20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 360/796/21
адміністративне провадження № К/9901/43627/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №360/796/21 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення середнього заробітку судді за час вимушеного прогулу, індексації заробітної плати та компенсації втрати доходів,
30 листопада 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
19 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог (т. 1 а.с. 101-111), просив суд (з урахуванням уточнень) стягнути в солідарному порядку зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків ) та за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, які виділяються на фінансове забезпечення діяльності місцевих загальних судів Луганської області, на користь ОСОБА_1 заробітну плату (суддівську винагороду) у розмірі середнього заробітку судді Кам'янобрідського районного суду міста Луганська за час вимушеного прогулу, індексацію заробітної плати та компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, починаючи з 08 січня 2002 року по дату прийняття рішення суду за цим позовом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року, відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 15-18 т.1).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пунктів 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства. При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання заявника на п.4 ч.4 ст.328 КАС України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про допит свідка, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів), Суд зазначає таке.
Так, відповідно до п.3 ч.2 ст.353 КАС України суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, скаржник вказує, що в якості свідка він хотів допитати колишнього народного депутата України ОСОБА_2 , але не зазначає це у взаємозв'язку із обставинами, які міг повідомити цей свідок в розрізі предмету спору у цій справі, які б могли мати значення для правильного вирішення справи.
Також, не заслуговує на увагу твердження скаржника про те, що суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 23.04.2003 та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 12.11.2007, оскільки на думку скаржника, вони винесені з порушенням конституційного права на їх оскарження в касаційному порядку та порядку звернення до ЄСПЛ за захистом права та інтересів.
Згідно із статтею 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, скаржником не зазначено з яких підстав, враховуючи приписи ст.74 КАС України, рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 23.04.2003 та ухвала Апеляційного суду Луганської області від 12.11.2007 є недопустимими доказами.
Суд вказує, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено що саме унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та що це за обставини, чому, на думку скаржника, останні мають значення для правильного вирішення справи, або вказати на зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Також касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства без взаємозв'язку із ч.4 ст.328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №360/796/21 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення середнього заробітку судді за час вимушеного прогулу, індексації заробітної плати та компенсації втрати доходів - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич