21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 400/4251/20
адміністративне провадження № К/9901/44786/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Баштанської райдержадміністрації про визнання протиправними та скасування наказів від 10 березня 2020року №19-к, №18-к, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Березнегуватської райдержадміністрації, у якому у урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просили:
визнати протиправними та скасувати накази Управління соціального захисту населення Березнегуватської райдержадміністрації від 10.03.2020 року № 19-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", № 18-к "Про звільнення ОСОБА_2 ".
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу праці та соціально-трудових відносин управління соціального захисту населення райдержадміністрації;
поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу праці та соціально-трудових відносин управління соціального захисту населення райдержадміністрації;
стягнути з Управління соціального захисту населення Березнегуватської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2020 року по день фактичного поновлення на роботі у сумі 226891,45 грн.
стягнути з Управління соціального захисту населення Березнегуватської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку компенсації за дні невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років в сумі 216558, 82 грн.
стягнути з Управління соціального захисту населення Березнегуватської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за вислугу років в сумі 6083, 18 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року було замінено первісного відповідача по справі № 400/4251/20 - Управління соціального захисту населення Березнегуватської райдержадміністрації, належним - Управлінням соціального захисту населення Баштанської райдержадміністрації (вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56100).
Протокольною ухвалою від 24 березня 2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд залучив Управління соціального захисту населення Березнегуватської райдержадміністрації в якості другого відповідача у справі №400/4251/20.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління соціального захисту населення Баштанської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки) за період з 10 березня 2020 року по день фактичного розрахунку - 21 жовтня 2020 року у розмірі 10 721, 32 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
06 грудня 2021 року позивачі засобами поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року. Скаржники просили скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на до суду першої інстанції.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначено передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, враховуючи те, що скаржниками не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особам, які її подали, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Баштанської райдержадміністрації про визнання протиправними та скасування наказів від 10 березня 2020року №19-к, №18-к, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особам, які її подали.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур