справа № 752/7398/18
головуючий у суді І інстанції Плахотнюк К.Г.
провадження № 22-ц/824/14279/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
24 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання трудового договору в частині визначення строку недійсним, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, яким позивався до ПАТ «Українська залізниця».
В обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання трудового договору в частині визначення строку недійсним, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, ОСОБА_1 посилався на таке.
Наказом (розпорядженням) ПАТ «Українська залізниця» №270/ос від 20 лютого 2017 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора Департаменту організаційного розвитку з 14 березня 2017 року та укладено 21 лютого 2017 року між ним та ПАТ «Українська залізниця» трудовий договір №53.
13 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) №480/ос від 13 березня 2018 року з підстав, передбачених пунктом 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору ) з наданням компенсації 14 днів відпустки за період з 14 березня 2017 року по 13 березня 2018 року.
Проте, звільнення ОСОБА_1 мало місце без правових на те підстав, оскільки на момент виникнення між позивачем та відповідачем трудових правовідносин умови для їх оформлення у спосіб укладення строкового трудового договору були відсутні, а тому трудовий договір слід визнати недійсним у частині визначення строку.
Просив визнати трудовий договір №53 від 21 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Українська залізниця» недійсним у частині визначення строку його дії, а з підстав визнання недійсним в частині визначення строку дії цього ж договору, визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) ПАТ «Українська залізниця» №480/ос від 13.03.2018 року про припинення трудового договору (контракту), поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту організаційного розвитку ПАТ «Українська залізниця».
Також просив, стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений на час звернення до суду з позовом у розмірі 152 037 грн 36 коп., одноразову матеріальну допомогу у зв'язку з народженням дитини у розмірі 285 000 грн., що відповідає розміру його трьох посадових окладів, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 95 000 грн., що відповідає розміру його посадового окладу, а також 152 037 грн 36 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач послався на те, що звільнений незаконно, а тому відповідно до статті 235 КЗпП України має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з моменту звільнення і до поновлення на роботі.
З підстав порушення відповідачем ПАТ «Українська залізниця» права позивача на оплату праці, останній має право на отримання від відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу 95 000 грн та одноразової матеріальної допомоги при народженні дитини - 285 000 грн у розмірі трьох його ж посадових окладів, оскільки відповідачем залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 від 27 лютого 2018 року про надання щорічної відпустки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення з 13 березня 2018 року до якої також було додано копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 20 лютого 2018 року.
Також, посилаючись на те, що звільнивши ОСОБА_1 13 березня 2018 року, ПАТ «Українська залізниця» здійснила виплату заробітної плати тільки 15 березня 2018 року з затримкою на два робочих дні. Середній заробіток з підстав затримки розрахунку при звільненні розрахований з підстав затримки виплати всіх належних ОСОБА_1 виплат, а саме: не тільки належної заробітної плати на момент звільнення та компенсації щорічної відпустки, а й невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової допомоги у зв'язку з народженням у позивача дитини.
01 листопада 2018 року позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких, з підстав викладених у позовній заяві при зверненні до суду, просив: визнати трудовий договір №53 від 21 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 ПАТ «Укрзалізниця» недійсним у частині визначення строку його дії; визнати наказ (розпорядження) ПАТ «Укрзалізниця» №480/ос від 13.03.2018 про припинення трудового договору (контракту) - незаконним та скасувати; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту організаційного розвитку ПАТ «Укрзалізниця; стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 186 853 грн 91 коп., одноразову матеріальну допомогу у зв'язку з народженням дитини у розмірі 246 800 грн., що відповідає розміру його трьох посадових окладів, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 95 000 грн., що відповідає розміру його посадового окладу, а також 1 186 853 грн 91 коп., що становить середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, 7 000 грн понесених витрат на правову допомогу.
У судовому засіданні, під час судового розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 не підтримав заявлені ним позовні вимоги про:
визнання трудового договору №53 від 21 лютого 2017 року , укладеного між ним та ПАТ «Укрзалізниця» недійсним у частині визначення строку його дії;
визнання наказу (розпорядження) ПАТ «Укрзалізниця» №480/ос від 13 березня 2018 року про припинення трудового договору (контракту) - незаконним та скасування;
поновлення його на посаді директора Департаменту організаційного розвитку ПАТ «Укрзалізниця;
стягнення з ПАТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому за цими позовними вимогами судом першої інстанції провадження у справі закрито.
Позовні вимоги у частині стягнення з відповідача одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, а також різниці у невиплаченій матеріальній допомозі у зв'язку з народженням дитини, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Стверджував, що відповідач порушив його права на щорічну відпустку, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку при звільненні була виплачена відповідачем без його на те згоди, а його заява про надання йому щорічної відпустки не була вирішена. У такий спосіб відповідачем грубо порушено його право на відпочинок та умови колективного договору, яким передбачено його право на відпочинок з метою позбавити його ж права на отримання одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, а тому не отриману ним одноразову допомогу на оздоровлення за відпрацьований у відповідача час просив стягнути у розмірі 95 000 грн.
Вважає, що виплативши йому 18 квітня 2018 року матеріальну допомогу у зв'язку з народженням у його сім'ї дитини у розмірі 38 200 грн відповідачем також грубо порушено умови колективного договору, оскільки при визначені розміру належної йому матеріальної допомоги не було застосовано розмір його посадового окладу 95 000 грн.
Твердження відповідача, що розмір виплаченої йому матеріальної допомоги, що складає 50% від його посадового окладу та відповідає приблизно чотирьом розмірам заробітної плати за посадою «начальник Департаменту» відповідно до місячної тарифної ставки, передбаченої Колективним договором є порушенням трудового договору на підставі якого він перебував у трудових відносинах із відповідачем та колективного договору.
Посилання відповідача на те, що рішення комісії щодо такого розміру належної йому допомоги прийнято з урахуванням стану фінансового забезпечення товариства, на думку позивача не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просив визначити з урахуванням розміру його середньоденної заробітної плати - 7 464 грн 49 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 194 076 грн 74 коп., понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн., що разом складає належну до стягнення суму у розмірі 195 076 грн 74 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати, залишено без задоволення.
Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 925 грн 07 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Українська залізниця» - Гайдаєнко Т.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статті 116, 117 КЗпП України з одночасним порушенням норм процесуального права, зокрема, частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України з огляду на таке.
Відповідачем у день звільнення 13 березня 2018 року проведено повний розрахунок з позивачем та виплачено всі суми, що належать йому від АТ «Укрзалізниця», що підтверджується платіжною відомістю від 13 березня 2018 року №481 та розрахунком заробітної плати за березень 2018 року на загальну суму 78 770 грн.
13 березня 2018 року в день звільнення бухгалтерією підприємства було передано в банк, в якому позивач відкрив зарплатний рахунок для перерахування, платіжну відомість та платіжне доручення на всю суму, яка повинна бути виплачена позивачу в день звільнення.
А також, посилається на те, що виплата одноразової допомоги при народженні дитини не передбачена ні актами чинного законодавства, ні локальними актами ПАТ «Укрзалізниця», ні Галузевою угодою, тому виплата, її розмір, такої матеріальної допомоги є правом відповідача, а не обов'язком, рішення про її виплату приймається на власний розсуд залежно від фінансових можливостей.
В апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що відсутні підстави для застосування Колективного договору Державної адміністрації залізничного транспорту 2002-2006 років до спірних правовідносин.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 23 жовтня 2021 року у зв'язку з припиненням повноважень судді Сержанюка А.С. визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Суханової Є.М., Березовенко Р.В.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 11 листопада 2021 року визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на них, враховує таке.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що між сторонами у справі ОСОБА_1 та ПАТ «Укрзалізниця» 21 лютого 2017 року було укладено трудовий договір №53, а також додаткову угоду до нього ( т. 1 а.с.208-215).
Наказом (розпорядженням) №270/ОС від 20 лютого 2017 року голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Піменова С.А. прийнято на роботу з 14 березня 2017 року по 13 березня 2018 року на посаду директора Департаменту організаційного розвитку (т. 1 а.с.94).
02 лютого 2018 року, що визнається учасниками справи, ПАТ «Укрзалізниця» підготовлено повідомлення № ЦПК-34 про закінчення строку дії трудового договору 13 березня 2018 року згідно з пунктом 8.1. договору, з яким ознайомлено позивача під особистий підпис 07 лютого 2018 року.
27 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав заяву №89/0/42-18, до якої було додано Свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про надання йому одноразової матеріальної допомоги при народженні дитини у розмірі трьох посадових окладів згідно з п.2.6.14 Колективного договору (т. 1 а.с.40-41).
03 березня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву №101/0/41-18 від 27 лютого 2018 року про надання йому щорічної відпустки за фактично відпрацьований час терміном 14 календарних днів з 13 березня 2018 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу згідно з п. 2.2.10. Колективного договору (т. 1 а.с.39).
13 березня 2018 року ПАТ «Укрзалізниця» видано наказ за № 480/ос про припинення трудового договору (контракту) про звільнення 13 березня 2018 року директора Департаменту організаційного розвитку по закінченню строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України з виплатою компенсації за 14 днів відпустки за період з 14 березня 2017 року по 13 березня 2018 року.
З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомився 13 березня 2018 року (т. 1 а.с.69).
Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні з ПАТ «Укрзалізниця» на користь позивача одноразової матеріальної допомоги у зв'язку з народженням дитини у розмірі 246 800 грн., що підлягала виплаті при звільненні, встановив таке.
ОСОБА_1 є батьком народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджується засвідченою в установленому законом порядку копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с.41)
Відповідно до п.2.6.14. Колективного договору передбачена виплата одному із батьків одноразової матеріальної допомоги при народженні дитини (усиновленні дитини безпосередньо з полового будинку чи інших дитячих будинків всіх типів) в розмірі трьох посадових окладів (місячних тарифних ставок).
За даними витягу з протоколу №1 від 21 березня 2018 року засідання комісії ПАТ «Укрзалізниця» з вирішення питань щодо надання працівникам, пенсіонерам ПАТ «Укрзалізниця» та членам їхніх сімей соціальної підтримки, матеріальної допомоги на медичні та інші цілі і надання працівникам ПАТ «Укрзалізниця» компенсації для вирішення житлових питань (в частині надання матеріальної допомоги на медичні та інші цілі) (надалі по тексту - комісія ПАТ «Укрзалізниця») за результатами розгляду заяв працівників, пенсіонерів та їх близьких родичів щодо надання матеріальної допомоги відповідно до Колективного договору між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці (зі змінами та доповненнями) було прийнято рішення надати матеріальну допомогу у зв'язку з народженням дитини у розмірі 50 відсотків посадового окладу відповідно до Колективного договору та поданої заяви ОСОБА_1 - директору Департаменту організаційного розвитку. Таке рішення було прийнято одноголосно.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначене вище рішення комісії відповідає вимогам Колективного договору та положенням Галузевої угоди між державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (із змінами та доповненнями, станом на 29 грудня 2018 року, відповідно є таким, що також відповідає інтересам усього трудового колективу та було прийняте з дотриманням дисбалансу щодо кожного працівника та адміністрації, є справедливим, як відносно до позивача ОСОБА_1 , так само й інших членів трудового колективу та ПАТ «Укрзалізниці».
16 квітня 2018 року ПАТ «Укрзалізниця» нараховано, а 18 квітня 2018 року фактично виплачено ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі 38 200 грн (т. 1 а.с. 87,88).
Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні з ПАТ «Укрзалізниця» на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 95 000 грн., що підлягала виплаті при звільненні, встановив таке.
Позивач, звернувшись 27 лютого 2018 року з заявою про надання йому щорічної відпустки за фактично відпрацьований час з 14 березня 2017 року, що співпало з закінченням його трудового договору з відповідачем 13 березня 2018 року.
Судом першої інстанції встановлено, що такий термін відпустки позивача не був затверджений керівництвом Укрзалізниці за погодженням з профспілковим комітетом, позивач не був таким працівником, котрий мав права на таку відпустку за власним бажанням у зручний для нього час, а також позивач не вказав обставин, які заслуговували б на увагу адміністрації щодо надання йому такої відпустки.
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції вважав, що ПАТ «Укрзалізниця» правомірно скористалося своїм правом і при звільненні ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 2 статті 36 КЗпП України прийняло рішення сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 днів невикористаної відпустки за період з 14 березня 2017 року по 13 березня 2018 року.
А також, суд першої інстанції встановивши, що ПАТ «Укрзалізниця» не порушило права позивача ОСОБА_1 на щорічну відпустку тривалістю 14 календарних днів за фактично відпрацьований час, дійшов висновку про те, що у позивача не виникло право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги у зв'язку з народженням дитини у розмірі 246 800 грн та матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 95 000 грн не оскаржується АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 , тому переглядається в апеляційному порядку лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 194 076 грн 74 коп.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за порушення її приписів та невиплату працівнику відповідних (всіх) сум при звільненні.
Суд першої інстанції, застосовуючи до відповідача відповідальність, передбачену стаття 116, 117 КЗпП України, виходив того, що останній при звільненні позивача ОСОБА_1 не виплатив у день звільнення належні йому виплати щодо фактично відпрацьованого часу, компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги при народженні дитини.
Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що суперечить встановленим судом першої інстанції обставинам з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Укрзалізниця» не порушило права позивача ОСОБА_1 на щорічну відпустку тривалістю 14 календарних днів за фактично відпрацьований час та дійшов висновку про те, що у позивача не виникло право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Суд першої інстанції встановив, що звернення позивача про виплату матеріальної допомоги при народженні дитини було розглянуто комісією ПАТ «Укрзалізниця» в його інтересах 21 березня 2018 року вже після його звільнення, виплата була здійснена в інтересах позивача.
Колегія апеляційного суду, з огляду на вище вказане, вважає, що матеріальна допомога при народженні дитини не належала позивачу на момент звільнення станом на 13 березня 2018 року у зв'язку з відсутністю на той момент відповідної підстави, яка була визначена відповідачем вже після звільнення позивача.
Отже, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що суд першої інстанції, встановивши, що на момент звільнення позивачу не належала до виплати матеріальна допомога, відмовив у її стягненні, отже спір вирішено не на користь працівника.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовивши у стягненні виплат, що належали позивачу при звільненні, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтями 116, 117 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2018 року в день звільнення бухгалтерією (філія «Центр сервісного забезпечення» АТ «Укрзалізниця») було передано в банк, у якому ОСОБА_1 відкрив зарплатний рахунок для перерахувань (ПАТ «Державний ощадний банк України»), платіжну відомість та платіжне доручення на всю суму, яка повинна бути виплачена позивачу у день звільнення.
За даними виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , 15 березня 2018 року на рахунок останнього зараховано заробітну плату у розмірі 78 770 грн., а за даними розрахункового листка заробітної плати за березень 2018 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату за відпрацьований час -35 768 грн 07 коп., компенсацію за невикористану відпустку - 62 203 грн 40 коп. матеріальна допомога, що носить систематичний характер 75 грн., з урахуванням утримання необхідних відрахувань перераховано на платіжну картку 78 770 грн (т. 1 а.с.31,27,67).
Колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що відповідачем у день звільнення 13 березня 2018 року було проведено повний розрахунок з позивачем та останньому виплачені всі суми, що належали йому від АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає задоволенню, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 194 076 грн 74 коп. та про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн., - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - частина 1 статті 133 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 2 926 грн 16 коп. підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 194 076 грн 74 коп. та про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн., скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 194 076 грн 74 коп.
Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 926 грн 16 коп. за рахунок держави.
Інформація: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса: вулиця Єжи Гедройця, 5, місто Київ;
Інформація: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 20 грудня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська