пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 грудня 2021 року Справа № 903/880/21
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача: Саюк С.П. -довіреність № 01/12/21 від 01.12.2021
від відповідача-1: Щербатюк Я.Б. -витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань
від відповідача-2: Петрунів Т.С. -довіреність №5-18-08/943 від 13.01.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/880/21 за позовом Приватного підприємства “Іваничівський цукровий завод” до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення 539093,65 грн.,
29.10.2021 Приватне підприємство “Іваничівський цукровий завод” подало позов до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення збитків в розмірі 539093,65 грн.
Заява обґрунтована не виконанням відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.11.2021 позовну заяву Приватного підприємства “Іваничівський цукровий завод” до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення 539093,65 грн. залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:
- докази сплати судового збору в сумі 8086,40 грн.;
- надання суду даних щодо наявності у нього або в інших осіб оригіналів письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви;
- докази направлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приватне підприємство “Іваничівський цукровий завод” 10.11.2021 подало заяву, в які зазначило, що всі оригінали документів доданих до позовної заяви наявні у позивача. Долучив до матеріалів справи платіжне доручення №99 від 09.11.2021 на суму 8202,85 грн. про сплату судового збору та докази направлення позовної заяви з додатками відповідачам.
Ухвалю суду від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Представник Головного управління Державної податкової служби у Волинській області 25.11.2021 подав до суду наступні документи:
-відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю;
-клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відносини між сторонами виникли з податкового законодавства та за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір, а отже це унеможливлює розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
01.12.2021 представник Державної казначейської служби України надіслала до суду відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.
07.12.2021 ПП “Іваничівський цукровий завод” подало до суду відповідь на відзив.
Щодо клопотання про закриття провадження по справі.
Як визначено ВПВС у Постанові від 14,04.2020 у справі №925/1196/18, позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями службових осіб ДПІ, на підставі статей 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, статті 47 ГК України, статей 5, 21 Податкового кодексу України.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За частиною ж п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно- правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З огляду на викладене наведені відповідачем доводи щодо непідвідомчості цього спору судам господарської юрисдикції є помилковими, наведені відповідачем у клопотанні про закриття провадження справи не є аналогічними з даною справою, а підстав для закриття провадження у справі немає.
Протокольною ухвалою від 07.12.2021 суд в задоволенні клопотання представника відповідача 1 про закриття провадження у справі відмовив за безпідставністю. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні закрив. Розгляд справи по суті призначив на 14.12.2021 о 10:00 год. Надав сторонам строк 3 дні, в порядку ст. 207 ГПК України подати заяви чи клопотання, які не були подані у підготовчому судовому засіданні
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просять позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в задоволенні позову просять відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2020 між ПП “Іваничівський цукровий завод” ДП «Агрофірма Луга-Нова» укладено договір про надання послуг №18/08-П (а.с.6).
Предметом Договору є домовленість про надання ПП «Іваничівський цукровий завод» за завданням ДП «Агрофірма Луга-Нова» платних послуг по сушці зерна кукурудзи, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Розрахунок за послуги здійснюється на умовах попередньої оплати (авансових платежів) на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до п.п 3.1-3.5 Договору, об'єм наданих послуг, їх вартість визначається за погодженням сторін по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами не пізніше трьох днів з моменту фактичного надання послуг. Розрахунок за послуги здійснюється замовником на умовах попередньої оплати (авансових платежів) на підставі виставлених виконавцем рахунків. Остаточні розрахунки по договору здійснюються після підписання актів про надані послуги. Оплата згідно даного договору здійснюється замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність визначену даним договором та чинним законодавством.
Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п. 5.2 договору визначено, що сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток.
01.09.2020 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору №18/08-П про надання послуг (а.с.7), відповідно до якої сторони доповнили договір пунктами наступного змісту:
-п. 2.3 та виклали в наступній редакції: «виконавець надає послуги замовнику згідно з графіком надання послуг який затверджується сторонами договору»;
-п. 2.4 та виклали в наступній редакції: «послуги вважаються належним чином надані виконавцем замовнику у випадку підписання між сторонами договору, акту про надання послуг та реєстрації виконавцем у строки та в порядку встановленому чинним законодавством податкової накладної на суму передоплати цих послуг»;
-п. 5.4 та виклали у такій редакції: ”у разі порушення строків надання належним чином послуг, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми не наданих послуг за кожен день прострочення надання таких послуг. В разі прострочення надання належним чином послуг більше як на 60 календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% річних від суми оплачених проте не наданих належним чином послуг. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконавцем виконання зобов'язань, за даним договором, припиняється через 36 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Положення ч.6 ст. 232 ГПК України у даному випадку не застосовується".
Відповідно до графіку надання послуг по договору №18/08-П від 18.08.2020 встановлено, що виконавець зобов'язується:
1.) за жовтень 2020 в строки з 01.10.2020 по 31.10.2020, надати належним чином послуги з сушіння кукурудзи в кількості 3098,1400 тон на загальну суму 1405316,30 грн.
2.) за листопад 2020 в строки з 01.11.2020 по 30.11.2020 надати належним чином послуги з сушіння кукурудзи в кількості 6442,6897 тон на загальну суму 2922404,02 грн.
На виконання умов договору, здійснено попередню оплату (авансові платежі) за послуги по сушці зерна кукурудзи і було складено податкові накладні №2 від 18.08.2020, №3 від 19.08.2020, №4 від 19.08.2020, №5 від 19.08.2020 та №6 від 25.08.2020.
Податкові накладні було направлено на реєстрацію в ЄРПН. Однак, комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія) були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі №140/15293/20 визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Волинській області №1972409/32313241, №1972405/32313241, № 1972406/32313241, №1972407/32313241 та №1972408/32313241 від 28 вересня 2020 року, зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні приватного підприємства «Іваничівський цукровий завод» від 18 серпня 2020 року №2, від 19 серпня 2020 року №3, №4, №5 та від 25 серпня 2020 року №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх подання на реєстрацію (а.с.15-20).
Постановою восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №140/15293/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року по справі № 140/15293/20 - без змін.
Крім того, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2021 року у справі № 903/308/21 вирішено стягнути з Приватного підприємства «Іваничівський цукровий завод» на користь Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" 517 493,65 грн. пені, 7 762,40 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви, 10 800, 00 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги та 10 800 витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с.8-14).
На виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2021 року у справі № 903/308/21 Приватне підприємство "Іваничівський цукровий завод" на користь Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" сплатило 546856,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням №88 від 12.10.2021 (а.с.21).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки вказані штрафні санкції, судовий збір, та витрати на професійну правничу допомогу за рішенням вищевказаного суду стягнуто внаслідок неправомірних дій службових осіб податкової, то, на думку позивача, прямі збитки в сумі 546856,05 грн. мають бути відшкодовані за рахунок коштів державного бюджету.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Як уже зазначалося, позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями службових осіб ГУ ДПС у Волинській області, на підставі статей 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, статті 47 ГК України, статей 5, 21 Податкового кодексу України.
За частиною третьою ст. 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За частиною ж п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно- правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність них умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Відшкодування шкоди також прямо передбачена і в Податковому кодексі України, зокрема, пунктом 114.2 ст. 114, де зазначено, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 ст.128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Пунктом 128.1 ст. 128 ІІК України визначено, що правопорушеннями вважаються протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.
Тобто, усі протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих осіб та їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди відповідно до закону, вважаються податковими правопорушеннями податківців.
П. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України передбачає, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.
Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» статтю 114 Податкового кодексу викладено в наступній редакції:
« 114.3. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати: 114.3.1. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства; 114.3.2. додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо); 114.3.3. документально підтверджені витрати, пов'язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов'язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках. 114.4. Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду».
Пунктом 114.2 ст. 114 Податкового кодексу України визначено, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Пунктом 128.1 ст. 128 ПК України визначено, що правопорушеннями вважаються протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.
Тобто, усі протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих осіб та їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди відповідно до закону, вважаються податковими правопорушеннями податківців.
Пунктом 114.3 ст. 114 ПК України визначено, що шкода від неправомірних дій податківців може в себе включати (але не виключно) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, вартість якого визначається відповідно до законодавства; додаткові витрати, понесені платником податку, які включають штрафні санкції, сплачені контрагентам платника, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо; витрати, пов'язані з адміністративним та/або судовим оскарженням, які включають витрати на юридичний супровід, що не пов'язаний із захистом, наданим адвокатом, на відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо. А от суми, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством (тобто, судовий збір, витрати на адвоката, пов'язані з судовим захистом), не можуть бути стягнуті в порядку відшкодування шкоди. При цьому сума витрат, пов'язаних з оскарженням, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Збитки позивача у даній справі, які полягали у сплаті ним штрафних санкцій на користь Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" на виконання судового рішення, стали об'єктивним наслідком поведінки податкової.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача-1) 539093,65 грн. збитків підтверджена матеріалами справи, відповідачем-1) не спростована підлягає до задоволення.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем необґрунтовано заявлений позов до відповідачів 2, оскільки збитки йому були завдані тільки неправомірними діями відповідача-1, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Доводи відповідача-1), що останній не є стороною договору №18/08-11 від 18.08.2021 про надання послуг, як наслідок у нього відсутні будь-які зобов'язання за даним договором (в тому числі щодо сплати пені чи штрафу за порушення його умов), судом враховано наступне.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок у справі №925/1196/18 де зазначила, що порушення договору з боку позивача було об'єктивним наслідком поведінки податкової, яка протиправно заблокувала реєстрацію податкових накладних позивача.
Отже, збитки позивача, які полягали у сплаті ним штрафних санкцій на користь ДП «АФ Луга- Нова» ПП «Універсам» на виконання судового рішення стали об'єктивним наслідком поведінки податкової.
Додатково відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження факту заподіяння йому втрат будь-якого характеру, а також докази наявності причинного зв'язку між понесеною ним шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Однак, позивач долучив до матеріалів справи, як рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/15293/20 від 17.12.2020 яким визнано протиправними та скасовано Рішення податкової (відповідача 1) щодо відмови в реєстрації податкових накладних, так і Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09,09.2021 по справі №903/308/21 якою в наслідок відмови відповідача 1 в реєстрації податкових накладних стягнуто з позивача збитки у розмірі 546 856,05грн., а також платіжне доручення №88 від 12.10.2021 на суму 546856,05 грн. про сплату ПП “Іваничівський цукровий завод” на користь ДП «Агрофірма Луга-Нова» згідно постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 по справі №903/308/21.
Судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача-1, то витрати по сплаті судового збору в сумі 8207,85 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (Київський майдан,4, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 44106679) на користь Приватного підприємства “Іваничівський цукровий завод” (вул.Устилузька,6, с.Федорівка, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл., 44700, код ЄДРПОУ 32313241) 539093,65 грн. збитків (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч дев'яносто три гривні шістдесят п'ять копійок), а також 8202,85 грн. (вісім тисяч двісті дві гривні вісімдесят п'ять копійок) витрат по сплаті судового збору.
3. В позові до Державної казначейської служби України відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.12.2021.
Суддя І. О. Гарбар