61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.12.2021р. Справа №905/1308/21
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)
до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208)
про стягнення 89035 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар про стягнення штрафу в розмірі 89035 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагонах №63535918, №61664983, визначена Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» у накладній №52667003, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки попутною станцією Волноваха та станцією призначення Рота, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 89035 грн.
Ухвалою суду від 09.08.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1308/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві №2110 від 16.09.2021р. проти позовних вимог заперечив з посиланням на наступне:
- у позовній заяві (описовій частині) наявні помилки щодо номеру залізничної накладної (спірного перевезення) та одержувача вантажу;
- представлені суду акти загальної форми ГУ-23 складені з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України;
- наданий в обґрунтування позовних вимог комерційний акт №486202/43 від 20.01.2021р. на попутній станції Волноваха підписали: ДСЗ ОСОБА_1 , агент комерційний ОСОБА_2 , агент комерційний Говтва Т.М., проте, на переконання відповідача, уповноваженою на підписання вказаного документа від імені залізниці була тільки ДСЗ ОСОБА_1 ; позивачем не представлено суду доказів того, що комерційні агенти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є змінними агентами станції Волноваха та у день складення спірного комерційного акту знаходились на робочому місці; крім того, згідно з доданою позивачем посадовою інструкцією агента комерційного (з розшуку вантажів та багажу) структурного підрозділу станції Волноваха, з якою ознайомлено ОСОБА_2 , остання не наділена повноваженнями на підписання комерційних актів; водночас, комерційний агент Говтва Т.М. також не наділена повноваженнями на підписання комерційних актів, а в силу вимог посадової інструкції агентів комерційних може складати тільки акти загальної форми та рапорт на складання комерційного акту;
- на станції призначення Рота у розділі «Є» комерційного акту №486202/43 від 20.01.2021р. відомості щодо відсутності за штатним розписом посади начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) не внесено.
Отже, на думку відповідача, представлений суду комерційний акт є неналежним доказом підтвердження заявленої залізницею вимоги про стягнення штрафу.
Окрім того, у своєму відзиві Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з посиланням на приписи ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України стверджувало про скрутне фінансове становище підприємства.
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Відзив №2110 від 16.09.2021р. Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» надійшов до суду з порушенням строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2021р.
Відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке обґрунтовано перебуванням юриста підприємства на лікарняному та неможливістю залучення інших осіб до складання вказаної заяви по суті спору, оскільки зазначені дії потребують додаткового фінансування державного підприємства.
Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, застосовуючи принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує наведену заяву по суті спору відповідача при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням її змісту.
Відповідь на відзив, подання якої в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком позивача, до господарського суду не надходила.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 09.08.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Приймаючи до уваги вищенаведене, розгляд справи здійснюється судом у строк, який перевищує встановлений ст.248 Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідає критеріям розумності строку розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 19.01.2021р. Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Рота Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №52667003, зокрема, у вагонах №63535918, №61664983, вантаж - вугілля кам'яне (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівська теплоелектроцентраль»).
Крім того, накладна №52667003 від 19.01.2021р. містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №61664983 - 60100 кг, у вагоні №63535918 - 66200 кг (відомість вагонів);
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (200 т) заводський №0049 (п.26);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №52667003 від 19.01.2021р. Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №61664983 становила 60100 кг, у вагоні №63535918 - 66200 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №52667003 від 19.01.2021р. маса вантажу у вагонах №63535918, №61664983 не відповідала дійсній масі вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин - невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як встановлено судом, під час прибуття вагонів №63535918, №61664983 на попутну станцію Волноваха Донецької залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаних вагонах, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №52667003 від 19.01.2021р., внаслідок чого 20.01.2021р. здійснено переважування вантажу, який слідував, що відображено в комерційному акті №486202/43 від 20.01.2021р.
