Провадження № 2/235/2532/21
Справа № 235/8191/21
20 грудня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, -
У листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.03.1999 року по 04.06.2006 року та з 18.07.2011 року по 02.01.2020 року, звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
25.05.2021 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного, яким йому встановлено професійні захворювання: Хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.).
25.08.2021 року він первинно був оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності з 18.08.2021 року безстроково, визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями з 18.08.2021 року безстроково, йому визначена потреба у медичній та соціальній допомозі (медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, корсет на п/крижовий відділ хребта), рекомендовано «Д» невролога, терапевта.
Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зав'язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 650 000,00 грн.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Профзахворювання загрожують працівникам найрізноманітніших сфер, і не тільки в Україні, а й у всьому світі. Багато професій пов'язані з небезпекою і шкодою для здоров'я. Навіть прості офісні працівники, і ті ризикують здоров'ям, просиджуючи нерухомо по кілька годин у своїх кабінетах. Сучасний виробничий процес будь-якої технологічної складності в самих різних видах діяльності пов'язаний з ризиками для життя і здоров'я працівників, праця у певних умовах призводить не тільки до травм, але й до захворювань. Працівники різних професій у різному ступені ризикують отримати те чи інше захворювання через умови праці на своєму робочому місці. Все залежить від виду трудової діяльності, особливостей того чи іншого виробництва, а також від рівня підготовленості і захищеності робочих місць, відповідно до вимог охорони праці. Нерідко виникненню професійного захворювання сприяє саме індивідуальна чутливість організму, тобто чутливість людини до дії тих чи інших факторів зовнішнього середовища. Навіть при умові забезпечення процесу виробництва найсучаснішими технологічними процесами не можливо 100 відсоткове уникнути професійних захворювань чи травм. Саме тому працівникам, зайнятим на таких роботах, роботах із важкими та шкідливими умовами праці, діючим трудовим законодавством надається ряд пільг, в тому числі у вигляді додаткових відпусток, підвищених розмірів тарифних ставок, зменшенню віку для переходу на пенсію за віком, пільгових умовах обчислення різного роду пенсій.
Під час укладання трудового договору роботодавець проінформував працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Позивач був ознайомлений з умовами праці, які відносяться до шкідливих, та свідомо працював в таких умовах.
Відповідно до чинного законодавства працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, мають право на спеціальні пільги та компенсації. Працівники, зайняті на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, безкоштовно за встановленими нормами забезпечуються роботодавцем спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами.
Позивач у позовній заяві, вказує на роботу в умовах шкідливих факторів, відповідно до чого позивач отримав моральну шкоду. Твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки право позивача на охорону праці під час роботи в ПрАТ «ШУ «Покровське» було забезпечено з урахуванням вимог Закону України «Про охорону праці».
Оскільки у зв'язку з технологічними особливостями гірничого виробництва забезпечити повною мірою ідеальні умови праці неможливо, роботодавець з метою забезпечення соціальних гарантій працюючим, зайнятим в шкідливих і важких умовах праці повною мірою здійснював надання пільг та компенсацій, передбачених ст.ст.51, 76, 100, 166 КЗпП та ст.7 Закону України «Про охорону праці».
Позивачем у позовній заяві вказані вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманим професійним захворюванням.
Вимоги Позивача с безпідставними, оскільки позивач добровільно приступив до виконання трудових обов'язків, від дорученої роботи Позивач не відмовлявся, про те що його не влаштовує робота, або місце Позивач адміністрацію підприємства не повідомляв.
Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру, заподіяні фізичній або юридичній особі будь-якими неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята, шоста статті 4 Закону).
Спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією, тому позивач має доводити не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а й особливо її розмір.
Позивачем не подано доказів що підтверджують наявність причинного зв'язку між отриманим позивачем моральною шкодою і протиправними діями відповідача, а також наявність провини підприємства в його заподіянні.
Не доведено у позові та доданих до позову додатків, і факт противних дій відповідача.
В позовній заяві позивач не надав жодного доказу отримання моральної шкоди.
Зазначаючи в позовній заяві про те, що внаслідок профзахворювання позивач відчує глибину душевних страждань, погіршення здібностей, позбавлення можливості їх реалізації. Позивач жодним належним доказом цей факт не доводить та не підтверджує. Не підтверджує він й факту завдання йому моральних страждань, їх глибини та інше.
Крім того, у разі вирішення справи на користь позивача, просив суд звернути увагу, що відповідно до п.п.164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Відповідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент. Згідно п. 14.1.180 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Також, п.п.16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово встановлюється військовий збір. Тож суд при винесенні рішення має зазначити в судовому рішенні про утримання податку у розмірі 18%, а також 1,5% військового збору від суми, що належить до виплати. Просив задовольнити позов частково в розмірі 24 000 грн. Крім того, вважав, що дана справа не представляє собою високу складність, справа слухається в спрощеному провадженні без виклику сторін, докази адвокату збирати не потрібно, всі документи знаходяться у позивача, про що зазначено у позовній заяві, тому вважав, що судові витрати позивача необґрунтовано завищені та фактично не понесені. Таким чином, обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат і їх вартість треба зменшити до 500,00 грн.
У встановлений судом строк представник третьої особи ОСОБА_2 надала пояснення, в яких зазначила, що 25.08.2021 року обласною МСЕК встановлено ОСОБА_1 65% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково. На підставі чого 09.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділення із заявою про призначення йому страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням. Покровським відділенням 17.09.2021 року було винесено Постанови № 14019/10023681/1/2, № 14019/10023681/1/3 про призначення страхових виплат ОСОБА_1 , а саме одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності в розмірі 26 287,95 грн та щомісячної страхової виплати в розмірі 23 790,00 грн.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.
Позивач працював у ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" з 1 березня 1999 року по 4 червня 2006 року та з 18 липня 2011 року по 2 січня 2020, звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію (а.с.5-10).
Згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 20 квітня 2021 року № 14/438 позивачу встановлено професійні захворювання - Хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.15).
Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 травня 2021 року, затвердженого 26 травня 2021 року Начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В.Король, професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - фізичне навантаження, робоча поза, пил (а.с.11-13).
За висновком МСЕК серія 12ААА № 098760 від 25.08.2021р. позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю з 18.08.2021 безстроково, рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування, корсет на п/крижовий відділ хребта (а.с.14).
Згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ № 222855 від 25.08.2021р. позивачу первинно встановлена 3 група інвалідності за профзахворюванням з 18.08.2021 року безстроково, рекомендовано «Д» невролога, терапевта (а.с.14).
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом установлено, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), довідок МСЕК, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виписками з медичної карти амбулаторного хворого, витягом з амбулаторної карти, медичним висновком ЦЛЕК про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання, індивідуальною програмою реабілітації інваліда.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у 45 000 грн.
Суд при ухваленні рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 45 000 грн підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір про представництво інтересів особи в суді (надання правничої допомоги), укладений 4 листопада 2021 року між ОСОБА_3 , який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та ОСОБА_1 , актом виконаних робіт № 22-ц/п-21 за договором про надання правничої допомоги № б/н від 04.11.2021 року, згідно якого загальна вартість послуги складає 2 600,00 грн.
Процесуальним законодавством передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною у зв'язку з наданням йому правної допомоги адвокатом.
З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом вимог про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою становить 6,92%, з розрахунку 650 000,00 грн - 100%, 45 000,00 грн - х%, х = 45 000,00 грн. х 100% : 650 000,00 грн.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов'язані з правничою допомогою пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 179,92 грн, з розрахунку 6,92% х 2600,00 грн : 100%.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 6,92 %, з розрахунку 650 000,00 грн - 100%, 45 000 грн - х%, х = 45 000 грн х 100% : 650 000,00 грн.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 62,83 грн, з розрахунку 6,92 % х 908 грн : 100%.
Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, будинок 1а, код ЄДРПОУ 13498562), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору6 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (м. Словянськ Донецької області, вулиця Свободи, будинок 5, ЄДРПОУ 41325231), про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями та їх наслідками, 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, понесені позивачем витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 179 (ста сімдесяти дев'яти) гривень 92 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" в дохід держави судовий збір в розмірі 62 (шістдесяти двох) гривень 83 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Г.В. Назаренко