20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 440/3798/20
адміністративне провадження № К/9901/38342/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №440/3798/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сантрейд» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
23.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №440/3798/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 21.10.2021).
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2021 касаційну скаргу залишено без руху, зобов'язано скаржника усунути недоліки касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження, належним чином викласти підстави касаційного оскарження, передбачені частиною 4 статті 328 КАС України.
Для усунення зазначених недоліків скаржнику встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
У межах встановленого судом строку скаржник надіслав клопотання щодо поновлення строку на касаційне оскарження, уточнену касаційну скаргу.
Податковим органом зазначено, що право на касаційне оскарження передбачено Конституцією та законами України, повторно касаційну скаргу подано до спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
В уточненій касаційні скарзі контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (пункти 11 та 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, неврахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.05.2019 у справі №480/4006/18, від 03.03.2020 у справі №240/3665/19, від 10.07.2020 у справі №520/5168/19, від 21.01.2020 у справі №140/8878/20, від 10.06.2021 у справі №814/1003/18, постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
Стосовно посилань скаржника на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справах №160/1160/17629/20, №160/169025/20, №160/13195/20, №160/17570/20, №160/17501/20, постанову Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13, Верховний суд зауважує, що частиною 4 статті 328 КАС України для обґрунтування підстав для касаційного оскарження передбачене зазначення постанов лише Верховного Суду.
Контролюючим органом не враховані роз'яснення Верховного Суду, викладені в ухвалі від 12.11.2021 у даній справі, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
Скаржником не взято до уваги, що судами попередніх інстанцій були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.03.2019 у справі №813/2012/18, від 10.04.2019 у справі №0940/1801/18, від 20.11.19 у справі №560/279/19, не доведено помилковість врахування таких правових позицій.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, наведення окремих цитат з судових рішень, формального висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями у справі, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано правової оцінки письмовим доказам у справі, чим порушено норми процесуального права.
Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України передбачено підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд. Разом з тим, скаржник в прохальній частині скаржник просить скасувати судові рішення у справі.
Скаржником не враховані роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №440/3798/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
С.С. Пасічник В.П. Юрченко