Справа № 236/5152/21
"21" грудня 2021 р. м. Лиман
Суддя Краснолиманського міського суду Донецької області, Бікезіна О. В. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» структурного підрозділу «Лиманська колійна машинна станція» про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, -
20.12.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» структурного підрозділу «Лиманська колійна машинна станція», у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про його відсторонення від роботи, поновити його на роботі та зобов'язати відповідача виплатити йому заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у даній цивільній справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пунктом 1 частини 1статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити «невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи», в той же час позивачем не наведено у позові розрахунку цього стягнення (навіть попереднього) та не надано відомостей про розмір середньоденної заробітної плати позивача. Додана до позову довідка про доходи позивача не містить таких відомостей. А ті відомості, що в ній наявні, не дають змоги суду розрахувати цю складову розрахунку самостійно (відсутня кількість відпрацьованих робочих днів за вересень та жовтень 2021 року).
Згідно з ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Так, у позовній заяві позивач посилається як на підставу звільнення його від сплати судового збору на положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів ним оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивача не звільнено, а лише відсторонено. Використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги.
За відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов'язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не є стягненням заробітної плати.
Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання ним своїх трудових обов'язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, його доводи про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом не приймаються.
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019 року, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач ОСОБА_1 має сплатити судовий збір на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270 грн.
За положенням ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, у грошовому еквіваленті становить 908,00 грн.
Також п.1 ч.2 ст. 4 Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відтак, позивачеві необхідно сплатити судовий збір за дві заявлені ним позовні вимоги, а саме: за вимогу немайнового характеру /визнання незаконним та скасування наказу / - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,00 грн., та за вимогу майнового характеру /зобов'язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи/ -1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - після визначення ціни позову.
Сплату судового збору необхідно здійснити за наступними реквізитами: Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лиманська МТГ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; Рахунок отримувача:UA758999980313111206000005564; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Як вже зазначалось, позивач, вказуючи на обставини відсторонення її від роботи на певний період, вважає наказ відповідача щодо цього незаконним та просить його скасувати, одночасно просить поновити позивача на роботі. Наразі позивачу слід визначитися із вимогою щодо поновлення на роботі, зважаючи, що позовна заява не містить обґрунтування та доказів в їх підтвердження щодо припинення трудових відносин в контексті норм КЗпП України.
Також, відповідачем у позові зазначено Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» структурного підрозділу «Лиманська колійна машинна станція». При цьому зазначено код ЄДРПО 43112236, який згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є кодом філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця», яка не є юридичною особою. Також позивачем зазначено адресу відповідача: м. Лиман, вул. Свободи, 1, що не відповідає інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Зазначений у позові відповідач не відповідає вказаному коду ЄДРПО та не є юридичною особою, а отже позивачу слід уточнити позовну заяву цій частині, зазначити місце знаходження юридичної особи.
Відповідно до частин 1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору та надасть суду відповідний платіжний документ, - позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і підлягає поверненню позивачеві.
На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 175, 177, 184, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, судя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» структурного підрозділу «Лиманська колійна машинна станція», про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов'язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи - залишити без руху та надати позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків позовної заяви у вказаний строк позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя -