20.12.2021 справа № 914/132/21
Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТСІТІ» Марківа Руслана Богдановича у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТСІТІ»,
м. Жовква Львівська область
про: стягнення 218 690,12 грн. заборгованості
за участю представників сторін:
заявник (приватний виконавець): не з'явився
позивач: не з'явився
відповідач (боржник): Марків Р.Б. - директор
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2021р. (суддя Березяк Н.Є) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРНАНС-СЕРВІС» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсіті» 200 000,00 грн. основного боргу, 8 482,42 грн. 3% річних, 10 191,49 грн. інфляційних втрат та 3 280,35 грн. витрат по сплаті судового збору.
10.08.2021р. на виконання рішення суду було видано наказ.
14.12.2021р. на адресу суду від Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича поступило подання про обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТСІТІ» Марківа Руслана Богдановича.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, головуючим суддею по розгляду подання було визначено суддю Березяк Н.Є.
14.12.2021р. суддею Березяк Н.Є. було заявлено самовідвід у даній справі з підстав викладених у заяві.
Ухвалою від 16.12.2021р. заяву про самовідвід було задоволено, а справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду після задоволення заяви про самовідвід судді Березяк Н.Є, головуючим суддею по розгляду подання було визначено суддю Юркевича М.В.
Ухвалою суду від 17.12.2021 подання було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 20.12.2021.
У судове засідання 20.12.2021 приватний виконавець явку не забезпечив. Натомість, з'явився представник боржника, а саме керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТСІТІ» Марків Р.Б. та подав письмові заперечення на подання про обмеження у праві виїзду за межі України.
Розглянувши матеріали подання, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває зведене виконавче провадження №66650566 з примусового виконання наказів Господарського суду Львівської області у справах:
1. 914/132/21, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсіті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРНАНС-СЕРВІС» 200 000,00 грн. основного боргу, 8 482,42 грн. 3% річних, 10 191,49 грн. інфляційних втрат та 3 280,35 грн. витрат по сплаті судового збору.
2. 914/140/21, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсіті» на користь Дочірнього підприємства «Фіакр» 5 968 240,46 грн. заборгованості та 89 523,62 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. 914/2600/21, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсіті» на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 49 765,51 грн. неповернутої суми кредиту, 16 850,98 грн. відсотків, 3 458,13 грн. пені.
Як стверджує приватний виконавець у поданні, в межах даного виконавчого провадження ним вчинялися дії на виконання наказів суду, зокрема виносилися постанови про арешт майна боржника, арешт коштів на рахунках в банках.
Згідно відповідей на запити до Державної фіскальної служби України, ТСЦ 4641 РСЦ ГЦС МВС України, ГУ статистики у Львівській області, банківських установ, коштів та майна, на яке можна звернути стягнення у ТОВ «Агроінвестсіті» не виявлено.
Приватним виконавцем зазначається, що 15.11.2021р. ним здійснено вихід за адресою м. Жовква, вул. Львівська, 98А, кв. 19, проте керівника юридичної особи боржника не виявлено.
23.11.2021р. та 08.12.2021р. виконавцем було скеровано виклик керівнику боржника з вимогою з'явитися для дачі пояснень з приводу виконавчого провадження, однак останній на виклик не з'явився.
08.12.2021р. на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача згідно наказу у справі №914/140/21 ДП «Фіакр» про те, що обмеження керівника юридичної особи боржника у праві виїзду за межі України може суттєво вплинути на виконання виконавчого документа.
Таким чином, оскільки станом на 19.12.2021р. рішення судів за виконавчими документами не виконані, приватний виконавець для забезпечення виконання боржником своїх грошових зобов'язань просить суд тимчасово обмежити керівника юридичної особи ТОВ «Агроінвестсіті» Марківа Р.Б. у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому документу в порядку ст. 337 ГПК України.
Позиція боржника.
У письмовому запереченні проти подання приватного виконавця, директор юридичної особи боржника зазначає, що не ухиляється від виконання своїх зобов'язань. Крім того, як стверджує директор ТОВ «Агроінвестсіті Марків Р.Б., приватному виконавцю є достеменно відомо про місцезнаходження юридичної особи, а за адресою м. Жовква, вул. Львівська, 98А, кв. 19, виконавець не з'являвся.
Крім того, директор боржника вважає твердження приватного виконавця щодо неможливості повідомлення про виклик для дачі пояснень необгрунтваним, оскільки Марків Р.Б одночасно будучи директором ТОВ «Агроінвестсіті», також займається адвокатською діяльністю і часто співпрацює з виконавцем щодо процесу виконання судових рішень у справах своїх клієнтів. На підтвердження наведеного, Марків Р.Б. надав суду копії скрінів з переписки у програмі вайбер з приватним виконавцем.
Так, директор ТОВ «Агроінвестсіті» заперечує проти ухилення від виконавчих дій та просить суд в задоволенні подання відмовити.
При винесенні ухвали, суд виходить з наступного:
Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання юридичної особи, керівником якої є фізична особа, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Як встановлено судом, керівник юридичної особи боржника не заперечує своїх зобов'язань, однак станом на даний час ТОВ «Агроінвестсіті» не має можливості виконати рішення судів через складну фінансову ситуацію. Водночас, як вбачається з доводів директора, боржник разом зі своїми партнерами, в тому числі іноземними компаніями вчиняють всі можливі дії для виконання рішень судів. Зокрема, в судовому порядку боржник стягує кошти зі своїх контрагентів, які виступають в якості боржників по відношенню до ТОВ «Агроінвестсіті».
Крім того, суд наголошує на тому, що основною підставою для застосування до директора юридичної особи боржника запобіжних заходів передбачених ст. 337 ГПК України у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є умисне ухилення керівника боржника від виконання своїх грошових зобов'язань. Однак, приватний виконавець у своєму поданні не обгрунтував належним чином ухилення директора Марківа Р.Б. від виконавчих дій.
Також суд звертає увагу на той факт, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із співвласників юридичної особи боржника є іноземний громадянин Павловскі Павел Анджей, а тому господарська діяльність товариства, в тому числі й щодо вчинення дій на виконання рішень Господарського суду Львівської області, може полягати у необхідності керівнику товариства здійснювати свої повноваження і за межами України. А за таких умов, застосування запобіжного заходу, передбаченого ст. 337 ГПК України, може негативно вплинути на ефективність виконання боржником рішень судів.
Більше того, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що сама лише наявність заборгованості у боржника не є підставою для застосування до його керівника (директора) тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.
Крім того, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Враховуючи наведене, суд зазначає про недоведеність виключного випадку, за наявності якого, вимога приватного виконавця вважалася б обґрунтованою, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТСІТІ» Марківа Руслана Богдановича.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТСІТІ» Марківа Руслана Богдановича - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Юркевич М.В.