Згідно із цим комерційним актом контрольне переважування вагонів №63535918, №61664983 здійснювалось на справних 150 т тензометричних вагах станції Волноваха Донецької залізниці з повною зупинкою та розчепленням вагонів; по документу значиться: вантаж вугілля кам'яне, вантаж марковано подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по всій довжині вагону.
Також, за результатами переважування виявилось наступне:
1) вагон №63535918: брутто - 82300 кг, тара - 23500 кг, нетто - 58800 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 1300 кг;
2) вагон №61664983: брутто - 87450 кг, тара - 23600 кг, нетто - 63850 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 2350 кг.
Одночасно, за змістом вказаного комерційного акту навантаження нижче рівня бортів на 30-40 см, поверхня розрівняна, з півдня на північ маються природні технологічні скоси, маркування нанесено рівномірно, не порушено; течі вантажу немає; вагони бездверні, розвантажувальні люка зачинені на запірний пристрій; вагони технічно справні. Посада начальника вантажного району за штатним розкладом на станції Волноваха відсутня.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Рота Донецької залізниці в розділі «Є» комерційного акту №486202/43 від 20.01.2021р. зроблено відмітку «При видачі вантажу різниці проти даного акта не виявлено».
За правилами п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України (далі - Правила складання актів), комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Згідно з п.12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил.
Таким чином, у п.10 Правил складання актів імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Наданий в обґрунтування позовних вимог комерційний акт №486202/43 від 20.01.2021р. на попутній станції Волноваха Донецької залізниці підписали: ДСЗ Довгопольська Г.В., агент з розшуку вантажу ОСОБА_4 , агент комерційний Говтва Т.М.
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт, повноважень на вчинення таких дій позивач надав наказ №925 від 30.12.2020р. начальника структурного підрозділу «Станція Волноваха» Єрошенка М.П., згідно з яким призначено відповідальних осіб, які мають право підпису в комерційних актах, складених на станції Волноваха, а саме:
- начальника станції ОСОБА_5 , головного інженера Бубликова А.М., заступника начальника станції (з комерційної та вантажної роботи) Довгопольської Г.В., заступника начальника станції (з оперативної роботи) Шалімова С.С.;
- за відсутності в штатному розписі станції Волноваха штатної одиниці - начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) інженера станції Волноваха - Годлевську О.О.;
- замінних агентів комерційних станції Волноваха.
За відсутності будь-якого з призначених працівників їх обов'язки покладаються на працівників, які їх заміщують.
Крім того, заявником позову також представлено суду належним чином засвідчені копії робочих інструкцій агента комерційного (з розшуку вантажів та багажу) структурного підрозділу «станції Волноваха», агента комерційного структурного підрозділу «станції Волноваха», накази (розпорядження) про переведення на іншу роботу Довгопольської Г.І. - на посаду заступника начальника станції (№169-ос від 24.12.2020р.), Богатирьової В.В. - на посаду агента комерційного (№112-ос від 27.08.2020р.), Говтви Т.М. - на посаду агента комерційного (№258/ДС-ос від 22.12.2011р.), витяг зі штатного розпису структурного підрозділу «станції Волноваха» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», довідку №980 від 29.07.2021р. про відсутність у штатному розписі структурного підрозділу «станція Волноваха» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», введеного в дію з 01.01.2021р., посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт на попутній станції, суд зазначає наступне:
Довгопольська Г.В. є заступником начальника станції відповідно до наказу №925 від 30.12.2020р., а отже є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Зі змісту розділу «Д» спірного комерційного акту вбачається, що комісійне переваження проведено комерційним агентом ОСОБА_3 , а отже вказана особа має право підписувати комерційний акт як працівник станції, який особисто здійснював перевірку в силу положень п.10 Правил складання актів.
Поряд з цим, відповідно до відмітки на комерційному акті №486202/43 від 20.01.2021р. посада начальника вантажного району (двору) за штатним розписом відсутня.
За правилами п.2 наказу №925 від 30.12.2020 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів по станції Волноваха» за відсутності в штатному розписі станції Волноваха штатної одиниці начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) інженера станції Волноваха Годлевську О.О. призначено відповідальною особою, яка має право підпису на комерційних актах. За відсутності будь-кого з призначених працівників їх обов'язки покладаються на працівників, які їх заміщують. Згідно з цим наказом агент з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 призначена відповідальною особою, яка має право підпису в комерційних актах складених на станції Волноваха згідно зі ст.129 Статуту Залізниць України за відсутністю будь-якого з призначених працівників.
У зв'язку із наведеним вище, посилання відповідача щодо відсутності повноважень у осіб-підписантів (працівників залізниці) комерційного акту на попутній станції спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Разом з тим, на станції призначення Рота Донецької залізниці у розділі «Є» комерційного акту №486202/43 від 20.01.2021р. свої підписи поставили: ДС ОСОБА_6 , агент комерційний Дяченко М.В., а також представник ТЕЦ Мирошевська, що не в повній мірі відповідає приписам п.п.10, 12 Правил складання актів, з огляду на відсутність підпису третьої відповідальної особи залізниці.
Окрім того, на підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивач надав наказ №278-ос від 09.08.2007р. про призначення начальником станції Рота Донецької залізниці Мороза А.Б., наказ №212 від 25.03.2019р. «Про призначення відповідних осіб за складання, правильністю оформлення та підписання комерційних актів по структурному підрозділу станції Попасна», за змістом якого по станції Рота за правильність оформлення та підписання комерційних актів призначено відповідальними агента комерційного ОСОБА_7 ; призначено відповідальними особами, підпис яких має бути обов'язковим в комерційних актах, які складаються станціями філії, відповідно до п.10 Правил складання актів, а саме: перший підпис - начальник станції, другий підпис - працівник станції, уповноважений на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району - комерційний агент ОСОБА_8 ; третій підпис - працівник станції, який особисто здійснював перевірку; у разі відсутності обов'язкових підписантів комерційних актів (лікарняний, відпустка тощо), викладених вище, обов'язки підпису замість начальника станції покладаються на в.о. начальника станції, замість комерційного агента ОСОБА_8 - на агента комерційного ОСОБА_9 ; штатний розпис структурного підрозділу «станції Попасна» станом на 28.07.2021р.
При цьому, з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити у зв'язку з чим комерційний акт №486202/43 від 20.01.2021р. підписала агент комерційний Дяченко М.В., з огляду на відсутність ОСОБА_8 (доказів її перебування у відпустці чи на лікарняному не надано), чи як особа, яка приймала участь у зважуванні.
Отже, зважаючи на вказані невідповідності, суд дійшов висновку, що комерційний акт №486202/43 від 20.01.2021р. не є належним доказом наявності підстав для застосування до відповідача матеріальної відповідальності у виді штрафу.
Таким чином, приймаючи до уваги, що залізницею у встановленому законом порядку не доведено належними доказами тих обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення штрафу в розмірі 89035 грн.
Твердження відповідача про наявність у позовній заяві (описовій частині) помилки щодо номеру залізничної накладної (спірного перевезення) та одержувача вантажу знайшли підтвердження. Проте, вказаний недолік змісту позовної заяви не створює обставин неможливості з'ясування змісту позовних вимог у співвідношенні з доданими до позовної заяви доказами та не створює умов неможливості розгляду справи по суті.
Посилання Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на те, що представлені суду акти загальної форми ГУ-23 складені з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, не приймаються судом до уваги, виходячи з того, що у розглядуваному випадку оцінці підлягає комерційний акт.
Заперечення відповідача стосовно того, що на станції призначення Рота у розділі «Є» комерційного акту №486202/43 від 20.01.2021р. не було внесено відомості щодо відсутності за штатним розписом посади начальник вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), не заслуговують на увагу, оскільки наявність цієї інформації не має безумовного доказового значення та перевіряється судом згідно з поданими доказами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 грн підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 20.12.2021р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця