Справа № 753/3040/21
Провадження № 2/755/3737/21
"20" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2011 року № б/н в розмірі 13 085,77 грн та судові витрати в розмірі
2 270 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 договору від 22 лютого 2011 року № б/н, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, надано позичальнику кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок. ОСОБА_2 не повернула грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, спадкоємцем до майна померлої є її сестра ОСОБА_1 , яка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
15 липня 2020 року позивачем направлено претензію кредитора до Десятої київської державної нотаріальної контори, у відповідь на яку нотаріальна контора повідомила, що спадкоємці померлої із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач стверджує, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, в тому числі, боргові зобов'язання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки.
26 жовтня 2020 року позивачем було направлено лист-претензію до відповідача, однак до даного часу відповідачем боргові зобов'язання спадкодавця ОСОБА_2 не виконано.
Станом на 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за простроченим тілом кредиту в загальному розмірі 13 085,77 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року витребувано від Центру надання адміністративних послуг Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації відомості про зареєстрованих осіб за адресою:
АДРЕСА_1 та довідку про склад сім'ї, станом на дату смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано від Десятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг
№ б/н, відповідно до умов якого позивачем видано останній кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому неодноразово збільшувався. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Договір укладений шляхом підписання позичальником анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_2 згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами. Будь-яких інших відомостей, зокрема, щодо отриманої суми кредиту, процентної ставки, умов та ставок за якими нараховуються штрафи, строку кредитування та іншого - в даній анкеті-заяві не вказано.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Витяг із тарифів.
Таким чином, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір, на підставі якого виникли договірні правовідносини.
Що стосується характеру договору та виниклих правовідносин, суд зазначає таке.
Позивач за заявою ОСОБА_2 відкрив їй картковий рахунок, надав доступ до даного рахунку через видану їй банківську кредитну картку, та відкрив на даний картковий рахунок кредитування у вигляді визначеного кредитного ліміту.
На підставі даного договору у позичальника виникло право користування картковим рахунком, кредитною карткою і кредитними коштами, які позивач зарахував на відкритий картковий рахунок. Також з даного договору у ОСОБА_2 виникли грошові зобов'язання перед позивачем по поверненню використаних кредитних коштів на умовах договору.
Щодо умов договору, і щодо розміру невиконаних грошових зобов'язань ОСОБА_2 , то суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 02 вересня 2018 року (дату смерті позичальника) становить
13 085,77 грн і складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі
13 085,77 грн.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Зі смертю позичальника зобов'язання щодо повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
За змістом частини другої та третьої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці в спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень статті 1282 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі
№ 640/6274/16-ц роз'яснено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в частинах другій, третій статті 1281 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених у статті 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті
1282 ЦК України.
Витребувана ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року інформація щодо складу сім'ї та зареєстрованих осіб за місцем реєстрації позичальника, не надає суду можливості встановити наявність або відсутність права спадкування у зареєстрованих осіб після смерті позичальника. Крім того, згідно наданої довідки за вказаною адресою, окрім позичальника, зареєстровано ще три особи, при цьому, позивачем пред'явлено позов лише до одного відповідача.
Водночас, доказів про те, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, матеріали справи не містять, рішення суду з цього факту не постановлювалось.
Крім того, витребувана ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року копія спадкової справи № 1200/2018, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не містить інформації щодо звернення до відповідної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва на спадкове майно. Таким чином, відсутність вказаної інформації не дає змоги визначити коло спадкоємців.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054, 1218, 1268, 1281, 1282 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 20 грудня 2021 року.
Суддя О.О. Хромова