає письмовий договір між ним та ТОВ "Енера Вінниця", умови якого порушує товариство.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши клопотання представника відповідача та думку позивача, суд приходить до такого.
Предметом позову у справі, що розглядається, є невиконання, на думку позивача, умов Договору від 1 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Енера Вінниця", зокрема, його пунктів 3.3, 13.2 та 13.9. У справі міститься три копії вказаного Договору, які надав позивач.
Пунктом 3.3 передбачено, що Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору. Позивач у своїх поясненнях не вказав, про яку саме "іншу оплату за спожиту електричну енергію" йдеться в даному випадку, у чому порушення товариства саме цього пункту.
Пунктом 13.2 Договору передбачено, що він укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні. Позивач вважає, що товариство, не направивши йому заяву-приєднання, яку він би мав підписати, порушило його права.
Пунктом 13.9 Договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі , якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними у цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку, у якому обслуговується одержувач. Позивач знову ж таки обвинувачує постачальника електричної енергії у невиконанні цього пункту Договору, оскільки товариство у передбачений цим пунктом Договору спосіб не направляло йому ніяких повідомлень та документів, обов'язковість направлення яких передбачена цим Договором.
У судовому засіданні були досліджені цивільні справи, на які посилався представник відповідача як на справи, в яких вже вирішувались вимоги, вказані позивачем у позові, що розглядається.
Згідно з положеннями статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, йдеться про преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суд наголошує на тому, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють дотриманню процесуальної економії в новому процесі.
Так, у справі № 130/2553/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (в особі структурної одиниці "Шаргородські електричні мережі"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання бездіяльності щодо невиконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів" та щодо нарахування суми заборгованості за електропостачання, про визнання певних обставин, про стягнення суми недовідпущеної електроенергії, про зобов'язання вчинити дії, про стягнення моральної шкоди - суд повністю відмовив у задоволенні позовних вимог, прийшовши до висновку про недоведеність позовних вимог в частині визнання протиправною та незаконною бездіяльності відповідачів при невиконанні ними Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року; про визнання відсутності укладеного нового договору між сторонами, відсутності споживання електроенергії споживачем, відсутності сплати рахунків за спожиту електроенергію; про визнання, що згідно з частиною шостою постанови НКРЕКП відношення між сторонами регулюються як до підписання нового договору так і після підписання нового договору - старим договором на користування електроенергією від 20 березня 2001 року за №20360553; про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо перерахування споживачу заборгованості електроенергії з жовтня 2019 року; про стягнення з відповідачів суми недовідпущеної електроенергії споживачу згідно квитанцій відповідачів про заборгованість з жовтня 2019 року; про зобов'язання відповідачів встановити електрообладнання споживачу згідно акта від 01 грудня 2010 року. Апеляційний суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, вказав, що раніше ухваленими судовими рішеннями встановлено, що 01.10.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця» укладено договір № 20360553 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутових споживачів) шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору приєднання, а факт споживання електричної енергії та оплата виставлених рахунків свідчить про приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
У справі № 130/893/20 за позовом ТОВ "Енера Вінниця" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію судом зроблений висновок, що фактичне споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів електричної енергії з 1 січня 2019 року та наявність відкритого на його ім'я особового рахунку (пункт 3.2.13 Правил) свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «ЕнераВінниця», як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання, оплати електричної енергії, відкриття особового рахунку (п.3.2.13 Правил). Апеляційний суд, залишаючи вказане рішення в силі, зробив висновок, що чинна редакція Закону України «Про ринок електричної енергії» не встановлює обов'язок ТОВ "Енера Вінниця" надсилати ОСОБА_1 заяву-приєднання, а підписання споживачем такої заяви-приєднання не є виключною умовою для приєднання до умов Договору постачання універсальних послуг. Здійснивши факт споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків, ОСОБА_1 у належній формі приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
У справі № 130/1858/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Жмеринські електричні мережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про порушення прав споживача ОСОБА_1 , зокрема, просив визнати, що згідно з частиною восьмою Акта "Вінницяобленерго" від 23 серпня 2019 року № 296 договір вважається укладеним в разі неповернення споживачем надісланої йому заяви-приєднання відповідачами. У задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, вказав, що доводи позивача про ненадання йому пропозиції з укладення договору на постачання електричної енергії не заслуговують на увагу; фактичні обставини відносин між сторонами у справі свідчать про наявність між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 договірних стосунків.
У справі № 130/2166/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Енера Вінниця" про порушення прав споживача суд зробив висновок про відсутність порушень зі сторони товариства пункту 3.3 Договору, укладеного між ним та ОСОБА_1 . Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, підтвердив, що позовні вимоги про визнання, що комерційна пропозиція відповідно до вимог пункту 13.9 Договору, вимог ЦК України повинна надсилатися стороні Договору, а не публікуватися на веб-сайті відповідача та порушення відповідачем вимог пункту 3.3 частини 3, пункту 13.9 частини 13 договору, статті 644 ЦК України до задоволення не підлягають.
У справі № 130/2539/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Енера Вінниця" про порушення прав споживача ОСОБА_1 скаржився на порушення товариством пунктів 13.2 та 13.9 Договору, а також пункту 7.11 ПРРЕЕ, відключивши його від електропостачання. Судом було встановлено, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а також наявність у споживача ОСОБА_1 заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, в зв'язку з чим йому було припинено постачання електроенергії, що не оспорюється сторонами. Порушень прав споживача ОСОБА_1 з боку "Енера Вінниця" судом встановлено не було, у позові відмовлено. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції в силі.
Отже, з досліджених судом вказаних вище рішень, що набрали законної сили, видно, що на даний час існують відповідні рішення судів з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрали законної сили за тими самими вимогами.
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом, що розглядається, фактично намагається у такий спосіб ревізувати рішення судів у таких же справах, що є зловживанням своїми правами.
Верховний Суд у своїй Постанові від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 роз'снив, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, грунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Рішеннями Європейського Суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії", а також від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг проти України" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке встпило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до положень статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись статтями 82, 255 ЦПК України, суд
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задовольнити.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про порушення прав споживача провадженням закрити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