15 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/226/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Плахов О.В.
за участі секретаря судового засідання Перікової К.В.
за участі представників учасників справи:
позивача - Савін О.С.
відповідача - не з'явився
третьої особи - Швидченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Люпін”, м. Ізюм (вх.№ 1697 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/226/21 (суддя Добреля Н.С., повний текст рішення складено 13.05.2021)
за позовом Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", м. Ізюм
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Ізюмська міська рада Харківської області, м. Ізюм
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін", м. Ізюм
про виселення,-
У січні 2021 року Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін" з нежитлового приміщення № 45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м., що розміщене на першому поверсі центрального корпусу "А-4" Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (Ізюмської ЦМЛ) за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, буд. 5/пров. Залікарняний, буд. 4, що було орендоване на підставі договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованому в реєстрі за № 5551.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/226/21 позов задоволено повністю.
Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Люпін" з нежитлового приміщення № 45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м., що розміщене на першому поверсі центрального корпусу "А-4" Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (Ізюмської ЦМЛ)"за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, буд. 5/пров. Залікарняний, буд. 4, що було орендоване на підставі договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованому в реєстрі за № 5551.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін" на користь Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" 2270,00 грн судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції визнав встановленим, що договір оренди приміщення під аптечний пункт №1 від 12.12.2005 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; позивач належним чином повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору оренди, отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог про виселення відповідача із орендованого приміщення.
Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/226/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Судові витрати, пов'язані із розглядом апеляційної скарги покласти на позивача.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відступив від правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/7364/18 про те, що чинне законодавство не надає балансоутримувачу право виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, а тому, балансоутримувач взагалі не був вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір. Як зазначав апелянт, аналогічна правова позиція викладена в п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі N910/12224/17, в якій зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб'єктів. У зв'язку з цим, скаржник вважає, що чинне законодавство не надає право Комунальному некомерційному підприємству Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (далі КНП Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері") як балансоутримувачу, виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути майно, що є предметом оренди.
Також зауважує на тому, що в рішенні Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі № 922/324/16 судом було встановлено правовий статус Ізюмської міської ради та КП Ізюмська центральна міська лікарня (сторони по Договору № 1 від 12.12.2005) по відношенню до об'єкта нерухомого майна. Зокрема, у зазначеній справі судом встановлено, що КП «Ізюмська центральна міська лікарня» є балансоутримувачем спірного майна, а Ізюмська міська рада є власником нерухомого майна, а тому лише власник уповноважений вчиняти юридичні дії та приймати рішення щодо нерухомого майна, в тому числі щодо продовження/не продовження орендних відносин, а також надсилати відповідні повідомлення орендарю. При цьому, за висновками суду у справі №922/324/16 саме відсутність належного повідомлення власника - Ізюмської міської ради, щодо припинення договору оренди стало підставою для його пролонгації в межах розгляду справи №922/324/16.
Крім того, апелянт зазначає, що не зважаючи на положення ст. 764 Цивільного кодексу України, у пункті 4.2 договору №1 від 12.12.2005 сторони передбачили ще одну самостійну умову пролонгації договору оренди та встановили, що у разі, якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на термін п'ять років. Вказаний пункт договору не оскаржувався позивачем, в той же час, у встановлений п. 4.2. строк, ні позивач (балансоутримувач), ні орендодавець (Ізюмська міська рада) не направляли на адресу ТОВ «Люпін» жодних повідомлень про намір розірвати договір.
Апелянт зазначає, що факт надсилання балансоутримувачем - КНП Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", листів від 01.11.2017, N2358 від 12.09.2018, №2512 від 26.09.2019, від 27.09.2019, № 2504 від 19.08.2020, №21 від 04.01.2021 не є законною підставою для відмови у пролонгації договору, адже всі ці листи-повідомлення надсилались поза межами строку, який погоджений сторонами в п. 4.2. договору. Скаржник вважає, що для настання юридичного факту відмови від пролонгації договору, позивач був зобов'язаний надіслати таке повідомлення в чітко визначений строк (1 місяць до закінчення договору), як визначено сторонами у п. 4.2. договору №1 від 12.12.2005.
На думку апелянта, позивач не виконав умови п. 4.2. договору оренди щодо своєчасного повідомлення орендаря про припинення договору оренди, а позивач, будучи балансоутримувачем орендованого майна, не мав права звертатись із відповідним позовом до суду, оскільки такі повноваження має лише власник цього майна - Ізюмська міська рада. У зв'язку з цим, вважає, що договір оренди №1 від 12.12.2005 на підставі п. 4.2. договору та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2021, для розгляду справи №922/226/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №922/226/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Люпін” (далі ТОВ “Люпін”) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/226/21 та призначено справу до розгляду на 06.07.2021; встановлено позивачу та третій особі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, клопотань, заяв, тощо.
Судове засідання 06.07.2021 не відбулось у зв'язку із знаходженням на лікарняному судді - доповідача по справі №922/226/21 Лакізи В.В.
Повідомленням від 06.07.2021 по справі №922/226/21 сторони сповіщено про перенесення розгляду справи на 27.07.2021.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021, у зв'язку із відпусткою судді Здоровко Л.М. та судді Бородіної Л.І., для розгляду справи №922/226/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
26.07.2021 до Східного апеляційного господарського суду ТОВ “Люпін” надано клопотання (вх. №8550 від 26.07.2021), в якому заявник просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/1308/21.
Доцільність зупинення апеляційного провадження аргументував тим, що в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/1308/21 за позовом ТОВ “Люпін” до виконавчого комітету Ізюмської міської ради про визнання договору №1 оренди нежитлового приміщення під аптечний пункт №45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м. від 12.12.2005, що продовжений рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/324/16 від 06.03.2017, укладеного між ТОВ “Люпін” та Ізюмською центральною міською лікарнею, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованому в реєстрі за № 5551, продовженим терміном на 5 років.
ТОВ “Люпін” зазначало, що предметом спору у справі №922/226/21 є виселення товариства із вказаного нежитлового приміщення, в той час як предметом розгляду справи №922/1308/21 є вирішення питання щодо пролонгації договору оренди №1 від 12.12.2005, що є взаємопов'язаним із спірними правовідносинами у справі №922/226/21. Відповідач вважав, що остаточне рішення у справі №922/226/21, без врахування висновків рішення суду у справі №922/1308/21, не забезпечить ефективного захисту порушених прав ТОВ “Люпін”, адже в разі набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/226/21, ТОВ “Люпін” буде вимушене виконати судове рішення та звільнити орендоване нежитлове приміщення. В той час як, в разі задоволення позовних вимог в межах справи №922/1308/21 про пролонгацію дії договору оренди нежитлового приміщення №1 від 12.12.2005, товариство буде змушене вживати додаткових заходів для поновлення своїх прав як орендаря.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Люпін” на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/226/21 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №922/1308/21. Зобов'язано учасників справи невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 задоволено клопотання Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" та поновлено провадження у справі №922/226/21. Розгляд справи призначено на 15.12.2021.
07.12.2021 представником КНП Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" до суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №922/1308/21.
В судове засідання 15.12.2021 з'явились представники позивача та третьої особи.
Рекомендоване поштове повідомлення про призначення розгляду справи на 15.12.2021, направлене судом на адресу відповідача, повернулось 07.12.2021 до суду із позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Нормами Господарського процесуального кодексу України на суд не покладено обов'язку з'ясування адреси учасника справи, який таку адресу змінив.
Відповідач про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи суд не повідомляв, копія ухвали суду від 26.11.2021 була надіслана на адресу місцезнаходження відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ухвала направлена на адресу ТОВ «Люпін», яка повідомлена суду самим товариством та листування за якою, здійснювалось судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).
Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, враховуючи вказані норми процесуального права, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений судом про час, дату та місце судового засідання, оскільки судом апеляційної інстанції дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача у справі.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання 15.12.2021 судом обов'язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представника ТОВ «Люпін».
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 15.12.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши усні пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським судом першої інстанції, 12.12.2005 між Ізюмською центральною міською лікарнею (орендодавцем, далі Ізюмською ЦМЛ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпін" (орендарем, далі ТОВ «Люпін»), укладено договір №1 оренди приміщення під аптечний пункт.
За умовами п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння нежитлове приміщення №45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м, що складає 1/500 частини лікарняного комплексу.
Об'єкт, що орендується, розміщений на першому поверсі центрального корпусу "А-4" Ізюмської центральної міської лікарні за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, буд. 5/ пров. Залікарняний, буд.4.
Відповідно до пункту 1.5. договору, вищезазначене приміщення належить територіальній громаді м. Ізюма в особі міської ради на підставі свідоцтва №640 про право власності на лікарняний комплекс Ізюмської центральної міською лікарні, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмському міськвиконкому 02 листопада 2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27 жовтня 2005 року за №0889 та зареєстрованого в Ізюмському міському Бюро технічної інвентаризації 10 листопада 2005 року за № 446.
Згідно пункту 2 договору, приміщення використовується для роздрібної торгівлі та зберігання лікарських засобів і предметів медичного призначення.
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12 грудня 2005 року, реєстровий запис № 5551.
Приймання-передача об'єкта, шо орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. При передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п. 3.1, 3.5, 3.6 договору).
За змістом пункту 4.1 договору, термін оренди складає 10 років з моменту прийняття об'єкта в експлуатацію на підставі акту здачі-приймання.
Відповідно до пункту 4.2 договору, якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на термін п'ять років.
За умовами пункту 8.2. договору сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі об'єкта, що орендується, протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди. Протягом терміну за п. 8.2. договору орендар зобов'язаний виїхати з об'єкта, що орендується та підготувати його до передачі орендодавцеві (п. 8.3. договору).
Відповідно до Статуту Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради “Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері” є правонаступником Ізюмської центральної міської лікарні.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі № 922/324/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, визнано договір № 1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпін" та Ізюмською центральною міською лікарнею, посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12 грудня 2005 року, реєстровий запис № 5551, поновленим на строк 5 (п'ять) років до 15 грудня 2020 року.
01.11.2017 позивач на адресу відповідача направив лист, в якому орендодавець повідомив орендаря, що після припинення дії договору орендодавець не має наміру продовжувати його дію, оскільки орендоване приміщення буде використовуватись для власних потреб. (а.с. 30 т. 1)
Аналогічні за змістом листи також направлялись орендодавцем на адресу орендаря 12.09.2018 за №2358 та 27.09.2019 за №2512 (а.с. 31-32 т. 1)
Листом від 19.08.2020 за №2504 орендодавець знов повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди №1 від 12.12.2005 після 15.12.2020 та запропонував відповідачу заздалегідь вирішити питання здійснення підприємницької діяльності за адресою об'єкта оренди. (а.с. 33 т. 1).
Листом від 10.09.2020 за №2724 КНП Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" повідомило заступника Ізюмського міського голову з питань комунального майна про відсутність наміру передавати в оренду нежитлове приміщення після закінчення терміну дії договору (15.12.2020), оскільки дане приміщення є запасним виходом та використовуватиметься за його прямим призначенням, про що директору ТОВ «Люпін» неодноразово направлялись листи. (а.с. 35 т. 1)
04.01.2021, тобто після закінчення терміну дії договору оренди приміщення №1 від 12.12.2005, на адресу відповідача орендодавцем направлено лист №21, в якому позивач повідомляв, що орендарем не виконано умови п. 8.3. договору та не звільнено протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну дії договору приміщення, що орендується. У зв'язку з чим, орендодавець вимагав призначити відповідальних осіб для створення комісії з передачі об'єкта оренди та негайно повернути орендоване майно. (а.с. 34 т. 1).
Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що будь-якої відповіді на вищезазначений лист відповідач не надав, орендоване майно після спливу договору оренду позивачу не повернув.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про примусове виселення ТОВ «Люпін» із нежитлового приміщення №45 центрального корпусу «А-4», площею 21,3 кв. м, що розміщене на першому поверсі центрального корпусу "А-4" Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" (Ізюмської ЦМЛ) за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, буд. 5/пров. Залікарняний, буд. 4, що було орендоване на підставі договору № 1 оренди приміщення аптечний пункт від 12 грудня 2005 року.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував на тому, що на даний час позивач не є орендодавцем за договором оренди №1 від 12.12.2005, оскільки є лише балансоутримувачем орендованого приміщення, а тому вважав про відсутність у позивача права заявляти вимоги про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно. Крім того, вважав, що договір було продовжено, оскільки позивачем невчасно повідомлено відповідача про свій намір не продовжувати договір оренди.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини у даній справі виникли з приводу виконання сторонами умов договору оренди приміщення №1 від 12.12.2005.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
За положенням статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Враховуючи, що предметом оренди є комунальне майно, до правовідносин сторін також підлягають застосуванню норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Так, відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.
За частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.
У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Згідно із частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він визнається в силу закону продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, причому орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.
Заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Правова позиція з цього питання викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19.
Встановлені по справі обставини свідчать, що на виконання умов договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 між орендарем - ТОВ «Люпін» та орендодавцем. - Ізюмською центральною міською лікарнею, складено та підписано акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 12.12.2005.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року по справі № 922/324/16 договір № 1 оренди приміщення під аптечний пункт визнано поновленим на строк 5 років до 15.12.2020 року на тих самих умовах.
Таким чином, судовим рішенням у справі № 922/324/16 встановлено строк дії договору оренди №1 від 12.12.2005 до 15.12.2020.
Матеріалами справи також підтверджується, що листами від 01.11.2017, від 12.09.2018, 27.09.2019, 19.08.2020 позивачем направлені листи, якими орендаря повідомлено, що на підставі договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005, ч. З ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавець має намір використання об'єкту, що орендується, а саме: нежитлового приміщення №45 центрального корпусу «А-4» площею 21,3 кв. м., що складає 1/500 частини лікарняного корпусу, розташованого за адресою: м. Ізюм, вул. Залікарняна/пров. Залікарняний, 5/4, для власних потреб та відсутність наміру продовжувати дію договору оренди №1 від 12.12.2005 після 15.12.2020 року.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово з 2017 року повідомляв орендаря про те, що договір оренди після закінчення строку його дії не буде продовжуватись, оскільки приміщення буде використовуватись для власних потреб.
Крім того, колегія суддів вважає, що зі змісту листів позивача вбачається, що орендодавцем було чітко висловлено та доведено до відома орендаря волевиявлення орендодавця про відсутність наміру продовження договору оренди приміщення під аптечний пункт №1 від 12.12.2005 на новий строк, оскільки орендодавець має намір використання об'єкту, що орендується, для власних потреб.
04.01.2021, після закінчення терміну дії договору №1 від 12.12.2005, на адресу ТОВ «Люпін» позивачем направлено лист №21, в якому позивач зазначав, що станом на 04.01.2021 об'єкт оренди не звільнено та вимагав призначити відповідальних осіб для створення комісії з передачі об'єкта оренди та негайно повернути орендоване майно.
Як свідчать наявні в матеріалах справи описи вкладення, направлення листів про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди після закінчення терміну його дії направлені позивачем на юридичну адресу відповідача, а саме: вул. Покровська (колишня Фрунзе), буд. 50, кв. 1, м. Ізюм. Така саме адреса зазначалась відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції і інших даних щодо зміни місцезнаходження ТОВ «Люпін» до суду не надавалось.
Здійснюючи господарську діяльність, суб'єкт господарювання вступає у повсякденні відносини з іншими суб'єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з господарюючими суб'єктами, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов'язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов'язок господарюючого суб'єкта забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до нього письмово в розумний строк.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Як вже зазначалось, згідно з частиною другою статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
За положенням статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Особа, яка не бажає продовжувати дію договору, може повідомити про це іншу сторону як протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору так і до закінчення його строку дії, направивши на адресу іншої сторони відповідного листа (заяву, телеграму, факсограму тощо), зі змісту якого має чітко вбачатись волевиявлення щодо небажання продовження дії договору.
Якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Також, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18,
Оскільки сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору, позивачем належними доказами у справі підтверджується доведення до відома орендаря відсутність наміру продовження строку дії договору після закінчення строку, на який його було укладено, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди приміщення під аптечний пункт №1 від 12.12.2005 є таким, що припинився з 16.12.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 8.2 договору оренди визначено, що сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі об'єкта, що орендується, протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди.
Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів повернення майна, що є предметом оренди шляхом підписання двостороннього акту передачі орендованого майна, в той час як позивачем належними доказами підтверджено обставини, які свідчать про звернення позивача до орендаря із відповідними заявами, якими орендодавець повідомив відповідача про припинення терміну дії договору №1 від 12.12.2005.
Оскільки встановлені по справі обставини свідчать про те, що з 16.12.2020 року договір оренди № 1 є припиненим, суд апеляційної інстанції вважає правомірними вимоги позивача про повернення відповідачем майна, що є предметом оренди.
Як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, відповідач наголошує на відсутності у позивача законного права як балансоутримувача майна заявляти вимогу про повернення орендованого майна.
Апелянт наголошує на тому, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відступив від правової позиції, яка викладена в постанові Об'єднаної Палати Касаційного Господарського Суду від 06.09.2019 у справі №910/7364/18, в якій зазначено, що чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі № 922/324/16 судом було встановлено правовий статус Ізюмської міської ради та КП Ізюмська центральна міська лікарня (сторони по Договору № 1 від 12.12.2005) по відношенню до майна, яке є предметом оренди та встановлено, що КП «Ізюмська центральна міська лікарня» є балансоутримувачем спірного майна, а Ізюмська міська рада є власником нерухомого майна. За висновком суду у вказаній справі, лише власник уповноважений вчиняти юридичні дії та приймати рішення щодо нерухомого майна, в тому числі щодо продовження/не продовження орендних відносин та надсилання відповідних повідомлень орендарю. При цьому, згідно обставин справи № 922/324/16 саме відсутність належного повідомлення власника - Ізюмської міської ради, щодо договору оренди стало підставою для його пролонгації в межах розгляду справи №922/324/16. Оскільки на даний час власником предмета оренди є Ізюмська міська рада Харківської області, у позивача, як у балансоутримувача, відсутні підстави вимагати повернення об'єкту оренди.
З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до рішення 104 сесії 7 скликання Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади" на виконання Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема вирішено:
1. Уповноважити виконавчий комітет Ізюмської міської ради виступати орендодавцем комунального майна Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади.
2. Доручити заступнику Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства укласти договори оренди комунального майна Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади від імені орендодавця комунального майна - виконавчого комітету Ізюмської міської ради.
3. Зобов'язати усіх балансоутримувачів, на балансі яких знаходяться комунальне майно та яке здається в оренду, передати до управління економіки та інвестицій апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради документи пов'язані з передачею зазначено майна в оренду.
4. Привести у відповідність до цього рішення всі наявні договори оренди комунального майна (крім погодинних) з моменту набрання чинності цим рішенням (а.с. 68 т. 1)
Відповідно до частини 1 статті 14 та статті 629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з абзацами 3 і 5 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно з частиною 1 статті 651 та статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Відповідно до частини 2 статті 15 і частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020) у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Системний аналіз ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 15 і частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" свідчить про те, що автоматична заміна орендодавця, тобто без внесення відповідних змін до договору оренди, допускається лише в разі переходу до іншої особи права власності на об'єкт оренди.
Як вбачається з п. 1.5. договору оренди №1 від 12.12.2005, об'єкт оренди належить територіальній громаді м. Ізюма в особі міської ради на підставі свідоцтва №640 про право власності на лікарняний комплекс Ізюмської ЦМЛ від 02.11.2005, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмському міськвиконкому 02.11.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27.10.2005 за №0889 та зареєстрованого в Ізюмському міському БТІ 10.11.2005 за №446. (а.с. 22 т. 1)
З матеріалів справи не вбачається, що право власності на об'єкт оренди передано до іншої особи, або, що власник об'єкта оренди змінювався. Отже, автоматична заміна орендодавця, тобто без відповідних змін до договору, не відбувалась.
Також, колегія суддів враховує, що за результатом апеляційного перегляду справи №922/1308/21 за позовом ТОВ "Люпін" до Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" у задоволенні позову ТОВ "Люпін" про визнання продовженим договору оренди №1 нежитлового приміщення під аптечний пункт №45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 кв.м, від 12.12.2005, продовженим рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/324/16 від 06.03.2017, укладеного між ТОВ "Люпін" та Ізюмською центральною міською лікарнею, було відмовлено.
Колегія суддів також зазначає, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №922/1308/21, суд дійшов висновку про те, що визначення власником (Ізюмською міською радою) у рішенні Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади" Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, як органу, уповноваженого управляти майном територіальної громади м. Ізюм та виступати орендодавцем щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, жодним чином не породжує автоматичної зміни орендодавця за договором від 12.12.2005.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд у справі №922/1308/21 дійшов висновку, що, з урахуванням презумпції правомірності договору від 12.12.2005, у тому числі у частині суб'єктного складу його сторін, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради не є належним орендодавцем за договором №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди приміщення під аптечний пункт №1 від 12.12.2005 укладено між орендарем ТОВ «Люпін» та орендодавцем - Ізюмською центральною міською лікарнею, яка рішенням 88 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 30.05.2019 №2214 реорганізована (шляхом перетворення) у Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» та є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків Ізюмської центральної міської лікарні (згідно Статуту, який затверджено рішенням 95 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 26.09.2019 №2428).
Акт передачі в оренду нежитлового приміщення від 12.12.2005 до договору оренди №1 також складено між зазначеними сторонами.
Таким чином, орендодавцем за договором є Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері», яке є самостійною юридичною особою і яке взяло на себе зобов'язання за договором.
В той же час, Ізюмська міська рада, яка згідно умов п. 1.5. договору в особі територіальної громади м. Ізюма, хоча і є власником орендованого приміщення на підставі свідоцтва про право власності на лікарняний комплекс Ізюмської ЦМЛ від 02.11.2005 не є стороною по договору, не є орендодавцем по договору, отже, не може бути зобов'язаною особою з приводу виконання зобов'язань за договором оренди №1 від 12.12.2005.
Умовами договору оренди не було визначено іншої форми внесення змін до договору оренди, отже, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України, у разі зміни орендаря за договором, сторони мали укласти додаткову угоду до вказаного договору оренди.
Позивач не заперечує тих обставин, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження укладення додаткової угоди до договору від 12.12.2005, якою би здійснювалася заміна орендодавця спірного майна, у зв'язку з прийняттям Ізюмською міською радою рішення від 12.03.2020 року № 2752 "Про визначення орендодавця комунального майна Ізюмської об'єднаної територіальної громади" .
Враховуючи те, що сторонами у відповідності до норм чинного законодавства не було змінено орендодавця за договором оренди № 1 від 12.12.2005 року, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності доказів укладення власником орендованого майна з балансоутримувачем додаткової угоди про заміну орендодавця, саме позивач є належним орендодавцем, який наділений обсягом повноважень щодо направлення відповідачу вимог про припинення дії договору оренди.
Крім того, рішення 104 сесії 7 скликання Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 року № 2752 не містить вказівок щодо надання цьому рішенню зворотної дії в часі щодо договорів оренди комунального майна, укладених до 12.03.2020, до яких належить і договір від 12.12.2005.
Отже, враховуючи презумпцію правомірності договору, у тому числі суб'єктного складу його сторін, преюдиційне значення обставин незмінності орендодавця за договором №1 від 12.12.2005, а також відсутність переходу до Ізюмської міської ради або ж до її Виконавчого комітету прав та обов'язків орендодавця комунального майна за договором, колегія суддів вважає, що у розумінні статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 ГК України і частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», листи позивача про припинення договору від 12.12.2005, адресовані відповідачу, є заявами належного орендодавця (Ізюмської центральної міської лікарні, а в подальшому Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради “Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері”, як правонаступника Ізюмської центральної міської лікарні).
Правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19, від 21.04.2020 у справі №916/1872/19.
Колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 по справі №922/324/16 встановлено, що відповідач (КП «Ізюмська центральна міська лікарня») є балансоутримувачем орендованого майна, а власником майна є територіальна громада міста в особі Ізюмської міської ради. За висновком суду у даній справі, саме власник майна, а не балансоутримувач повинен був направити орендарю лист про припинення дії договору оренди.
Відповідно до імперативних положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 зазначено, серед іншого, про те, що відповідно до приписів ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду. Суд зауважив, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19 та справі від 21.04.2020 у справі №916/1872/19, в яких зазначено, що без внесення відповідних змін до договору оренди автоматична зміна орендодавця за договором оренди не відбувається.
В свою чергу, як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні докази укладення додаткової угоди щодо заміни орендодавця у договорі оренди № 1 від 12.12.2005 року, отже, посилання відповідача на рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 12.03.2020 №2752, як на підставу заміни орендодавця за спірним договором та неправомірність звернення до суду з даним позовом саме КНП Ізюмської міської ради “Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері”, є безпідставними.
Щодо неврахування судом першої інстанції правової позиції, яка викладена в постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18 колегія суддів зазначає, що у наведеній постанові, орендодавця - державну адміністрацію, як безпосереднього власника майна, було замінено на підставі додаткової угоди про внесення змін до договору оренди.
Щодо правової позиції, викладеної в п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, то у вказаній постанові Судом надано роз'яснення з приводу правомочності міської ради як власника майна на володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Водночас, колегія суддів зазначає, що у наведеній скаржником справі Судом зроблені висновки у правовідносинах, які не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі №922/226/21 ні за предметом спору, ні за сферою правового регулювання.
Також в апеляційній скарзі апелянт вважає, що позивачем самостійно змінено положення п. 4.2. договору, адже, на думку апелянта, для настання юридичного факту відмови від пролонгації договору позивач повинен був надіслати таке повідомлення в чітко визначений строк (1 місяць до закінчення договору). На думку скаржника, той факт, що балансоутримувач (КНП Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері") надсилало листи від 01.11.2017, № 2358 від 12.09.2018, № 2512 від 26.09.2019, від 27.09.2019, від 19.08.2020 № 2504 не є законною підставою для відмови у пролонгації договору, адже всі ці листи-повідомлення надсилались поза межами строку, який в погоджений сторонами в п. 4.2. Договору.
З приводу вказаних доводів колегія суддів зазначає що статтею 764 ЦК України передбачено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Як свідчать матеріали справи, як на дату закінчення строку договору оренди, так і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору. Крім того, як вже зазначалось, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору, про що також зазначено в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18.
У п. 4.2. договору сторони дійшли згоди, що якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на термін п'ять років.
Як вже було зазначено вище, листами від 01.11.2017,12.09.2018, 27.09.2019, 19.08.2020, тобто протягом дії договору, за три місяці до його закінчення та 04.01.2021, тобто протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, позивач повідомив відповідача про намір використання майна для власних потреб та відсутність наміру продовжувати дію договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 після 15.12.2020 року.
У листі від 04.01.2021 позивач повідомляв відповідача про закінчення терміну дії договору оренди та, посилаючись на умови п.8.3. договору, вимагав призначити відповідальних осіб для створення комісії з передачі об'єкта оренди та негайно повернути орендоване майно.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідне повідомлення орендаря було здійснено позивачем у відповідності до вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України .
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 8.2. договору сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі об'єкта, що орендується, протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди. Протягом терміну за п. 8.2. договору орендар зобов'язаний виїхати з об'єкта, що орендується та підготувати його до передачі орендодавцеві (п. 8.3. договору).
Як правомірно зазначено судом першої інстанції, наслідком задоволення позовних вимог має бути відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, на користь якого приймається відповідне рішення суду.
Посилаючись на норми ч. 1 ст. 785 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення наведеної норми не виключають можливості захисту прав позивача у спосіб, визначений останнім. До того ж, під час розгляду справи, не встановлено обставин, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів щодо повернення приміщення у порядку, який визначений договором. Натомість, з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування нежитловим приміщенням за договором оренди, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення такої особи.
Проте, відповідач не приступив до виконання своїх договірних зобов'язань та не звільнив в об'єкт оренди після закінчення терміну дії договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди припинив свою дію з 16.12.2020, позивач листами від 01.11.2017, 12.09.2018, 27.09.2019, 19.08.2020, 04.01. 2021 довів до відома відповідача про небажання продовжувати орендні правовідносини між сторонами та про закінчення терміну дії договору. Отже, відповідач зобов'язаний згідно з умовами договору оренди повернути орендоване майно власнику.
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.
Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 270, 271, 180, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Люпін” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/226/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.12.2021
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов