16 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/2598/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «Форвард» (вх. №3220Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 (рішення ухвалено суддею Жельне С.Ч. 22.09.2021 у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 27.09.2021) у справі №922/2598/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Агро», м. Харків
до 1) Приватного науково-виробничого підприємства «Форвард», м. Харків
2) ОСОБА_1 , м. Харків
про стягнення коштів 267307,78 грн.,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі №922/2598/21 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Приватного науково-виробничого підприємства «Форвард» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Агро» суму попередньої оплати 192199 грн. 11 коп., інфляційні втрати 18819 грн. 49 коп., 3% річних 11744 грн. 46 коп., пеню 44544 грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору 4009 грн. 63 коп.
Приватне науково-виробниче підприємство «Форвард» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення Господарського суду Харківської області 22 вересня 2021 року у справі № 922/2598/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Агро» відмовити в повному обсязі. Одночасно заявник апеляційної скарги звернувся з клопотанням про призначення у господарській справі №922/2598/21 судової почеркознавчої експертизи з метою визначення справжності підписів у договорі поруки від 15 березня 2019 року. На вирішення експерта, запропоновано поставити такі питання:
- Чи виконано рукописний текст (підпис) у договорі поруки від 15 березня 2019 року певними особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .?
- Чи виконані рукописні тести (підпис) у договорі поруки від 15 березня 2019 року однією особою?
- Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у договорі поруки від 15 березня 2019 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_2 у договорі поруки від 15 березня 2019 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у договорі поруки від 15 березня 2019 року під впливом збиваючих факторів (природних, штучних) ?
- Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_2 у договорі поруки від 15 березня 2019 року під впливом збиваючих факторів (природних, штучних) ?
- Особою якої статі виконано рукописний текст (підпис)?
- До якої групи за віком належить виконавець рукописного тексту (підпису)?
Окрім того, заявник просив витребувати у ТОВ «Смарт-Агро» оригінал договору поруки від 15 березня 2019 року, без якого вирішити поставлені експерту питання для проведення почеркознавчої експертизи документа неможливо. Також просив проведення даної експертизи доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», на підставі п.2 ч.1 ст. 228 ГПК України провадження у цій господарській справі зупинити на час проведення почеркознавчої експертизи документа.
В обґрунтування апеляційної скарги Приватне науково-виробниче підприємство «Форвард» посилається, зокрема, на таке:
- суд першої інстанції не дослідив банківські виписки, надані позивачем на підтвердження позовних вимог. В даному випадку у банківських виписках вказано реквізити договору 08/08 від 01.08.2018, проте предметом спору є договір поставки №05/08 від 01.08.2018, тому банківські виписки не стосуються предмету спору та є неналежними доказами. Водночас, за умовами договору поставка здійснюється після 50% передоплати, однак оскільки позивач взагалі не здійснив оплату за договором поставки №05/08 від 01.08.2018, у відповідача не наступив обов'язок виконати поставку;
- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки кошти, які просить стягнути позивач, є нічим іншим як надмірно або помилково сплачені кошти. В такому випадку, на думку відповідача, належним способом захисту було б застосування ст. 1212 ЦК України;
- суд невірно застосував статті 543, 553, 554 ЦК України, оскільки наданий позивачем договір поруки є підробленим;
- суд безпідставно не застосував положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення пені. На переконання заявника апеляційної скарги, заява про застосування строків позовної давності в даному випадку має бути розглянута судом апеляційної інстанції, оскільки ПНВП «Форвард» не отримувало жодних документів по цій справі, а тому не мало можливості вчасно звернутися з відповідним клопотанням.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного науково-виробничого підприємства «Форвард» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі №922/2598/21, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 30.11.2021.
10.01.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін (вх.№13008).
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 у зв'язку перебуванням на навчанні судді Фоміної В.О., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
30.11.2021 від представника ПНВП «Форвард» адвоката Лопатюк Ю.Л. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з терміновим відрядженням до міста Дніпро. Також представник зазначив, що у разі відмови судом у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, він просить розглядати справу за його відсутності (вх.№13860).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2021; зобов'язано ТОВ «Смарт-Агро» надати для огляду в наступному судовому засіданні оригінали всіх документів, копії які були подані ним суду першої інстанції.
15.12.2021 позивач надав заяву, в якій повідомляв, що ТОВ «Смарт-Агро» не мало та не має інших правовідносин (договорів, господарських операцій) з відповідачами крім тих, які є предметом розгляду у цій справі. Правовідносини виникли на підставі договору поставки №05/08 від 01.08.2018, всі платежі здійснені ТОВ «Смарт-Агро» на виконання цього договору, а в платіжних дорученнях у призначенні платежу міститься помилкове посилання на договір №08/08 від 01.08.2018 (вх. № 14691). Крім того, позивач надав додаткові письмові пояснення по справі (вх.№14692) та клопотання про долучення документів, які надавалися до суду першої інстанції (вх.№14693).
У судовому засіданні представник ПНВП «Форвард» підтримав вимоги апеляційної скарги та клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.
Представник позивача проти апеляційної скарги та клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи заперечував та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Також, на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 позивачем для огляду в судовому засіданні були надані оригінали документів, копії яких були подані ним суду першої інстанції.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.
Розглянувши клопотання ПНВП «Форвард» про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Згідно положень ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є солідарне стягнення за договором поставки №05/08 від 01.08.2018 суми попередньої оплати у розмірі 192199,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 18819,49 грн., 3% річних у розмірі 11744,46 грн., пені у розмірі 44544,72 грн.
Разом з цим, зі змісту апеляційної скарги та клопотання про призначення судової експертизи випливає, що ПНВП «Форвард» оспорює обставини підписання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору поруки від 15.03.2019, на підставі якого виникло солідарне зобов'язання, тим самим заперечуючи обставини його укладення. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що обставини не укладення у встановлений в додатковій угоді №3 від 28.12.2012 строк тристороннього договору поруки, остання вважається недійсною з моменту її укладання.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач надав договір поставки №05/08 від 01.08.2018 та додаткові угоди до нього, договір поруки від 15.03.2019, виписки по особовому рахунку, видаткові накладні. Вказані договори містять печатки та підписи всіх сторін.
В свою чергу, заперечуючи обставини підписання договору поруки, ПНВП «Форвард» фактично заперечує його дійсність, оскільки обставини, які намагається встановити за допомогою експертизи (чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у договорі поруки від 15.03.2019, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою) можуть бути покладені в обґрунтування вимог про визнання договору недійсним.
Таким чином, саме на встановлення обставин дійсності/недійсності правочину (а не обставин його укладення або не укладення) спрямоване клопотання ПНВП «Форвард» про призначення експертизи.
Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Підставами оспорюваності правочинів є: вчинення правочинів неповнолітніми особами поза межами їх цивільної дієздатності (ст. 222 ЦК України); вчинення правочину дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України); вчинення правочину юридичною особою, якого вона не мала права вчиняти (ст. 227 ЦК України); вчинення правочину під впливом помилки (ст. 229 ЦК України); вчинення правочину під впливом обману (ст. 230 ЦК України); вчинення правочину під впливом насильства (ст. 231 ЦК України); вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України); вчинення правочину під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України); вчинення фіктивного правочину (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Згідно ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ПНВП «Форвард» у даній справі у встановленому порядку не заявлялись зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки. Не надано заявником і доказів звернення з відповідним позовом і в окремому провадженні.
Окрім того, у клопотанні про проведення експертизи ПНВП «Форвард» ставить питання не лише щодо підпису його керівника на договорі поруки, а й щодо справжності підпису поручителя - ОСОБА_1 . При цьому, останній не заперечував обставин підписання відповідного договору в суді першої інстанції, не звертався ані з відповідним зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки, ані з апеляційною скаргою на рішення суду. Отже, сам поручитель не спростовує обставин дійсності договору поруки та існування солідарного зобов'язання.
Необхідно також зауважити, що договір поруки окрім підпису керівника ПНВП «Форвард» ОСОБА_2 , містить печатку цього підприємства, дійсність якої заявником не ставиться під сумнів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, зважаючи на положення ст. 204 ЦК України, а також враховуючи, що встановлення факту недійсності правочину не входить до предмету доказування у даній справі (оскільки такі вимоги не заявлялись ні позивачем, ні відповідачами), встановлення факту виконання підпису на договорі від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 саме тими особами, від імені яких він зазначений, та під впливом яких факторів вони виконані, не має значення для вирішення спору у даній справі, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ПНВП «Форвард» про призначення судової експертизи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
01.08.2018 між ПНВП «Форвард» (постачальник) та ТОВ «Смарт-Агро» (покупець) укладено договір поставки № 05/08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору поставки).
Відповідно до п. 1.2. договору поставки, товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у видаткових накладних та/або у специфікаціях за договором. Товар - сільськогосподарська продукція, врожаю 2018 року (п. 2.1. договору поставки).
Поставка товару може здійснюватися кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується у видаткових накладних, підписаних покупцем. Постачальник зобов'язується поставити товар (пункти 3.1 та 3.2 договору поставки).
Відповідно до п. 4.1 договору поставки загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у видаткових накладних, підписаних покупцем. Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у специфікаціях до даного договору (п. 4.2 договору поставки).
Згідно п. 4.3. договору поставки оплата товару здійснюється по передоплаті 50% згідно рахунку постачальника, решта суми зобов'язані перерахувати в період 2-х банківських днів, після факту вивантаження. Спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У призначенні платежу має бути вказаний цей договір і відповідний рахунок-фактура (п. 4.4. договору поставки).
Відповідно розділу 5 договору поставки покупець зобов'язується, зокрема, своєчасно та в порядку, встановленому цим договором, сплатити вартість товару, а постачальник зобов'язується поставити і передати у власність товар на умовах цього договору.
Згідно п. 9.1 договору поставки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором- до моменту їх повного виконання. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2 договору поставки).
06.08.2018 та 29.08.20218 між позивачем та відповідачем -1 були укладені додаткові угоди №1 та №2 до договору поставки №05/08 від 01.08.2018.
Також, 28.12.2018 між позивачем та відповідачем - 1 укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки № 05/08 від 01.08.2018 (далі - додаткова угода № 3).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 3 сторони домовились визначити новий термін постачання сільськогосподарської продукції на суму заборгованості 362392,12 грн., яка підтверджена актом звірки взаєморозрахунків за договором поставки №05/08 від 01.08.2018 за період 01.01.18 - 31.12.18.
Сторони погодили встановити термін постачання сільськогосподарської продукції на суму боргу до 15 серпня 2019 року включно (п. 2 додаткової угоди №3).
Згідно п. 4 додаткової угоди № 3 сторони домовились про укладання тристороннього договору поруки на суму боргу в якості гарантійних зобов'язань з боку постачальника в термін до 15 березня 2019 року. Поручитель має бути погоджений покупцем.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 3 сторони домовились продовжити термін дії даного договору поставки та викласти п. 9.1. у наступній редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до " 31" грудня 2019 р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.
В разі не укладання в зазначений у п. 4 цієї додаткової угоди термін договору поруки, ця додаткова угода вважається недійсною з моменту її укладання та підписання сторонами, її положення сторони визнають недійсними та не можуть в подальшому вимагати виконання зазначених вище домовленостей, використовувати їх в суді та будь-яким чином спиратись на них при перемовинах на спорах (п. 7 додаткової угоди №3).
15.03.2019 в забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки та на виконання умов додаткової угоди № 3 між ТОВ «Смарт-Агро» (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ПНВП «Форвард» (боржник) укладено договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником в повному обсязі боргових зобов'язань, що виникли за договором поставки № 05/08 від 01 серпня 2018 року (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п. 1.1 договору поруки).
Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель зобов'язаний погасити заборгованість боржника перед кредитором в сумі, визначеній та розрахованій згідно п. 3.1. даного договору поруки. Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Згідно 2.4. договору поруки строк виконання зобов'язання боржником за основним договором встановлюється - 15 серпня 2019 року, відповідно з додатковою угодою № 3 від 28 грудня 2018 року до основного договору.
Відповідно до п. 2.5. договору поруки порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за основним договором у такому розмірі, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в основному договорі.
Згідно п. 3.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо постачання сільськогосподарської продукції на суму 362392,12 грн., відповідно з актом звірки взаєморозрахунків за основним договором за період 01.01.18 - 31.12.18, або погашення заборгованості шляхом повернення грошових коштів на рахунок кредитора у банківській установі, а також відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору. На дату укладання цього договору сума боргу за основним договором складає 362392,12 грн. (п.3.2 договору поруки).
Відповідно до п. 5.1 договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього у 5- денний термін для отримання вимоги від кредитора в обсязі, заявленим кредитором. Погашення боргу здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора.
Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі чи вручив вимогу особисто поручителю, що підтверджується підписом поручителя. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником (п. 5.2 договору поруки).
ТОВ «Смарт-Агро», звертаючись з позовом про стягнення солідарно з ПНВП «Форвард» та ОСОБА_1 суми попередньої оплати 192199,11 грн., інфляційних витрат 18819,49 грн, 3% річних 11744,46 грн. та пені 44544,72 грн., посилалось на те, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання здійснивши передоплату за товар на загальну суму 670000,00 грн. В свою чергу, ПНВП «Форвард» частково виконало зобов'язання, поставивши товар лише на суму 477800,89 грн.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, задовольнив їх у повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частинами першою та другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору здійснено передоплату за товар на загальну суму 670000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.09.2018 на суму 30000,00 грн., від 21.09.2018 на суму 200000,00 грн., від 26.09.2018 на суму 40000,00 грн., від 12.10.2018 на суму 300000,00 грн., від 16.10.2018 на суму 100000,00 грн.
Проте, ПНВП «Форвард» поставлено товар на суму 477800,89 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1510-18 від 15.10.2018 на суму 91981,80 грн., № 1610-18 від 16.10.2018 на суму 59184, 00 грн., № 1710-18 від 17.10.2018 на суму 30167,40 грн., № 2010-18 від 20.10.2018 на суму 67979,40 грн., № 3010-18 від 30.10.2018 на суму 58295,28 грн., № 2311-19 від 23.11.2019 на суму 83485,51 грн., № 2511-19 від 25.11.2019 на суму 86707,50 грн.
Колегія суддів встановила, що у банківських виписках, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, міститься посилання на призначення платежу - передоплата за договором №08/08 від 01.08.2018.
Позивач стверджує, що ним помилково було зазначено номер договору 08/08 замість 05/08, та ТОВ "Смарт-Агро" не мало та не має інших правовідносин (договорів, господарських операцій) з відповідачами крім тих, які є предметом розгляду у цій справі.
Апеляційний господарський суд враховує, що відповідачем не доведено наявність між сторонами інших правовідносин (зокрема, договору №08/08 від 01.08.2018), на виконання яких позивач міг би перераховувати відповідні суми передоплати.
Крім того, у додатковій угоді №3 від 28.12.2018 до договору поставки №05/08 від 01.08.2018 сторонами визначено суму заборгованості у розмірі 362392,12 грн. та новий строк виконання зобов'язання - 15.08.2019.
Після укладання додаткової угоди №3 ПНВП «Форвард» поставлено товар за видатковими накладними №2311-19 від 23.11.2019 на суму 83485,51 грн., №2511-19 від 25.11.2019 на суму 86707,50 грн., всього на суму 170193,01 грн. При цьому, товар за всіма видатковими накладними поставлявся на виконання договору поставки №05/08 від 01.08.2018.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Отже, відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами інших договірних відносин, вказує на те, що позивачем перераховано суму передоплати саме за договором №05/08 від 01.08.2018, що свідчить про належне виконання позивачем зобов'язання за вказаним договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у п. 2 додаткової угоди №3 до договору строку поставки - до 15 серпня 2019 року включно, у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) в розмірі 192199,11 грн. відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 16 серпня 2019 року. А тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив відповідні позовні вимоги.
Щодо заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 44544,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 18819,49 грн та 3% річних у розмірі 11744,46 грн., колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 6.3.3 договору поставки у разі прострочення повернення отриманої передплати постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Окрім того, відповідно до 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом статей 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» Книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І Книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III Книги п'ятої ЦК), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновкам місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 44544,72 грн., 3 % річних у розмірі 11744,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18819,49 грн.
ПНВП «Форвард» в апеляційній скарзі просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та зазначає, що із відповідною заявою він не мав можливості звернутись до суду першої інстанції, оскільки не отримував жодних документів по даній справі.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно положень ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);
За положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З наявної у справі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що адресою місцезнаходження ПНВП «Форвард» є: 61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 11. Така ж сама адреса зазначена відповідачем в апеляційній скарзі.
Саме за цією адресою позивачем надсилалася ПНВП «Форвард» копія позовної заяви з додатками, а судом першої інстанції в порядку встановленому статтями 120, 176, 242 ГПК України завчасно направлялися ухвали про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи, якими повідомлялося про дату, час і місце розгляду справи.
Проте, вся кореспонденція, яка надсилалась судом ПНВП «Форвард» поверталась на адресу суду з довідками «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, в силу наведених вище норм процесуального права, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Доказів неможливості отримати поштові відправлення підприємством не надано, а тому його доводи не можуть бути визнані судом обґрунтованими.
Оскільки про застосування позовної давності не було заявлено ПНВП «Форвард» до винесення судом рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для застосування позовної давності.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про безпідставність солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, колегія суддів враховує таке.
Згідно з ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено судом, за договором поруки від 15.03.2019 ОСОБА_1 зобов'язався солідарно відповідати перед ТОВ «Смарт-Агро» за своєчасне виконання ПНВП «Форвард» в повному обсязі боргових зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів основної суми боргу в розмірі 192199,11 грн., інфляційних витрат в розмірі 18819,49 грн., 3 % річних в розмірі 11744,46 грн. та пені в розмірі 44544,72 грн.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі №922/2598/21 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі №922/2598/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.12.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель