Дата документу 21.12.2021
СПРАВА N 937/10299/21
(3/937/3335/21)
СПРАВА N 937/10301/21
(3/937/3336/21)
«21» грудня 2021 року м. Мелітополь
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,
- за ст. 173-2 ч.1 КУпАП,
19 вересня 2021 року о 20 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на адресу своєї співмешканки ОСОБА_2 , вдарив її по голові, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Крім того, 19 вересня 2021 року о 23 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на адресу своєї співмешканки ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомляв, жодних клопотань чи заяв від нього не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 ч.1 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 596241 від 07.10.2021, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 596215 від 07.10.2021, рапортами, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.09.2021, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.09.2021, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , правопорушника ОСОБА_1 , згідно яких останній провину визнав та підтвердив обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 ч.1 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства.
Згідно з вимогами ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність об'єднання в одне провадження адміністративних матеріалів № 937/10299/21 (провадження № 3/937/3335/21) та № 937/10301/21 (провадження № 3/937/3336/21) у відношенні ОСОБА_1 в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру № 937/10299/21 (провадження № 3/937/3335/21) та розглядати вказані справи одночасно.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вичнення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення 19.09.2021, а тому суд позбавлений можливості своєчасно розглянути справу, з'ясувати обставини, викладені в ст. 280 КУпАП, та притягти ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд вважає, що провадження у вказаній справі підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 9, 36, 38, ч.1 ст. 173-2, 247, 256, 272, 283, 284, 294 КУпАП,
Об'єднати адміністративні матеріали № 937/10299/21 (провадження № 3/937/3335/21) та № 937/10301/21 (провадження № 3/937/3336/21) у відношенні ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру - № 937/10299/21 (провадження № 3/937/3335/21).
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: А.В. Сметаніна