06.12.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5858/20 (904/4630/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Кропов Андрій Вікторович адвокат, договір №б/н від 05.11.2020 р.;
від відповідача: Тарновецький Павло Ярославович адвокат, ордер №1027206 від 13.08.2021 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 року (дата складання повного тексту 28.07.2021 року) у справі № 904/5858/20(904/4630/21) (суддя Соловйова А.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЛИН", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ", смт. Млинів, Млинівський район, Рівенська обл.
про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені, штрафу, 10% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 7 318 065,59 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 року у справі № 904/5858/20(904/4630/21) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Народна, буд 50, код ЄДРПОУ 36921849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЛИН" (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 10/14, код ЄДРПОУ 37987680) 4 650 000,00 грн. - основного боргу, 280 960,36 грн. - пені, 1 514 030,37 грн. - штрафу, 224 534,22 грн. - 10% річних, 251 772,75 грн. - інфляційних втрат, 109 770,98 грн. - судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення 396 767,89 грн. основного боргу закрито.
Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки №52 від 12.02.2019 року в частині оплати отриманого товару, наявністю заборгованості в розмірі 4 650 000,00 грн., правом позивача на стягнення передбачених договором санкцій за неналежне виконання зобов'язання.
Суд, зокрема, зазначив, що:
- на час звернення позивача до суду основний борг відповідача становив 5 046 767,89 грн.;
- відповідачем було сплачено заборгованість в загальній сумі 396 767,89 грн. відповідно до платіжних доручень № 5126 від 13.07.2021року, № 5133 від 14.07.2021року, № 5154 від 15.07.2021 року, № 5174 від 16.07.2021 року, № 5236 від 23.07.2021року, тому провадження в частині стягнення 396 767,89 грн. основного боргу підлягає закриттю.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу з 30% до 3% від вартості поставленого та неоплаченого товару, визначення його в розмірі 151 403,04 грн., суд зазначив, що відповідно до ст.233 Господарського кодексу України зменшення розміру штрафу є правом, а не обовязком суду. Таке рішення може прийматися на підставі об'єктивної оцінки інтересів обох сторін, за визначення винятковості випадку, на підставі якого особа просить зменшити санкції, з урахуванням ступеню виконання зобовязання тощо.
Доводи відповідача щодо того, що штраф є завищеним і не відповідає звичаям ділового обороту; штраф передбачено за порушення строків оплати за товар на 10 календарних днів, що є незначним порушенням; розмір штрафу в два рази перевищує загальний розмір десяти процентів річних, інфляційних втрат та пені; збитки (в т.ч. упущена вигода) ТОВ "ДНІПРОМЛИН" у зв'язку з простроченням оплати товару повністю компенсуються за рахунок десяти процентів річних та інфляційних втрат тощо суд вважав необгрунтованими.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ" оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що штраф в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару є несправедливим і недобросовісним, оскільки:
- штраф в розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару є завищеним і не відповідає звичаям ділового обороту;
- штраф передбачено за порушення строків оплати за товар на 10 календарних днів, що є незначним порушенням;
- розмір штрафу в два рази перевищує загальний розмір десяти процентів річних, інфляційних втрат та пені;
- збитки (в т.ч. упущена вигода) ТОВ "ДНІПРОМЛИН" у зв'язку з простроченням оплати товару повністю компенсуються за рахунок десяти процентів річних та інфляційних втрат;
- ТОВ "ТЕРЛИЧ" не відмовлялося від оплати отриманого товару та по мірі можливостей здійснює його оплату;
- згідно наданого ТОВ "ДНІПРОМЛИН" реєстру оборотів за договором та розрахунку заборгованості загальний оборот поставки товарів складав більше 73 млн. гривень, а тому наявна заборгованість з оплати товару є незначною в порівнянні із загальною вартістю поставленого та оплаченого товару;
- на можливість здійснення розрахунків також вплинули карантинні заходи, які були встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 211 та від 09.12.2020 року № 1236;
- ТОВ "ТЕРЛИЧ" з урахуванням всіх обставин вважає добросовісним штраф в розмірі 3%, що складає 151 403,04 грн.
Просить зменшити розмір штрафу з 30% до 3% від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару та визначити його в розмірі 151403,04 грн.
Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення 1 514 030,37 грн. штрафу та 109 770,98 грн. судового збору і в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 151 403,04 грн. штрафу та 89 331,57 грн. судового збору, а в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення штрафу відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЛИН" спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Матеріалами справи підтверджується і сторонами не спростовується наступне:
12.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЛИН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ" укладено договір поставки №52 борошна пшеничного вищого сорту ( далі - договір).
Згідно з умовами договору позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача товар (партію товару), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно з видатковими накладними в період з 20.02.2019 року по 30.11.2020 року позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 73 233 044,54 грн.
Відповідно до п.5.4 договору (в редакції додаткової угоди від 05.11.2019 року) оплата за товар здійснюється відповідачем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі позивачем відповідачу кожної окремої партії товару.
Зважаючи на умови договору, оплату за товар, поставлений у період по 30.11.2020 року, відповідач мав здійснити до 21.12.2020 року.
В період з 20.02.2019 року по 04.02.2021року відповідач в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар сплатив 68 186 276,65 грн.
Заборгованість за поставлений позивачем товар на час звернення позивача до суду складала 5 046 767,89 грн.
Згідно відповіді відповідача на претензію ТОВ "ДНІПРОМЛИН"№505 від 29.01.2021 року, яка надана листом ТОВ "ТЕРЛИЧ" від 11.02.2021 року за №119, відповідач не заперечував проти існування та розміру заборгованості й повідомляв про намір у тримісячний строк її погасити.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №52 поставки від 12.02.2019 року в частині розрахунку за отриману продукцію та просив суд стягнути на його користь з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 046 767,89 грн., пеню в сумі 280 960,36 грн., 10% річних в сумі 224 534,22 грн., інфляційні витрати в сумі 251 772,75 грн., штраф в розмірі 473 202,06 грн.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під час судового розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість в загальній сумі 396 767,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5126 від 13.07.2021 року, № 5133 від 14.07.2021 року, № 5154 від 15.07.2021 року, № 5174 від 16.07.2021 року, № 5236 від 23.07.2021 року.
В частині стягнення 396 767,89 грн. суд обгрунтовано закрив провадження у справі згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків розрахунку за поставлену позивачем продукцію, на час розгляду справи судом першої інстанції існував борг в розмірі 4 650 000,00 грн., то є обгрунтованими висновки оскаржуваного рішення щодо стягнення основної заборгованості та передбачених умовами договору пені та штрафу.
Відповідно до п.6.4 договору у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Згідно з п.6.4 договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.6 договору сторони погодили, що розмір процентів річних за порушення виконання грошового зобов'язання становитиме 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.
Правильність стягнутих судом пені, інфляційних втрат та річних апелянт не заперечує.
В межах доводів та вимог апеляційної скарги необхідно встановити обгрунтованість стягнення судом на користь позивача штрафу згідно п.6.4 договору та правомірність відмови суду в задоволенні клопотання відповідача про його зменшення.
Відповідач просив суд зменшити розмір штрафу з 30% до 3% від вартості поставленого та неоплаченого товару та визначити його в розмірі 151 403,04 грн. В обгрунтування клопотання відповідач посилався на положення статті 233 Господарського кодексу України та обставини, які він зазначає і у апеляційній скарзі.
Так, відповідач зазначав суду першої інстанції, що штраф в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару є завищеним і не відповідає звичаям ділового обороту; штраф передбачено за порушення строків оплати за товар на 10 календарних днів, що є незначним порушенням; розмір штрафу в два рази перевищує загальний розмір десяти процентів річних, інфляційних втрат та пені; збитки (в т.ч. упущена вигода) ТОВ "ДНІПРОМЛИН" у зв'язку з простроченням оплати товару повністю компенсуються за рахунок десяти процентів річних та інфляційних втрат; ТОВ "ТЕРЛИЧ" не відмовлялося від оплати отриманого товару та по мірі можливостей здійснює його оплату; згідно наданого ТОВ "ДНІПРОМЛИН" реєстру оборотів за договором та розрахунок заборгованості загальний оборот поставки товарів складав більше 73 млн. гривень, а тому наявна заборгованість з оплати товару є незначною в порівнянні із загальною вартістю поставленого та оплаченого товару; на можливість здійснення розрахунків також вплинули карантинні заходи, які були встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 211 та від 09.12.2020 року № 1236.
Колегія суддів поділяє доводи суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання з огляду на наступне:
Відповідно до положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору.
Відповідач, як учасник господарських правовідносин, що здійснює свою діяльність на власний ризик, не був позбавлений можливості об'єктивно оцінювати можливі для себе ризики, однак погодився саме та такі умови договору в частині визначення розміру штрафу за неналежне виконання зобов'язання з оплати отриманого ним товару.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як встановлено колегією суддів, відповідач мав здійснити оплату товару до 21.12.2020 року. З вказаної дати заборгованість відповідача складала 5 046 767,89 грн., яка частково погашена у період розгляду справи судом і на час прийняття рішення суду 27.01.2021 року складала також значний розмір - 4 650 000,00 грн.
Системний аналіз статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими вони обгрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
У даній справі клопотання відповідача про зменшення штрафу такими доказами не підтверджено.
Розмір штрафу становить 30% суми боргу, не перевищує розмір збитків позивача (суму, на яку було нараховано штраф), отже підстави для задоволення клопотання відсутні. Суд першої інстанції вірно встановив відсутність підстав для зменшення штрафу.
Крім того, слід звернути увагу на процесуальну позицію відповідача у даній справі, яким неодноразово заявлялись клопотання про відкладення судового засідання, що відстрочило у часі розгляд вимог позивача
Враховуючи інший довід апеляційної скарги - щодо перерозподілу стягнутих судових витрат, колегія суддів зазначає, що порушень приписів Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення судом першої інстанції судових витрат колегія не вбачає.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необгрунтованість апеляційної скарги. Рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 року у справі №904/5858/20 (904/4630/21) залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 20.12.2021 року.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Ю.Б. Парусніков