справа №369/15306/19 Головуючий у І інстанції -Ковальчук Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/14956/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
02 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 , до ОСОБА_4 , треті особі, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
встановив:
У листопаді 2019 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, в якому просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 100 000 грн - моральної шкоди, на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 150 000 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказують на те, що 08 грудня 2017 року близько 20 год 30 хв. по вул. Соборна в м. Тетіїві, Київської області, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , внаслідок отриманих тілесних ушкоджень останній помер на місці пригоди.
Вказують, що ОСОБА_3 є рідною сестрою загиблого, а ОСОБА_1 є жінкою загиблого, ОСОБА_2 є його сином, яких визнано потерпілими в рамках кримінального провадження № 12017110000000887 від 09 грудня 2017 року.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31 липня 2019 року кримінальне провадження № 12017110000000887 від 09 грудня 2017 року закрито за відсутністю в діяннях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Посилаючись на ст.ст.23, 1167, 1168, 1187 ЦК України вказували, що їм завдано моральну шкоду у зв'язку із загибеллю ОСОБА_6 .
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона є матір'ю загиблого ОСОБА_6 та визнана потерпілою в рамках кримінального провадження № 12017110000000887 від 09 грудня 2017 року. Вказувала, що їй завдана моральна шкода у зв'язку із втратою сина, що також призвело до погіршення стану здоров'я, оскільки вона є пенсіонеркою та літньою людиною.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особі, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 та користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та необ'єктивного дослідження фактичних обставин справи, оскільки розмір моральних страждань не можна оцінити в принципі, вважають, що його розмір не менше 150000 грн на кожного.
У відзиві відповідач посилається на відсутність його вини та те, що померлий сам порушив правила дорожнього руху. Просив рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення першої інстанції суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено судом, що 08 грудня 2017 року близько 20 год 30 хв. на вул. Соборна, 93 у м. Тетіїв Київської області, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку центру міста, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , котрий лежав на проїзній частині.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12 грудня 2017 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28 том 1).
Згідно довідки № 011239 вказано, що ОСОБА_6 є інвалідом 2-ї групи, інвалід з дитинства, непрацездатний (а.с. 110, том 1).
В свою чергу ОСОБА_6 на обліку у лікаря нарколога не перебував, що підтверджується довідкою № 676 від 07 лютого 2018 року (а.с. 111, том 1).
Постановою слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області від 31 липня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12018110000000887 від 09 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за відсутністю в діянні водія ОСОБА_4 , складу кримінального правопорушення, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с. 15-27, том 1).
В постанові вказано, що згідно висновків інженерно-технічної експертизи за експертною спеціалізацією «дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод» № 10582/19-52 від 22 квітня 2019 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що:
- з точки зору вимог ПДР, водій автомобіля «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.2 дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001 ПДР, а з моменту виникнення перешкоди (небезпеки) для руху - у відповідності до вимог п. 12.3. ПДР.
- з причин, викладених в дослідницькій частині, обрана водієм ОСОБА_4 швидкість руху не перевищує максимально допустиму, при відповідній видимості елементів дороги.
- з причин, викладених у дослідницькій частині, водій автомобіля «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_1 , не мав технічної можливості уникнути пригоди, шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування та безпечного об'їзду перешкоди.
- з причин, викладених у дослідницькій частині, з технічної точки зору, у діях водія ОСОБА_4 , за вказаних у постанові обставин настання ДТП, не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які перебувають у причинному зв'язку з настанням пригоди.
Також в постанові вказано, що ОСОБА_6 порушив вимоги правил дорожнього руху, а саме, п.4.1, 4.4., 4.7, 4.14.
Причиною смерті ОСОБА_6 стало порушення ним правил дорожнього руху, про які вказано в постанові про закриття кримінального провадження від 31 липня 2019 року. Відповідач здійснював дії для уникнення наїзду, а саме застосовано екстренне гальмування, зміщення вліво, однак уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 не вдалось.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що джерелом підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, завдано моральну шкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 , тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь указаних осіб, моральна шкода в розмірі - 20 000 грн кожному.
Визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, відповідно до ст. 23 ЦК України, врахував глибину душевних та фізичних страждань, які було завдано їм внаслідок смерті ОСОБА_7 , нервові стреси, факти порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від позивачів та третьої особи додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, судом також враховано положення ст. 1193 ЦК України, так як, загибель ОСОБА_6 внаслідок ДТП, стала наслідок порушення ним правил дорожнього руху.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , зважаючи на те, що відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, проте, позивач ОСОБА_3 є сестрою померлого та не надала суду доказів того, що вона проживала разом з померлим однією сім'єю.
Такий висновок суду в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на Європейський суд з прав людини, який вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлено законом (STANKOV v. BULGARIA № 68490/01, § 62 ЄСПЛ, 12 липня 2007 року) та вважає, що не можливо оцінити розмір моральних страждань в принципі, а оцінка судом першої інстанції по 20 000 грн., є таким що не відповідає нормам національного, європейського законодавства та і в принципі етичним нормам суспільства.
Однак, пунктом 7 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (надалі - Постанова № 4) роз'яснено, що: при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.
Правила частини четвертої статті 1193 ЦК про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище. Крім того, зменшення розміру відповідальності особи, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, можливе за її письмовою вимогою, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (стаття 1204 ЦК). При цьому порядок доведення таких обставин є аналогічним порядку, передбаченому для визначення втрати працездатності.
Так, учасниками дорожнього руху є не лише водії, а й пішоходи.
Пункт 1.10. Правила дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (надалі - Правил), встановлює, що учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу.
Відповідно до п. 4.14. Правил пішоходу заборонено виходити на проїзну частину, не впевнившись, що для нього і для інших учасників руху немає небезпеки. Крім цього, пішоходам заборонено зненацька вибігати на дорогу, а також затримуватися на дорозі (за винятком крайньої необхідності). Переходити дорогу у недозволеному місці та рухатися по дорозі для транспортних засобів пішоходи також не мають.
Постановою про закриття кримінального провадження від 29.12.2018р. старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУ Національної поліції Бурун А.М у кримінальному проваджені №12017110000000887 та матеріалами до неї, встановлено що 08.12.2017р. близько 20 год. 30 хв. вечора Відповідач керуючи автомобілем марки «Шкода Октавіа» рухався по вул. Соборна м. Тетіїв, від вул. Березна, в напрямку центра міста. Опадів не було, але дорожнє покриття було мокрим, вулиця частково освітлювалася міським освітленням. Рух по місту здійснювався рамках швидкісного режиму (а саме до 50 км/год.) та з увімкненим ближнім світлом фар. В даному місці по одній смузі руху в кожному напрямку. Згідно висновку експерта належний ОСОБА_4 транспортний засіб перебував в справному технічному стані.
Згідно висновку Київського обласного бюро судово-медичних експертиз, під час токсикологічної експертизи в крові потерпілого виявлено концентрацію етилового спирту 5,68 проміле, що відноситься до тяжкого алкогольного сп'яніння, за якого можлива смерть. Тобто, загиблий знехтував правилами дорожнього руху та перебував у важкому нетверезому стані.
Абзацом 3 п. 4 Постанови передбачено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Пунктами 9,10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Доказів тим обставинам, що відповідач мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, позивачами не надано.
Таким чином, ураховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої загибеллю її чоловіка (сина). При визначенні розміру моральної шкоди суд правильно виходив із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача та з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідача, його осіб та обставин, що відповідач не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, який в силу свого стану сп'яніння (перебував у нетверезому стані), порушення правил дорожнього руху сприяло настанню негативних наслідків.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував, що позивачі безсумнівно зазнали моральних, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати чоловіка (батька), тому обґрунтовано вважав, що заявлений розмір моральної шкоди є явно завищеним, враховуючи відсутність вини відповідача, а також те, що загиблий знехтував правилами безпеки руху та який був в такому нетверезому стані (5,68 проміле), що відноситься до тяжкого алкогольного сп'яніння, за якого можлива смерть та, що причиною є груба необережність внаслідок порушень правил дорожнього руху.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, оскільки рішення постановлено виходячи з огляду з засад збалансованості (ставить відповідача у тяжке матеріальне становище), розумності, виваженості та справедливості.
Рішення суду в апеляційному порядку переглядалось лише в частині вимог цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення .
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник