21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 280/195/21
адміністративне провадження № К/9901/44398/21
Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутін І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі № 280/195/21 за позовом Приватного підприємства «Мале виробничо-комерційне підприємство «Дея» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
11 січня 2021 року позивач Приватне підприємство «Мале виробничо-комерційне підприємство «Дея» звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року адміністративний позов ПП «МВКП «Дея» до ДПС України, ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 30 березня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір та надати оригінал документу про сплату судового збору.
Скаржником копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано 05 травня 2021 року, а отже, десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали з урахуванням вихідних днів, сплинув 17 травня 2021 року.
У встановлений судом строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року повернута.
Втім, 01 вересня 2021 року відповідач ГУ ДПС у Запорізькій області повторно оскаржив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року в апеляційному порядку.
Апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року залишена без руху, у зв'язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області 01 листопада 2021 року.
Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 11 листопада 2021 року включно.
02 листопада 2021 року від представника скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява про поновлення ГУ ДПС у Запорізькій області пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року.
В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення ГУ ДПС у Запорізькій області пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, представник скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області повторно зазначає, що з первісною апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області звернувся 30 березня 2021 року, тобто, вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено в межах процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. Однак, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року первісна апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у повернута скаржнику. Повторно стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відбулося за відсутності вини представника скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов'язку та виконані належні процесуальні дії щодо направлення апеляційної скарги. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року визнано неповажними наведені скаржником Головним управлінням ДПС у Запорізькій області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мале виробничо-комерційне підприємство «Дея» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а п. 1 ч. 5 ст. 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України).
Крім того, згідно ч. 2 ст. 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває ст. 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі № 280/195/21.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов