пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 грудня 2021 року Справа № 903/760/21
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача: Мазур І.О. - ордер серія КС №780669 від 15.09.2021
від відповідача: Давидюк В.Г. - ордер серія АС №1027275 від 12.10.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в режимі відеоконференції справу №903/760/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітам Україна» до фізичної особи-підприємця Стрельчук Олександра Яковича про стягнення 164844,87 грн.,
15.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітам Україна» надіслало на адресу суду позов до фізичної особи-підприємця Стрельчук Олександра Яковича про стягнення 164844,87 грн., в т.ч.: 164425,58 грн. збитків, 419,31 грн. 3% річних.
Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору №ВН-870 перевезення вантажів від 07.04.2021, оскільки не дотримано температуру перевезення у відповідності до п.3.1-3.4 договору та заявки на перевезення.
Ухвалою суду від 21.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
13.10.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю та клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу.
Протокольною ухвалою від 19.10.2021 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні.
27.10.2021представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 23.11.2021 розгляд справи по суті відкладено. Явку представника ТОВ “Вітам Україна” визнано обов'язковою. Зобов'язано позивача подати до суду оригінали документів долучених до позовної заяви.
07.12.2021 позивачем подано до суду оригінали наступних документів: договір про надання послуг транспортного експедирування та послуг перевезення №214-SHM-21 від 10.03.2021, договір №ВН-870 перевезення вантажу від 07.04.2021, заявку №М28 , CMR №0127829, претензію вих №2166 від 13.07.2021, акт пошкоджень, надлишків, недостач, повернень №2021/31.08, вимога вих.№030821/1 від 03.08.2021, лист ФОП Стрельчук О.Я. від 19.08.2021, лист щодо відповіді на лист від 19.08.2021 вих.№300821 від 30.08.2021, договір №4750-2021/КЕ від 31.08.2021, протокол про узгодження вартості послуг виконавця від 31.08.2021 (додаток №1 до договору №4750-2021/КЕ від 31.08.2021), заявка від 31.08.2021 (додаток №2 до договору №4750-2021/КЕ від 31.08.2021), акт надання послуг №2182 від 01.08.2021, акт прийому-передачі від 31.08.2021, товарно-транспортна накладна №0231082021 від 31.08.2021, платіжне доручення в іноземній валюті №1305 від 01.10.2021, довіреність №01-12-2021 від 01.12.2021.
Протокольною ухвалою від 07.12.2021 відкладено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримала та просять позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2021 між ТОВ «Вітам Україна» і ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» укладення договір про надання послуг транспортного експедирування та послуг перевезення №214-SHM-21 (а.с.7-14), де ТОВ «Вітам України» виступило Виконавцем (Експедитором), а ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» Замовником.
07.04.2021 між ТОВ «Вітам Україна» (далі - Експедитор, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Стрельчуком Олександром Яковичем (далі - Перевізник, Відповідач) укладено Договір №ВН-870 перевезення вантажів (надалі - «Договір», а.с.15-17).
Згідно з п. 1.1 Договору Перевізник від свого імені, за плату та за рахунок Експедитора зобов'язується надати послуги транспортного експедирування, а Експедитор зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим Договором, в тому числі обґрунтовані витрати Перевізника, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг. На підставі цього Договору Перевізником можуть надаватися, як по різну та так і в сукупності, такі послуги:
a. перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта автомобільним, морським, авіа- та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами;
b. інші послуги, які стосуються вантажу Клієнта та передбачені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року №1955-IV.
Згідно з п. 1.2 Договору умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення (далі в тексті - Заявка). Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов Договору та Заявки, - пріоритетними є умови Заявки.
Відповідно до п.2.2.3 Договору одним із обов'язків Перевізника є подання під завантаження, у встановлені заявкою місце та час, технічно придатних транспортних засобів, які відповідають санітарним нормам, придатних для перевезення даного конкретного вантажу, тип і кількість якого зазначені в замовленні (заявці).
Крім того, в п.2.2.9 Договору встановлено, що Перевізник зобов'язаний забезпечити цілісність та схоронність прийнятого до перевезення вантажу. У випадку виявлення під час розвантаження недоліків щодо кількості та/або якості вантажу, забезпечити присутність водія транспортного засобу під час складення акту про бій, пошкодження та недовіз вантажу.
Згідно з п.3.4 Договору одержану заявку Перевізник приймає або відхиляє шляхом надіслання повідомлення офіційними засобами зв'язку. Строк розгляду Заявки Перевізником - дві доби з моменту її отримання, але не пізніше, ніж за 2 доби до повідомленої Експедитором запланованої дати завантаження ТЗ. У разі прийняття Заявки Перевізник надсилає Експедиторові Заявку, підписану уповноваженою особою із вказівкою номера транспортного засобу та іншої необхідної інформації. Із цього моменту Заявка вважається погодженою Сторонами.
Відповідно до п.5.3 договору, Перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту його завантаження в ТЗ та видачі товарно-транспортних документів і до моменту його доставки в місце призначення.
Пунктом 5.10 Договору визначено, що Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки: за порушення температурного режиму, встановленого сторонами в Заявці, на п'ять градусів Цельсія і більше, за умови, що це спричинило за собою псування, зменшення строків придатності чи інше пошкодження вантажу, Виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 100% (ста відсотків) від вартості вантажу, який був зіпсований, збільшеної на вартість фактично понесених витрат на митне оформлення, сплату митних платежів, страхування, транспортування та інші витрати (п.5.10.2 Договору).
У відповідності до п.3.1-3.4 Договору Сторони оформили Заявку №М28 від 22.06.2021 (а.с.18) до Договору №ВН-870 перевезення вантажів від 07 квітня 2021 згідно з якою, Перевізник надає транспортно-експедиторські послуги на таких умовах:
Дата і час подання транспортного засобу на місце завантаження 02.07.2021 о 08:00
Адреса завантаження: Bidfood Czech Republik s.r.o. Palhanecka 505/15, 747 07 Opava
Адреса розвантаження: 08032, Україна, Київська обл., Макарівський район, село Колонщина, вул. Київська, ЗК та ЗД.
Вантаж: 2800 кг.; Кількість під-ів - 4; Найменування вантажу: риба, равлики, гамбургери; Тип рухомого складу: рефрежиратор.
Температура перевезення -18/-20 °С (градусів Цельсія).
Додатково було зазначено відомості про транспортний засіб, контакти водія, інше. Для перевезення вантажу було залучено транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .
У п.2 Заявки зазначено, що при розвантаженні на складі водій зобов'язаний надати показники термодатчика на термоленті (надрукованих одразу при розвантаженні). При відсутності даних щодо температурного режиму авто не будуть розвантажені. Вказане додатково свідчить про суттєвість умови дотримання температурного режиму при перевезенні такої категорії вантажу.
Відповідно до заявки та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 0127829 від 02.07.2021 (а.с.18-20), Перевізником перевозився вантаж від компанії Bidfood Czech Republic s.r.o. (Чеська Республіка) до ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» (Україна). Товар завантажено на автомобіль відповідача, як перевізника, без зауважень щодо якості вантажу, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною CMR№ 0127829 від 02.07.2021.
Вказаний вантаж визначений в інвойсі Bidfood Czech Republic s.r.o. № 740483085 від 02.07.2021 (а.с.21-23), а саме: равлики по-булгурські 30*12кг в кількості 1200,00 шт., 40 ящиків, усього 3720,00 євро; а також у відповідній митній декларації форми МД-2 UA100330/2021/325652 (а.с.24):
(1) готові равлики заморожені: «Равлики по-бургундськи» (варене м'ясо равликів з маслом та спеціями у мушлях, глибоко заморожене), упаковані для роздрібної торгівлі в уп. по 120 г - 1200 шт.; Виробник Helix-Liberes spol s.r.o/ (CZ 400 ES); торгівельна марка Helix-Liberes; Країна виробництва EU.
(2) рибне порційне філе північно-тихоокеанського хека глибинної заморозки в вакуумній упаковці (20*100 г)-1008 шт.
07.07.2021 вантаж доставлено до місця його розвантаження, де було зафіксовано порушення вимог до температурного режиму, який Перевізник повинен був забезпечити для вантажу у транспортному засобі під час перевезення.
Відповідно до умов заявки, що укладена між Сторонами, передбачено обов'язковий температурний режим на рівні -18°С /-20°С. Також максимально допустима температура зберігання виробу «М'ясо равликів в ракушці з вершковим маслом» (равлики по-бургундськи) встановлена у відповідній специфікації виробника HELIX LIBEREC s.r.o. - SP-01/1. Згідно зі специфікацією температура зберігання має становити -18° С та нижче.
Відповідно до вказівки вантажовідправника Bidfood Czech Republic s.r.o., зазначеній в графі 13 CMR, температурний режим під час перевезення вантажу мав бути на рівні -20°С (мінус двадцять градусів за Цельсієм). Але під час передачі вантажу в місці розвантаження було встановлено, що температурний режим був вищий і температура піднімалася навіть до -11.5° С (а.с.20).
Порушення температурного режиму підтверджується роздруківкою показників термологера (реєстратора температури) моделі TouchPrint (серійний номер 0617003101), який закріплено за транспортним засобом Перевізника з державним номерним знаком НОМЕР_1 (а.с.26-27). Порушення вимог до температури також підтверджується актом № 2021/7007850 від 07.07.2021, що підписаний водієм Перевізника без застережень (а.с.28).
Згідно з інвойсом Bidfood Czech Republic s.r.o. № 740483085 від 02.07.2021 умовою поставки є FCA.
Тобто, ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» стало власником вантажу з моменту передачі його для перевезення.
З цього моменту ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» як оператор ринку несе відповідальність за якість вантажу - харчових продуктів.
У зв'язку з порушенням температурного режиму ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» як оператор ринку не могло допустити до продажу равлики по-бургундськи через їх небезпеку для споживача (зокрема, виходячи з положень п.5 ч.1 ст.49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»).
Позивач доводить, що факти неможливості використання вантажу (равликів по-бургундськи) за призначенням внаслідок порушення температурного режиму та понесення збитків Позивачем підтверджується такими документами:
Актом пошкоджень надлишків, недостач (Метро) № 2021/70077850 від 07.07.2021, який підписано водієм без застережень, начальником зміни, а також завірено штампом ТОВ «БІЗНЕС ГРУП К» (ідентифікаційний код 39395839), (а.с.28).
- Показниками термологера (реєстратора температури) моделі Touchprint (серійний номер 0617003101) щодо неналежної температури під час перевезення, (а.с.26-27);
- Претензією ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» (№ 2166 від 13.07.2021) щодо відшкодування збитків на суму 159 425,58 грн.(.с.36-37).
- Договором №4750-2021/КЕ від 31.08.2021 р. на утилізацію з додатками №1 та №2, актом прийому-передачі від 31.08.2021 р. на утилізацію, актом про надання послуг №2182 від 01.09.2021 р. на суму 5000,00 грн. (а.с.45-50).
ТОВ «Метро Кеш енд Керрі» звернулося з претензією № 2166 від 13.07.2021 до Позивача щодо відшкодування збитків на суму 159 425,58 грн. (сума вартості равликів по-бургундськи, а.с.36-38). Позивач сплатив на користь ТОВ «Метро Кеш енд Керрі» суму збитків за претензією у розмірі 159 425,58 грн. (а.с.38).
Разом з тим, ТОВ «ВІТАМ УКРАЇНА» додатково організувало комплекс послуг з утилізації равликів зі спеціалізованою організацією (яка має ліцензію та відповідні дозволи на утилізацію відходів), про що було укладено відповідний договір №4750-2021/КЕ від 31.08.2021 на утилізацію з додатками №1 та №2 (а.с.45-48), а також ряд інших супроводжуючих документів (акт приймання- передачі равликів на утилізацію, ТТН, акт про надання послуг, а.с.49-52). За вказані послуги ТОВ «ВІТАМ Україна» сплатило 5000 грн. (а.с.51).
Оскільки, ТОВ «ВІТАМ УКРАЇНА» понесло відповідальність за Перевізника перед ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі», та заплатило останньому розмір завданих Перевізником збитків (159425,58 грн.), сплатило вартість (5000,00 грн.) за утилізацію продукції, яку перевозили неналежним чином, тож у ТОВ «ВІТАМ УКРАЇНА» виникло право зворотної вимоги (регресу) до Перевізника на такий же розмір грошових коштів, а саме 164 425,58 грн.
Суворе дотримання температурного режиму для багатьох харчових продуктів є надважливим для забезпечення їх якості, а також є умовою їх безпечності для життя й здоров'я споживача. Вимога про дотримання температурного режиму на рівні -20° С зазначена в графі 13 CMR («Вказівки відправника»), у Заявці, погодженій Перевізником, у специфікації виробника продукту. У разі недотримання температурних умов в продуктах створюється особливо сприятливе середовище для розмноження мікроорганізмів, що можуть спричинити псування продуктів і призвести до гострих кишкових захворювань і харчових отруєнь людей.
Частиною першою ст. 32 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» передбачено, що харчові продукти, які знаходяться в обігу на території України, повинні відповідати вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. У випадку надходження доказів щодо шкідливості харчового продукту, незважаючи на його відповідність законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, виробництво та обіг такого харчового продукту має бути зупинено та заборонено.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператори ринку дотримуються таких вимог: дотримується температурний режим, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів) формування токсинів. Такий режим не повинен перериватися. Виключення щодо дотримання температурного режиму, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, можливе протягом обмеженого періоду часу в процесі підготовки харчового продукту до перевезення, зберігання, продажу, сервірування харчових продуктів за умови, якщо це не спричиняє ризик здоров'ю споживачів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" оператори ринку несуть відповідальність, зокрема, за порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини.
Правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля встановлені Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».
Відповідно до статті 1 Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» до неякісної та небезпечної продукції відноситься: продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей; продукція, яка не відповідає обов'язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів щодо її безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля; продукція, якій з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається; продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися; продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився; продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.
Законодавство про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції складається з законів України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист прав споживачів», цього Закону та інших нормативно-правових актів (стаття 4 Закону Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»).
Згідно із статтею 5 Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по міжнародному перевезенню вантажу здійснюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором на перевезення вантажів.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно з ст. 17 цієї ж Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:
a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;
b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;
c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;
d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;
e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;
f) з перевезенням худоби.
Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.
Статтею 18 цієї ж Конвенції передбачено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.
Ця презумпція не застосовується у випадку, передбаченому підпунктом a) пункту 4 статті 17, якщо нестача перевищує припустиму норму або при втраті будь-якого вантажного місця.
Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.
Перевізник не може посилатися на підпункт f) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи, які він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.
Відповідно до ст. 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 №401 автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:
а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);
б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;
в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;
г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;
д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.
Судом встановлено, що правовідносини сторін у цій справі виникли з договору перевезення вантажів №ВН-870 від 07.04.2021, за яким позивач за виступав експедитором, а відповідач за перевізником.
Згідно з положеннями статті 909 ЦК України та статті 307 Господарського Кодексу України(далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі статтями 314 ГК України та 924 ЦК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд звертається до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, згідно з якою норма статті 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Відповідно до ст.30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.
Спірні правовідносини, які виникають при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України 57-У від 01.08.2006.
Конвенцією передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
За приписами ст. 25 Конвенції, у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23. Розмір компенсації не може перевищувати: а) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; б) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.
Якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ч. 1 ст. 1191, ч. 2 ст. 1192 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого у відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.
Судом встановлено, що розрахунок збитків позивачем здійснено на підставі акту пошкоджень надлишків, недостач (Метро) № 2021/70077850 від 07.07.2021, який підписано водієм без застережень, начальником зміни, а також завірено штампом ТОВ «БІЗНЕС ГРУП К» (ідентифікаційний код 39395839), (а.с.28), показниками термологера (реєстратора температури) моделі Touchprint (серійний номер 0617003101) щодо неналежної температури під час перевезення, (а.с.26-27), претензією ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі» (№ 2166 від 13.07.2021) щодо відшкодування збитків на суму 159 425,58 грн.(.с.36-37), договором №4750-2021/КЕ від 31.08.2021 на утилізацію з додатками №1 та №2, актом прийому-передачі від 31.08.2021 на утилізацію, актом про надання послуг №2182 від 01.09.2021 на суму 5000,00 грн. (а.с.45-50).
При цьому, позовні вимоги ТОВ «Вітам Україна» обґрунтовані тим, що в Акті пошкоджень, надлишків, недостачі від 07.07.2021 (а.с.28) є наявний підпис представника Відповідача (водія), саме даний акт служить підставою для матеріальної відповідальності перевізника за пошкодження вантажу в результаті порушення температурного режиму. Псування частини вантажу сталося, зокрема, внаслідок невжиття Відповідачем усіх належних від нього дій по забезпеченню збереження та цілісності вантажу, адже останній несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.
У вантажовідправника та/або вантажоодержувача були відсутні підстави ініціювати проведення експертизи, так як Відповідачем підписано пошкоджень, надлишків, недостачі від 07.07.2021, та у відповідності до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.11.2018 №553. Після перевірки та опрацювання товару, який перевозився, вантажоодержувач прийняв товар, а саме:
(1) готові равлики заморожені: «Равлики по-бургундськи» (варене м'ясо равликів з маслом та спеціями у мушлях, глибоко заморожене), упаковані для роздрібної торгівлі в уп. по 120 г - 1200 шт.; Виробник Helix-Liberes spol s.r.o/ (CZ 400 ES); торгівельна марка Helix-Liberes; Країна виробництва EU.
(2) рибне порційне філе північно-тихоокеанського хека глибинної заморозки в вакуумній упаковці (20*100 г)-1008 шт.
Однак, як вбачається з інвойсу (а.с.21-23) Bidfood Czech Republic s.r.o. № 740483085 від 02.07.2021 (а.с.21-23) вантаж, який був доставлений, а саме: равлики по-булгурські 30*12кг в кількості 1200,00 шт., 40 ящиків, усього 3720,00 євро; а також митної декларації форми МД-2 UA100330/2021/325652 (а.с.24): готові равлики заморожені: «Равлики по-бургундськи» (варене м'ясо равликів з маслом та спеціями у мушлях, глибоко заморожене), упаковані для роздрібної торгівлі в уп. по 120 г - 1200 шт.; Виробник Helix-Liberes spol s.r.o/ (CZ 400 ES); торгівельна марка Helix-Liberes; Країна виробництва EU.
Однак, як слідує з акту від 31.08.2021 (а.с.39) найменування товару: равлики по-бургудськи 160г (26831 Bidvest Czech Republic s/r/o/) №прихода 70077850.
Також, як слідує з митної декларації- п.31 (а.с.24-25), акта від 31.08.2021 (а.с.39) та інвойсу (а.с.21-23) зазначено різну кількість товару.
Із відомостей, що відображені у акті пошкодження не вбачається факту псування товару внаслідок порушення температурного режиму, а зазначено «приймаємо із застереженням, некоректне авізо» (а.с.28).
Вказана відмітка передбачає право покупця або замовника пред'явити претензію продавцеві або постачальнику з приводу неналежної якості або кількості товару, що поставляється, виявленого в період дії гарантійних зобов'язань, вимогу про усунення недоліків, зниження ціни, відшкодування збитків.
Матеріали справи містять претензію від 13.07.2021 ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» адресовану ТзОВ «Вітам Україна», в якій, зокрема, зазначено, що виявлено порушення температурного режиму, що призвело до пошкодження на суму 159425,58 грн. (а.с.36-37).
25.08.2021 ТзОВ «Вітам Україна» перерахувало ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» 159425,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4538 (а.с.38).
Разом з цим, позивачем не надано суду доказів в підтвердження отриманого зіпсованого товару для утилізації.
В матеріалах справи відсутні докази, відповідно до яких можна було б ідентифікувати товарно-матеріальні цінності отримані відповідачем до перевезення, з зазначеними в розрахунку суми претензії від 13.07.2021, як «зіпсовані». Тобто, ідентифікувати товар, який було надано до перевезення, з товаром, який виставив в претензії вантажоодержувач, наявні матеріали справи не дають можливості.
Матеріали справи не містять доказів: відмови замовника від вантажу, зіпсування вантажу саме відповідачем та знищення позивачем саме того вантажу що перевозився відповідачем.
При цьому, ТОВ «ВІТАМ УКРАЇНА» наголошує, що організувало комплекс послуг з утилізації равликів зі спеціалізованою організацією (яка має ліцензію та відповідні дозволи на утилізацію відходів, які додаються до цього позову), про що було укладено відповідний договір №4750-2021/КЕ від 31.08.2021 на утилізацію з додатками №1 та №2, а також ряд інших супроводжуючих документів (акт приймання- передачі равликів на утилізацію, ТТН, акт про надання послуг). За вказані послуги ТОВ «ВІТАМ Україна» сплатило 5000 грн.
Разом з тим, що з наданих актів про утилізацію неможливо ідентифікувати товар, який передавався на утилізацію та який було утилізовано, а також про передачу товару на утилізацію відповідач не повідомлявся, тобто дії позивача при передачі товару на утилізацію та проведення самої утилізації здійснювались за відсутності та повідомлення відповідача.
Стаття 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року врегульовує порядок прийняття товару за участю перевізника та одержувача вантажу та висловлення претензій у зв'язку з цим. Відповідно до частини 5 вказаної статті, перевізник та одержувач надають один одному всі належні умови для здійснення необхідних обстежень та перевірок.
В той же час, ні положенням договору перевезення, ні чинним законодавством та міжнародними договорами отримувачу вантажу не надано право здійснювати самовільну утилізацію пошкодженого товару без участі (повідомлення) перевізника.
Крім цього, позивач зазначає, що у зв'язку із порушенням температурного режиму ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі», як оператор ринку не могло допустити до продажу равлики по-бургундськи через їх небезпеку для споживання (зокрема, виходячи з положень п.5 ч.1 ст. 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»).
Проте, претензія ТОВ «Метро Кеш енд Террі» №2166 від 13.07.2021 року на підставі якої позивач сплатив 159425,58 грн. не містить жодних посилань на неможливість продажу через їх небезпеку для споживання, а містить лише посилання на пошкодження (псування) вантажу.
Крім того, матеріали справи не містять доказів відмови замовника від вантажу, а також псування вантажу саме Відповідачем.
Підсумовуючи викладені вище обставини судом враховано, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з їх відшкодування, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 164844,87 грн. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, господарський суд,-
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітам Україна» до фізичної особи-підприємця Стрельчук Олександра Яковича про стягнення 164844,87 грн., відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.12.2021.
Суддя І. О. Гарбар