КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
07 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12019100100006141 від 25.06.2019 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2021 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леніне Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, інваліда ІІІ групи, одруженого, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина та непрацездатний батько - інвалід І групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2021 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 01 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 01 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 01 (один) рік. На останнього покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено. Стягнуто з обвинуваченого процесуальні витрати. Вирішено долю речових доказів.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду від захисника ОСОБА_6 надійшла апеляційна скарга, в якій він просить апеляційний суд змінити вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2021 та ухвалити новий вирок, яким застосувати до ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керувати транспортними засобами; зменшити розмір сум, що підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 , стягнути як відшкодування майнової шкоди від пошкодження автомобіля кошти в сумі 37 258,61 грн. і витрати на евакуацію пошкодження автомобіля в сумі 730 грн.; зменшити розмір сум, що підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 , стягнути як відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.; під час апеляційного провадження призначити і провести повторну судову комплексну автотехнічну та фототехнічну експертизу.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що обставини справи судом першої інстанції були встановлені неповно, що потягало за собою призначення покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Крім того, захисник ОСОБА_6 стверджує, що місцевий суд допустив помилку при вирішенні цивільних позовів. Також судом не були встановлені обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України. Апелянтом наголошується на тому, що судом допущено неповноту судового розгляду у вигляді відхиленого клопотання про призначення захисником повторної судової комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи.
Фактичні обставині, встановлені судом першої інстанції.
За встановлених судом першої інстанції обставин, 24.06.2019 близько 23:56 год. ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем "ВA3 21154" н.з. НОМЕР_1 , рухався по пр. Перемоги зі сторони вул. Гарматної в напрямку вул. Янгеля та на перехресті прос. Перемоги та вул. Довженка м. Києві, порушуючи вимоги п.п.2.3 «б», 10.1, 16.6 ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконався перед зміною напрямку свого руху, що це буде безпечно для інших учасників, проігнорував вимоги дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» та прожовуючи рух при виконанні розвороту на перехресті пр. Перемоги та вул. Довженка не надав дорогу автомобілю "Mercedes-Benz" н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався прямолінійно на зелений сигнал світлофору в зустрічному напрямку по пр. Перемоги зі сторони вул. Гаврилишина у напрямку вул. Гарматної та виїхав на вказане перехрестя. Внаслідок таких дій ОСОБА_5 відбулося зіткнення правої передньої бічної частини керованого ним автомобіля «ВАЗ 21154» н.з. НОМЕР_1 та передньої лівої частини автомобіля «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 21154» ОСОБА_10 отримала тілесне ушкодження у виді закритої тупої травми грудної клітки; перелому середньої третини тіла правої ключиці зі зміщенням уламків, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості, а пасажир автомобіля «Mercedes-Benz» - ОСОБА_8 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого крайового перелому основи середньої фаланги 2 пальця лівої кисті без зміщення, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, їх пояснення, відповіді на запитання суду, заслухавши учасників кримінального провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Насамперед слід зазначити, що судом були вжиті всі заходи щодо належного повідомлення потерпілого та його представника шляхом телефонограми та страхової компанії шляхом направлення повідомлення електронною поштою про день, час і місце судового засідання. Представник потерпілої подав до суду клопотання про апеляційний розгляд за відсутності потерпілої та її представника.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо сумнівів у висновку суду першої інстанції про доведення вини обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України та невідповідності фактичним обставинам справи, на думку колегії судів є необґрунтованими і доводяться наступними джерелами доказів, безпосередньо дослідженими судом першої інстанції, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка показала, що вони з чоловіком рухались на дозволений сигнал світлофору, не поспішаючи, як в подальшому, дуже раптово, сталося зіткнення, якого, на її думку, не можливо було уникнути;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який показав, що він з жінкою рухався на дозволений сигнал світлофору, в лівій смузі для руху. Рухаючись, він побачив, що в зустрічному напрямку на розворот виїхав білий мікроавтобус та зупинився. Раптово позаду мікроавтобусу виїхав автомобіль обвинуваченого на його полосу для руху та в цей час, розуміючи, що екстрене гальмування не допоможе, прийняв рішення повернути кермо свого автомобіля праворуч, щоб удар по авто обвинуваченого прийшовся не на пасажирські двері;
- показаннями судового експерта ОСОБА_4 , який підтвердив висновки, викладені в комплексній судовій експертизі та наголосив, що в даному конкретному випадку авто ОСОБА_5 , яке виїхало на смугу зустрічного руху, з технічної точки зору було саме "небезпекою для руху", у зв'язку з чим дії іншого водія - ОСОБА_9 були правильними;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.06.2019, в якому зафіксовано обстановку місця пригоди, інші сліди місця ДТП, зазначено детально пошкодження транспортних засобів та підписано документ учасниками ДТП без зауважень;
- висновком комісійної судової-медичної експертизи №156/к від 12.12.2019-21.12.2019, згідно якого у потерпілої ОСОБА_8 встановлено ушкодження: закритий крайовий перелом основи середньої фаланги 2 пальця лівої кисті без зміщення уламків, могло утворитися при транспортній травмі та вбачається причинно-наслідковий зв'язок між даним ушкодженням та ДТП від 24.06.2019 та відноситься до середнього ступеню тяжкості, так як для його зрощення та відновлення функції пальця необхідний строк понад 21 день;
- висновком експерта №042-1472-2019 від 06.08.2019-27.09.2019, згідно якого у ОСОБА_10 встановлено ушкодження: закрита тупа травма грудної клітки : перелом середньої третини тіла правої ключиці зі зміщенням уламків; забійна рана потиличної ділянки (довжиною 10 см), локалізація, характер, морфологія вказаних ушкоджень, враховуючі часові данні та обставини події, свідчать, що вони утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, у строк вказаний в описовій частині постанови, внаслідок ДТП та відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я;
- висновком комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи №12-1/1704-23-3/198 від 20.09.2019, згідно якої водій ОСОБА_9 з момент виникнення небезпеки для руху, як при фактичній так і при максимально дозволеній швидкості руху не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_5 , шляхом застосування екстреного гальмування. Водій ОСОБА_5 в даній дорожній ситуації повинен керуватися вимогами п. 10.1, 16.6 ПДР та мав технічну можливість уникнути зіткнення, шляхом виконання вимог п. 10.1, 16.6 ПДР. З технічної точки зору, причиною ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам п. 10.1, 16.6 ПДР;
- протоколом огляду відеозапису від 25.06.2019, згідно якого зафіксовано обставини, які мали місце безпосередньо перед ДТП, в момент зіткнення та після нього;
- висновком судової автотоварознавчої експертизи №13-3/415 від 24.06.2019, згідно якої встановлена ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz С200 д.н.з. НОМЕР_2 станом на 24.06.2019 до моменту вчинення ДТП в сумі 303 729,96 грн., що також дорівнює вартості майнової шкоди, заподіяної власнику вартість автомобіля Mercedes-Benz С200 д.н.з. НОМЕР_2 .
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи захисника щодо заперечення фактичних обставин злочину непереконливими, оскільки вони спростовуються вищевказаним доказами, які суд першої інстанції визнав допустимими, належними і достатніми у своїй сукупності для визнання вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України поза розумним сумнівом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п. 29-30 рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи фактичні обставини та наслідки вчинення кримінального правопорушення, висновки Європейського суду з прав людини, погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Стосовно доводів захисника про те, що місцевим судом допущено помилку щодо вирішення цивільних позовів, апеляційний суд вважає такі доводи не переконливими, оскільки судом в законному порядку вирішено долю цивільних позовів відповідно до ст. 128, 129 КПК України, враховуючи характер вчиненого злочину, ступінь вини обвинуваченого, глибину фізичних і моральних страждань, спричинених потерпілій ОСОБА_8 внаслідок ДТП.
Також колегія суддів апеляційної інстанції не вважає слушними доводи захисника ОСОБА_6 щодо відхиленого клопотання судом першої інстанції про призначення повторної судової комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи, оскільки вказана експертиза була проведена та експерт допитаний у судовому засіданні, який підтвердив, що висновки викладені в судовій експертизі є цілком зрозумілими.
При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався положень, передбачених ст. ст. 50, 65 КК України і призначив покарання з урахуванням принципу індивідуалізації покарань. Врахував положення ст. 12 КК України і визначив співмірний розмір виду покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з яким погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, оскільки в поданій апеляційній скарзі апелянтом не наведено об'єктивних доводів стосовно зміни вироку в частині призначеного покарання та зменшення сум цивільних позовів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для зміни вироку під час апеляційного перегляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2021 відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом 03 (трьох) місяців шляхом подання касаційної скарги.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3