справа №761/39930/17 головуючий у І інстанції: Мальцев Д.О. провадження 22-ц/824/12267/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
14 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,-
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго», правонаступником якого є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі КП «Київтеплоенерго»), звернулося з позовом до ОСОБА_2 , який обгрутовано тим, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».
Разом з тим, за результатами аналізу оплат з'ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов'язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
У зв'язку з зазначеним, а також посилаючись на те, що станом на 01 травня 2017 року у відповідача утворилась заборгованість, яка, враховуючи інфляційні витрати та 3% річних, складає 77 400,27 грн., позивач звернувся просив стягнути вказану суму.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.
В травні 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року.
Ухвалою від 12 березня 2019 року задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року, а справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження.
Ухвалою від 04 вересня 2019 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі в якості співвідповідача ОСОБА_1 , який є співвласником квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, вимоги, щодо спірної заборгованості, яка утворилась з жовтня 2014 року по травень 2017 року в розмірі 77 400,27 грн., включає: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 60 435,53 грн., інфляційну складову боргу та 3% річних - 16 964,74 грн. було заявлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що відповідачі не являються споживачами послуг КП «Київтеплоенерго», оскільки опалення в квартирі АДРЕСА_2 відключено від внутрішніх будинкових мереж на підтвердження чого надає акти обстеження.
Зауважує, що у вересні 2019 року позивач підтвердив не надання опалення відповідачам після огляду квартири.
У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Київтеплоенерго» не погоджується із її доводами та зауважує, що підприємству не було відомо про відключення опалення в квартирі АДРЕСА_2 .
Вказує, що документи надані відповідачем на підтвердження вказаних обставин не є належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, який останніми не виконується.
Колегія суддів погоджується з такими висновками.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
КП «Київтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та подачі гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Згідно п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк встановлений договором або законом.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Місцевий суд вірно зазначив, що обов'язок утримання житлових приміщень, в тому числі оплату послуг з центрального опалення та постачання гарячої води покладається на власника або наймача, приміщення і рівною мірою на членів сім'ї наймача та правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що в межах даного спору позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості на загальну суму 77 400,27 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та 3% річних від простроченої суми, яка розрахована позивачем за період з жовтня 2014 року по травень 2017 року, з урахуванням положень ст.625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги, спрямовані на те, що відповідачі не являються споживачами наданих позивачем послуг не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами.
Посилання ОСОБА_1 на надані копії актів від 12 вересня 2007 року та від 13 вересня 2007 року (а.с. 176-177) колегія суддів відхиляє, оскільки вони не містять печатки та підпису виконавця послуг з ЦО та ГВП, а тому не можуть підтверджувати відключення квартири від мережі опалення.
Апеляційний суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до позивача із заявами, щодо відключення його від внутрішньо будинкових мереж та претензіями з приводу розрахунку заборгованості з посиланням на відключення, попри передбачену можливість складення актів-претензій.
Таким чином, відповідач не надав доказів на спростування наявної заборгованості за спожиті послуги.
Доводи, щодо визнання відключення квартири відповідачів від мережі ЦО позивачем у вересні 2019 року не можуть вказувати, що таке відключення мало місце за період з жовтня 2014 року по травень 2017 року, за який позивач просить стягнути заборгованість.
Апеляційним судом враховані долучені відповідачем документи при подачі апеляційної скарги, при цьому, як було встановлено, вони не спростовують висновків місцевого суду, щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «14» грудня 2021 року.
Сліпченко О.І.
Гаращенко Д.Р.
Сушко Л.П.