14 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року,
за участю особи, яка подала скаргу, ОСОБА_5 , -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи СУ ФР ГУДФС у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що, дослідивши заяву ОСОБА_5 № 4504/13 від 13.09.2021 про вчинення кримінального правопорушення, він дійшов висновку, що згадана заява не містить конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення окремими особами саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212, ст. 212-1 КК України, на яке міститься посилання у заяві про кримінальне правопорушення, а відтак, на переконання слідчого судді, відсутні правові підстави для задоволення даної скарги.
Водночас, слідчий суддя в ухвалі звернув увагу, що, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання відповідними сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а, отже, слідчий суддя позбавлений можливості з власної ініціативи здійснювати перевірку викладених у скарзі обставин шляхом застосування відповідних правових процедур, оскільки це буде мати наслідком порушення згаданого принципу та формування у сторін кримінального провадження уявлення про упередженість та схильність до однієї з сторін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2021 у зв?язку з тим, що ухвалу було винесено без його участі та без його належного повідомлення про розгляд справи, а оскаржувана ухвала була ним отримана лише 03.11.2021.
Що стосується прийнятого рішення слідчого судді, то ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати Шевченківський районний суд м. Києва розглянути його скаргу за вих. № 4528/21 від 21.09.2021 на бездіяльність керівника СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві в порядку, визначеному ст.ст. 306-307 КПК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_5 вказує, що слідчий суддя припустився порушень норм матеріального і процесуального права, які надали підставу для скасування оскаржуваної ухвали, а саме:
- не викликав у судове засідання суб'єкта оскарження - повноважного керівника СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві;
- не викликав у судове засідання його, як скаржника на підставі ст.ст. 134, 135 КПК України, Конституції України, практики ЄСПЛ, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, що зобов'язували слідчого суддю зробити це в установлені строки, не дивлячись на заявлене ним у скарзі прохання про розгляд судової справи без його участі;
- викликав у судове засідання “уповноважену особу” СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, про призначення якого у справі в суду не було жодних доказів;
- викликав у засідання “уповноваженого” ГУ ДФС у м. Києві, бездіяльність якого він- ОСОБА_5 не оскаржував;
- викликав у судове засідання “уповноважену особу” ГУ ДФС у м. Києві, яка не наділена правами слідчого, адже усі підрозділи ГУ ДФС у м. Києві, крім СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, працюють у відповідності до ст. 22 Закону України “Про звернення громадян”;
- проводив судове засідання з розгляду його скарги без участі керівника СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві;
- проводив судове засідання з розгляду його скарги без його участі;
- при винесенні рішення знехтував вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020, який вимагав від уповноваженої особи при зміні підслідності заяви до ГУ ДФС у м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань її відомості;
- не витребував і не досліджував від керівника СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві матеріали його звернення;
- взамін розгляду скарги за вих. № 4528/21 від 21.09.2021 вдався до протиправного розгляду заяви за вих. № 4504/13 від 13.09.2021 про вчинене кримінальне правопорушення по суті справи, чого не дозволено нормами ст. 26 КПК України;
- протиправно вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування;
- стверджував обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
- постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги за вих. № 4528/21 від 21.09.2021 на бездіяльність керівника СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, яка виразилася у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей заяви № 4504 від 13.09.2021 про вчинене правопорушення, що обмежується положеннями ч.ч. 1, 4, 5 ст. 214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 за № 9-49/0/4-17, а також Узагальнення “Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування”, затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016);
- постановив ухвалу, ґрунтуючись на результатах судового розгляду його заяви, чого не можна було робити через положення ч. 3 ст. 214 КПК України;
- не надав правової оцінки не виконанню уповноваженою особою Наказу ГПУ за № 298, відсутності повноважень в особи, яка розглядала його заяву, не внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань при зміні підслідності заяви, проведення розгляду його заяви в порядку Закону України “Про звернення громадян”, у той час як він її подавав в порядку Кримінально-процесуального закону.
Також ОСОБА_5 наголошує, що у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчі судді зобов'язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст. 214 КПК України при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
При цьому, ОСОБА_5 звертає увагу, що вирішення пов'язаних питань щодо правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Шевченківському районному суду м. Києва, не може покладатися суддею на заявника.
СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві про дату, час та місце розгляду провадження повідомлені у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка представника якого//особи з процесуальним статусом не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_5 на задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та апеляційних вимог у повному обсязі, дослідивши матеріали судового провадження за скаргою, обговоривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги з додатками, колегія суддів дійшла наступного.
Як указують приписи п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п?яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, вирішує питання про поновлення цього строку, що випливає з норми п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого//детектива, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
Відсутність тільки слідчого//детектива, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Процедура повідомлень та викликів у провадженні регламентована главами 6, 11 КПК України.
У свою чергу і ОСОБА_5 повинен цікавитися щодо провадження відомої йому справи, що узгоджується як з положеннями ч. 2 ст. 306 КПК України щодо розгляду скарги на бездіяльність під час досудового розслідування не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, так і з ч. 1 ст. 318 КПК України щодо проведення та завершення судового розгляду протягом розумного строку, що узгоджується з приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, що знайшло своє відображення у рішенні від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України”, де Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Дійсно, з матеріалів провадження за скаргою видно, що після надходження скарги ОСОБА_5 до Шевченківського районного суду м. Києва 27.09.2021 (а.п. 1-4), провадження призначалося до розгляду на 04.10.2021 (а.п. 13), а потім і на 19.10.2021, про що був обізнаний ОСОБА_5 , згідно наявної в матеріалах провадження копії повістки від 04.10.2021 (а.п. 16) та довідки про доставку смс-повідомлення (а.п. 17), що також випливає і з його клопотання від 18.10.2021 на електронну адресу Шевченківського районного суду м. Києва про розгляд скарги у його відсутність (а.п. 18-19).
А тому, доводи ОСОБА_5 про неналежне його сповіщення про дату, час та місце розгляду провадження за його скаргою - не ґрунтується на матеріалах справи.
Водночас, як далі слідує з матеріалів провадження за скаргою, копія ухвали від 19.10.2021 направлена ОСОБА_5 01.11.2021 (а.п. 23), проте в матеріалах провадження відсутній реєстр вихідної кореспонденції, а наявна розписка ОСОБА_5 про отримання копії оскаржуваної ухвали - 03.11.2021 (а.п. 24), а тому колегія суддів, з урахуванням того, що ОСОБА_5 оскаржив ухвалу слідчого судді не пізніше 05.11.2021 (а.п. 25-30), вважає, що клопотання ОСОБА_5 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження судового рішення від 19.10.2021 підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції на предмет його законності, обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до положень ст. 370 КПК України, в межах апеляційних вимог, як передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України.
Главою 26 КПК України чітко визначено та регламентовано порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого//детектива, дізнавача, прокурора на досудовому провадженні.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого//детектива, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
В ухвалі слідчого судді вказано, що зі змісту матеріалів скарги випливає, що 13.09.2021 особа, яка подала скаргу, за допомогою засобів поштового зв?язку звернувся до уповноваженої особи СУ ФР ГУДФС у м. Києва з заявою про вчинене кримінальне правопорушення № 4504/13, проте слідчим суддею не виявлено належних доказів на підтвердження того, що особа, яка подала скаргу, дійсно зверталася з заявою про вчинене кримінальне правопорушенні до уповноваженої особи СУ ФР ГУДФС у м. Києва, зокрема, слідчий суддя не зміг пересвідчитись у достовірності доданих до скарги матеріалів, оскільки згадані матеріали подані у копіях, що не узгоджується з положеннями ст. 99 КПК України в частині обов?язку сторони кримінального провадження надати суду оригінал документа, при тому, що ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, а, відтак, не довів наявність таких обставин.
Водночас, слідчий суддя, дослідивши заяву ОСОБА_5 № 4504/13 від 13.09.2021, дійшов висновку, що згадана заява не містить конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення окремими особами саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212, ст. 212-1 КК України, на яке міститься посилання у заяві про кримінальне правопорушення, а, отже, на переконання слідчого судді, відсутні правові підстави для задоволення даної скарги ОСОБА_5 .
Викладене свідчить про те, що слідчий суддя допустив протиріччя, вважаючи, що додані у копіях матеріали не є належними доказами на підтвердження звернення заявника з заявою про вчинене кримінальне правопорушення до уповноваженої особи СУ ФР ГУДФС у м. Києві, разом з тим, проаналізувавши заяву, вважав, що вона не містить конкретних обставин, які вказують на вчинення кримінальних правопорушень, відмовивши в задоволенні скарги.
На переконання колегії суддів не є переконливим і те, що заявник повинен підтверджувати своє звернення до органу досудового розслідування з заявою про вчинення кримінального правопорушення документами, а не просто послатися на них у скарзі до слідчого судді, що, за будь-яких обставин, не повинні бути оригіналами, навіть у змісті положень ст. 99 КПК України, що стосуються саме спеціально створеного з метою збереження інформації матеріального об?єкту, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Як далі слідує зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, проаналізувавши положення ст. 214 КПК України у взаємозв?язку з ч. 1 ст. 2 КК України, дійшов висновку що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться не будь-які заяви, які надходять до органу досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, які містяться в заяві.
Водночас, як указують приписи ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий//детектив, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як свідчить ч. 2 вказаної норми процесуального закону.
Згідно ч. 3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення - не допускається.
На підставі ч. 4 цих положень процесуального закону, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Системний аналіз цих положень ст. 214 КПК України свідчить про те, що, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу кримінального правопорушення (злочину//проступку), такі відомості мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
Отже, орган досудового розслідування при здійсненні ним своїх повноважень, зобов'язаний здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення (злочин//проступок), які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження, а потім визначає місце проведення досудового розслідування у порядку, визначеному ст. 218 КПК України.
У свою чергу, на етапі прийняття слідчим, дізнавачем, прокурором заяви про вчинене кримінальне правопорушення за нормою ст. 214 КПК України, слідчий суддя не наділений повноваженнями давати оцінку змісту заяви, у тому числі на предмет наявності//відсутності у ній відомостей про кримінальне правопорушення з апелюванням на цьому етапі до положень ст. 2 КК України щодо завдань кримінального провадження, на що фактично послався в ухвалі і слідчий суддя, вказавши, що, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання відповідними сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а, отже, слідчий суддя позбавлений можливості з власної ініціативи здійснювати перевірку викладених у скарзі обставин шляхом застосування відповідних правових процедур, оскільки це буде мати наслідком порушення згаданого принципу та формування у сторін кримінального провадження уявлення про упередженість та схильність до однієї з сторін - проте, водночас, слідчий суддя, фактично дослідивши заяву ОСОБА_5 від 13.09.2021 про вчинене кримінальне правопорушення, проаналізувавши її зміст, дійшов висновку, що вона не містить конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення окремими особами саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212, ст. 212-1 КК України, а відтак і відсутні правові підстави для задоволення даної скарги, зокрема щодо зобов?язання уповноважених осіб//начальника СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві внести відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212, ст. 212-1 КК України, вчинене адвокатом ОСОБА_6 , у якому ОСОБА_5 вважає себе потерпілим.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя допустив такі протиріччя//суперечності, з яких не випливає його висновок//є суперечливим про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи СУ ФР ГУДФС у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2021 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції на підставі ст.ст. 412, 415 КПК України.
При скасуванні ухвали слідчого судді з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не досліджуються та не оцінюються для запобігання впливу на висновки слідчого судді, визначеного для розгляду скарги ОСОБА_5 .
За наведеним, апеляційна скарга ОСОБА_5 про скасування ухвали слідчого судді з призначенням нового розгляду скарги у суді першої інстанції - підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання ОСОБА_5 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи СУ ФР ГУДФС у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3