Головуючий у І інстанції Трусова Т.О.
Провадження №22-ц/824/14965/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
09 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Носівської міської ради Чернігівської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини,
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 та визначення способів його участі у вихованні дитини.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що 03 червня 2016 року сторони уклали шлюб, у якому народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням суду від 09 серпня 2018 року укладений між сторонами шлюб розірвано.
Позивач у позові посилався на те, що ще під час вагітності відповідач несподівано переїхала до своїх батьків і з того часу проживає окремо, від підтримки позивача категорично відмовилась, її батьки не дозволили позивачу забрати дочку з пологового будинку, на його постійні прохання побачити дитину відповідач та її родичі відповідають відмовою. Усі намагання позивача побачити дитину та прийняти участь у її вихованні призводять лише до конфліктів, відповідач перешкоджає позивачу у побаченнях з дитиною, не бажає його присутності в її житті та штучно створює обставини, через які він не може зустрітися з дочкою. В свою чергу позивач перераховує дитині кошти, надсилає одяг, іграшки та інші речі для її розвитку. Зокрема, під час перебування дочки на стаціонарному лікуванні з приводу хірургічного вправлення вивиху стегна позивач перерахував на банківську картку відповідача 62 000 грн. та продовжує передавати кошти на лікування дитини на її реабілітацію.
Посилаючись на те, що його права, як батька дитини, порушуються відповідачем, позивач просив: зобов'язати відповідача не чинити перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною; визначити такі способи його участі у вихованні дитини: побачення один раз на тиждень у неділю з 12-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 ; у день побачення надати йому право забирати дочку до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язати відповідача за два дні до дня зустрічі з дитиною надавати йому точну інформацію про фактичне перебування дитини, а в разі настання змін, повідомити про них його особисто, на наступний день з дня настання таких обставин.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком:
- кожна перша субота кожного місяця з 12-00 год. до 16-00 год. неділі без присутності матері з ночівлею дитини в житловому приміщенні батька;
- кожна третя неділя місяця з 12-00 год. до 17-00 год. за місцем проживання дитини без присутності матері.
Впродовж перших трьох місяців від дня набрання рішенням законної сили зустрічі батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити кожну першу та третю неділі кожного місяця з 12-00 год. до 17-00 год. за місцем проживання дитини в присутності матері.
Впродовж наступних трьох місяців зустрічі батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити кожну першу та третю неділі кожного місяця з 12-00 год. до 17-00 год. за місцем проживання дитини без присутності матері.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вільному спілкуванні з нею, надавати інформацію про місцезнаходження дитини та не пізніше, ніж за два дні до зустрічей з дитиною інформувати про наявність об'єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку.
Зобов'язано ОСОБА_2 під час спілкування з дитиною дотримуватися розпорядку її дня, режиму харчування, рекомендацій лікарів та повідомляти ОСОБА_1 про місцезнаходження дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 10 695 грн. 40 коп., які складаються з 768 грн. 40 коп. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 927 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, відмовивши у стягненні з неї на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 927 грн. 00 коп.
Обгрунтовуючи скаргу, відповідачка посилалась на те, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а обсяг заявленого до стягнення розміру правової допомоги не відповідає фактично наданому розміру та не узгоджується з матеріалами справи.
При цьому, інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, з розрахункової квитанції від 22.03.2020 року № 239503, наданої для підтвердження факту оплати гонорару, неможливо встановити, що ця квитанція підтверджує отримання грошових коштів саме від позивача, оскільки в квитанції відсутня будь-яка інформація щодо того, що грошові кошти отримані саме за надання правової допомоги за договором № 15 від 02.07.2019 року.
При цьому, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Разом з тим, з тексту позовної заяви вбачається, що будь-яка інформація про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в позовній заяві відсутня, вимога про стягнення судових витрат з відповідача одночасно з позовом не заявлялась.
В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з'явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржено відповідачем лише в частині стягнення з неї на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, тому колегія суддів згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, при цьому на його користь з ОСОБА_1 стягнуто судові витрати в сумі 10 695 грн. 40 коп., які складаються з 768 грн. 40 коп. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 927 грн. 00 коп.
Стягуючи з відповідачки 9 927 грн. 00 коп. витрат за надану правову допомогу, суд першої інстанції виходив з реальності та співмірності цих понесених позивачем витрат, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До таких витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, подаючи до суду заяву про стягнення витрат за професійну правничу допомогу, дотримався вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки заяву про стягнення витрат ним було зроблено до закінчення судових дебатів та до заяви долучено докази понесення цих витрат (а.с.51-59).
Зокрема, до заяви про стягнення судових витрат заявником долучено договір №15 про надання правової допомоги від 02 липня 2019 року (а.с.56), акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.03.2020 згідно договору №15 про надання правничої допомоги від 02.07.2019 року (а.с.54), копію ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 271505 (а.с.55), розрахункову квитанцію №239503 від 22.03.2020 року про сплату 9 927 грн. 00 коп. (а.с.59).
З вищевказаних документів вбачається, що на оплату професійної правничої допомоги ОСОБА_2 витратив грошові кошти в розмірі 9 927 грн. 00 коп. З акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.03.2020 року згідно Договору №15 від 02.07.2019 року вбачається, що професійна правнича допомога, надана ОСОБА_2 , складалась з первинної юридичної консультації, обговорення проблемних питань захисту прав та інтересів позивача, ознайомлення з матеріалами, документами, наданими позивачем, вартістю 2 102 грн.; підготовки та направлення позову до суду, аналізу та застосування судової практики вартістю 4 204 грн. 00 коп.; участі адвоката Асатрян О.В. у судовому засіданні вартістю 2 102 грн.; супроводу та участі у зустрічі ОСОБА_2 з посадовою особою служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації вартістю 1 519 грн. 00 коп.
Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу, повно та всебічно дослідив матеріали справи, врахував складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу у розмірі 9 927 грн. 00 коп.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг) не спростовують обгрунтованості висновків суду про стягнення витрат, оскільки опис усіх виконаних адвокатом Асатрян О.В., як представником позивача ОСОБА_2 , послуг міститься, як у самій заяві про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.51-53), так і у акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.03.2020 року згідно Договору №15 від 02.07.2019 року (а.с.54), у яких перераховані види робіт (послуг), надані адвокатом, зазначено кількість витрачених годин по кожному виду виконаних робіт та вказано вартість однієї години роботи адвоката. Вимагати наявності у такій ситуації окремого детального опису виконаних робіт буде проявом надмірного формалізму, тобтонадмірно формального, бюрократичного застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносно врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (принцип правового пуризму).
Необгрунтованими є і доводи скарги про необхідність надання доказів для підтвердження факту понесення позивачем витрат за професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують факт сплати ОСОБА_2 9 927 грн. 00 коп. адвокату Асатрян О.В. на підставі Договору №15 про надання правової (правничої) допомоги від 02 липня 2019 року (а.с.54, 56-57, 59), які є достатніми для висновку про фактичне понесення цих витрат.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не виконано обов'язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, що є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат, колегією суддів відхиляються, оскільки ч. 2 ст. 134 ЦПК України визначає, що у випадку неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, законодавець передбачає у такій ситуації право суду, а не імперативний обов'язок, відмовити у відшкодуванні витрат, і вирішується це судом у кожній конкретній справі з урахуванням її обставин та особливостей.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарги про неврахування судом принципу співмірності, оскільки обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів покладено саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (Постанова Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15).
Зокрема, у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата також дійшла до висновку, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу потрібно надати оцінку виключно тим обставинам, в яких позивач має заперечення. Без клопотання сторони суд не може самостійно змінити суму відшкодування таких витрат.
Відповідачем під час розгляду справи суду не подавалося клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, тому у суду першої інстанції не було підстав для самостійної зміни суми відшкодування таких витрат.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до незгоди відповідача з висновками суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення в оскарженій частині судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 927 грн. 00 коп. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: