ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 грудня 2021 року Справа № 906/464/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Гудак А.В.
суддя Василишин А.Р.
суддя Олексюк Г.Є.
без повідомлення учасників справи
за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. в частині відмови у задоволенні первісного позову та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (вх.№4503/21 від 01.11.2021) на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. в частині відмови у задоволенні зустрічного позову у справі №906/464/21 (суддя Прядко О.В., м.Житомир, повний текст складено 27.09.2021 року)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп"
про стягнення 61 495,85 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле"
про стягнення 36524,84 грн. збитків
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" 61495,85 грн боргу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №167ТП від 15.11.2018.
Поряд з тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" до Господарського суду Житомирської області надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" 36524,84 грн збитків за частково пошкоджений товар при перевезенні вантажу на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг №167ТП від 15.11.2018.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2021 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" про стягнення 61495,85 грн. та у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" про стягнення 36524,84 грн. збитків - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на час пред'явлення позову 22.04.2021 позивачем за первісним позовом не доведено належними доказами виконання ним обов'язку щодо передачі документів на підтвердження перевезення вантажу відповідно до Договору-заявки від 03.11.2020, а отже і наявність заборгованості ТОВ "Спарк Бізнес Груп" за отримані послуги. За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 61495,85грн не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.
Щодо зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів виконання вимог ч. 1 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів щодо здійснення заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер пошкоджень, в момент прийняття вантажу за очевидного характеру пошкоджень товару, оскільки пакувальний лист №11 від 04.11.2020 не складений перевізником, не адресований перевізнику та не містить будь-яких записів з боку представників перевізника.
Додана ТОВ "Спарк Бізнес Груп" до відповіді на відзив роздруківка електронної переписки без ЕЦП не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення та зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.
Крім того, позивачем не доведено прямої причетності відповідача до пошкодження товару, а відтак і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача.
Отже, у зв'язку з відсутністю (недоведеністю) протиправної поведінки відповідача, в суду наявні підстави стверджувати, що у останнього відсутня наявність складу цивільного правопорушення, а відтак і відсутні підстави для стягнення з останнього збитків заявлених позивачем.
Тому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 36524,84грн збитків, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження пошкодження частини вантажу відповідачем за зустрічним позовом при міжнародному перевезенні вантажу.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р.(вх.№4399/21 від 25.10.2021) в частині відмови у задоволенні первісного позову у справі №906/464/21 про стягнення 61 495,85 грн.
Скаржник за первісним позовом зазначив, що ухвалене рішення має підстави для його часткового скасування в частині відмови у задоволенні первісного позову, з наступним ухваленням нового рішення у відповідній частині згідно з приписами пунктів 3 та 4 частини 1 статті 277 ГПК України.
Таким чином, апелянт за первісним позовом зазначає, що будь-яка з норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі за текстом - Конвенція КДПВ), ЦК України та ГК України (а саме ч.1 ст.1 Конвенції КДПВ, ч.1 ст.509 ЦК України, ч.1 ст.307 ГК України), не містять жодних умов, які встановлюють умови для виконання боржником свого обов'язку здійснення оплати виконаного перевезення. На його думку, цей обов'язок боржника є ядром, базовим елементом зобов'язального відношення з перевезення вантажу.
Крім того, апелянт за первісним позовом вважає, що до господарського зобов'язання з перевезення вантажу крім основного базового зобов'язання (перевезення вантажу, оплати за виконане перевезення) також входять допоміжні зобов'язання, які служать реалізації основного базового зобов'язання та є лише похідними від нього (наприклад, повідомляти замовника перевезення про зупинки під час перевезення, здійснювати митне оформлення вантажу під час міжнародного перевезення, в тому числі і надавати за певних умов перевізні документи та вимоги про їх зовнішній вигляд). Саме тому, невиконання допоміжного зобов'язання через об'єктивні причини не може скасовувати основне базове зобов'язання, а відтак підхід суду першої інстанції, що ставить на чільне місце дотримання допоміжних умов зобов'язання, не відповідає ані застосованим нормам матеріального права, ані фактичним обставинам справи.
Скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано факту отримання відповідачем 12 лютого 2021 року, без пред'явлення своєму замовнику, накладних CMR, оформлених відповідно до умов Договору та договору - заявки, повної оплати за вказане перевезення та наступні 8 місяців поточного року утримує без належних підстав плату за перевезення.
Крім того, головний недолік оскаржуваного рішення, на думку апелянта за первісним позовом, проявляється в тому, що суд припустився підміни обов'язаної умови здійснення оплати, а саме доставки вантажу у пункт призначення та передачі його уповноваженій на це особі, на умову допоміжного зобов'язання - отримання перевізником плати у відповідь на надання ним визначеної кількості перевізних документів.
Разом з тим, не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні зустрічного позову у справі №906/464/21 до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. також звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (вх.№4503/21 від 01.11.2021).
Позивач за зустрічним позовом вважає ухвалене рішення з порушенням норм матеріального права та таким, що прийняте за неповно з'ясованих обставин та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Таким чином, скаржник зазначає, що ч.1 ст. 17 Конвенції встановлює презумпцію вини перевізника у заподіянні шкоди і саме перевізник має спростувати відсутність своєї вини, що останнім не було зроблено. Оскільки вантаж прийнято представниками перевізника в належному стані, а пошкодження виявлено вже у місці вивантаження, а отже вантаж було пошкоджено в процесі транспортування, що на думку скаржника за зустрічним позовом, є прямою виною представників ТОВ «Компанії «Транспеле».
Апелянт за зустрічним позовом зазначив, що суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, вказавши, що ТОВ «Компанія «Транспеле» є не єдиним перевізником товару у даній справі. А тому звертає увагу, що товарно-транспортна накладна (CMR) № 601005 від 04.11.2020 року, яка містить у матеріалах справи, у графі 16 Перевізник (найменування, адреса, країна) та у графі 23 Підпис та штамп перевізника містить відомості, лише про ТОВ «Компанію «Транспеле», жодних відомостей щодо інших Перевізників, даний документ не містить.
Крім того, скаржник за зустрічним позовом вважає, що суд першої інстанції вказуючи, що єдиним документом, що підтверджує наявність факту пошкодження товару у справі є Пакувальний лист №11 від 04.11.2020 року, не належно дослідив наявні в матеріалах справи документи, а саме: претензію від Замовника перевезення (на англійській мові) від 11.12.2020 р., претензію від Покупця (власника) вантажу на англійській та українській мові, претензію від Замовника перевезення (двомовна) від 11.12.2020 р., лист Замовника перевезення про пошкодження від 08.02.2021 р., лист від Покупця (власника) вантажу від 07.04.2021 р., з яких чітко прослідковується вина перевізника у заподіянні збитку.
Також, на думку апелянта за зустрічним позовом, суд першої інстанції не вірно трактував норму закону, зокрема ч.1 ст.30 Конвенції, стосовно заяви про пошкодження вантажу. Він вважає, що дана норма містить вимоги щодо письмової форми заяви про пошкодження вантажу, лише у випадку, коли пошкодження товару є не очевидними і жодним чином не зобов'язує робити, саме письмову заяву, коли такі пошкодження є очевидними. Окрім того, не визначає, саме в якому документі відтворюється ця відмітка. В даному випадку, пошкодження є очевидним і відповідна заява зроблена в момент вивантаження представнику ТОВ «Компанії «Транспеле» - водію транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Більш того, представником складу - одержувача Martin Oelrich GmbH&Co.KG внесено і письмову відмітку про пошкодження в пакувальний лист №11 від 04.11.2020 року, таким чином заявивши про пошкодження вантажу в момент його прийняття, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 30 Конвенції.
Ще одним доводом скаржника за зустрічним позовом є неналежне дослідження наявних в матеріалах справи документів, а саме: листа Замовника даного перевезення - Rugo Logistics BV від 08.02.2021 року та листа ULRICK & SHORT LTD від 07.04.2021 року, які підтверджують, що товарно-транспортна накладна (CMR) № 601005 від 04.11.2020 року не була надана у місці вивантаження.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі за первісним позовом є вимоги про стягнення 61495,85 грн боргу та за зустрічним позовом вимога про стягнення 36524,84 грн., що в сумі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обставини справи, встановлені рішенням суду, та доводи сторін у сукупності з наданими ними доказами, обсяг матеріалів справи, колегія суддів вважає, що дана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (вх.№4503/21 від 01.11.2021) на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. в частині відмови у задоволенні зустрічного позову у справі №906/464/21 про стягнення 36524,84 грн. збитків.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. в частині відмови у задоволенні первісного позову у справі №906/464/21 про стягнення 61 495,85 грн. та об'єднано апеляційні скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (вх.№4503/21 від 01.11.2021) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" в частині відмови у задоволенні первісного позову у справі №906/464/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд яких прийнято здійснювати без повідомлення учасників справи.
22 листопада 2021 від ТОВ "Компанія "Транспеле" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Спарк Бізнес Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення 36524,84 грн. збитків, в якому просить суд залишити її без задоволення.
29 листопада 2021 року від ТОВ "Спарк Бізнес Груп" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач за зустрічним позовом просить винести постанову, якою скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2021р. в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення з ТОВ «Компанії «Транспеле» на користь ТОВ «Спарк Бізнес Груп» збитків у розмірі 36 524,84 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Компанії «Транспеле» на користь ТОВ «Спарк Бізнес Груп» збитки у розмірі 36 524,84 грн.
Крім того, 29.11.2021 року від ТОВ "Спарк Бізнес Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Транспеле" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 61 495,85 грн., в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
06 грудня 2021 від ТОВ "Компанія "Транспеле" надійшла відповідь на відзив, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 15 вересня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» до ТОВ «СПАРК БІЗНЕС ГРУП» про стягнення 61 495,85 грн. боргу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (вх.№4503/21 від 01.11.2021) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" в частині відмови у задоволенні первісного позову слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21р. у справі №906/464/21 змінити, доповнивши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (експедитор/відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" (перевізник/позивач за первісним позовом) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №167ТП (далі за текстом - Договір, а.с.6-10 т.1), за умовами якого в період дії даного Договору на його умовах Експедитор доручає заявками, а Перевізник приймає і організовує за винагороду в інтересах експедитора замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом. Перевезення вантажів здійснюються відповідно до чинного законодавства України, умовами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах [далі КДПВ] (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року), Статутом автомобільного транспорту та положеннями даного Договору (п.1.1. Договору).
Загальні умови щодо перевезень вантажів обумовлюються в Заявках (Договорах-заявках на перевезення вантажів), які є невід'ємною частиною даного Договору. При тлумаченні положень цього договору пріоритет має Договір-заявка ( п.2.1 Договору).
Відповідно до п.2.2 Договору перевізник діє від свого імені, а Експедитор діє від свого імені або від імені Замовника, але в будь-якому випадку за рахунок коштів Замовника. Жодна зі сторін не має права передавати свої повноваження за даним договором третій стороні .
Згідно п.3.1 Договору експедитор направляє Перевізнику до початку навантаження Заявку за допомогою факсимільного або електронного зв'язку на перевезення вантажів із зазначенням: місця (адреси) завантаження, місця (адреси) розвантаження; дати і часу подачі автомобіля під завантаження; найменування та маси вантажу; особливих умов перевезення і т.д.
Експедитор своєчасно здійснює оплату за надані Перевізником послуги з перевезення вантажів, згідно Розділу 6 Договору (п.3.5 Договору).
Згідно п.3.6 Договору, Експедитор організовує підготовку та оформлення товаросупровідних документів встановленої форми і в необхідній кількості, в разі оформлення документів Відправником вантажу.
Відповідно до п.4.2 Договору перевізник повинен контролювати силами водія транспортного засобу правильність розподілу, розміщення вантажу з метою недопущення перевищення максимально допустимих вагових параметрів перевантаження по осях, в тому числі поштучний перерахунок вантажних місць, перевірку зовнішнього стану упаковки, порядок завантаження (розвантаження). Пломбування вантажного відсіку автомобіля не звільняє Перевізника від відповідальності за відповідність фактичної кількості вантажних місць кількості, зазначеній в супровідних документах. При відсутності можливості перерахунку, в разі розбіжності даних в супровідних документах з фактичними або при наявності інших недоліків, виявлених під час завантаження (пошкодження упаковки, ненадійне закріплення вантажу у вантажному відсіку, перевантаження і т. п.), які можуть привести до додаткових витрат, а також нанесення шкоди вантажу в процесі транспортування, Перевізник повинен, не залишаючи місця завантаження, повідомити Експедитору про це і проставити всі необхідні позначки на всіх примірниках товарно-транспортної накладної (CMR).
Перевізник зобов'язаний забезпечити страхування його відповідальності (CMR страхування) повної відповідальності за вантаж і гарантує, що на момент надання даний страховий поліс є дійсним та чинним і повністю покриває вартість вантажу. У разі незабезпечення страхування зобов'язаний відшкодувати всі збитки на першу вимогу Експедитора, в розмірах заявлених Експедитором (п.4.4. Договору).
Перевізник здійснює доставку вантажу в узгоджені з Експедитором терміни і передбачені в договорі-заявці. Якщо інше не прописано в договорі заявці, вантаж повинен бути доставлений в пункт призначення до 09:00 ранку за місцевим часом (п.4.5 Договору).
Пунктом 4.8. Договору визначено обов'язок перевізника в термін не більше 10 календарних днів після вивантаження надати Експедитору (рахунок, акт виконаних робіт, податкову накладну, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) з оригінальною печаткою вантажоодержувача в 2-ох примірниках і з оригінальною печаткою Перевізника з обов'язковим зазначенням реєстраційного номера автомобіля).
Перевізник зобов'язаний перевіряти правильність зроблених в провізних документах записів щодо числа вантажних місць, правильність їх маркування, зовнішній стан вантажу і його упаковки. Про всі розбіжності за кількістю та якістю вантажу, які мають місце в документах і за фактом, робити відповідні позначки в товарно-транспортній накладній з дотриманням при цьому відповідних вимог і стандартів. У разі оформлення товаросупровідних документів, Перевізник після заповнення, надає їх на перевірку Відправникові вантажу. Після підтвердження правильності оформлення виконує перевезення вантажу (п.4.9 Договору).
Відповідно до пункту 4.11 Договору, у момент розвантаження автомобіля в цілях безпеки Перевізник зобов'язаний переконатися в тому, що вантаж від імені вантажоодержувача приймає уповноважена особа. У разі розбіжності інформації в п.3 і п.24 товарно-транспортної накладної CMR Перевізник зобов'язаний негайно повідомити про це Експедитору і очікувати його подальших вказівок. У разі видачі вантажу не уповноваженій особі - вся відповідальність за заподіяну шкоду Експедитору і третім особам лягає на Перевізника.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов організації, перевезень і розрахунків за перевезення Перевізник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом КДПВ і цього договору
Відповідно до п.5.4. Договору перевізник несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення з відшкодуванням всіх збитків і штрафів документально підтверджених, які виникали або пред'являлися в результаті його дій або упущень. Перевізник зобов'язується здійснити відшкодування зазначених сум або надати свої обґрунтовані заперечення протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії Експедитора.
Орієнтовна вартість цього договору складається з суми вартості цін, тарифів та інших витрат пов'язаних з виконанням даного договору, але не більше ніж 300 000 гривень в місяць (п. 6.1 Договору).
Ціна кожного окремого транспортного замовлення, вказуються сторонами в додатках до даного договору або в заявках, які є невід'ємною частиною даного договору, є договірними і визначаються виключно з конкретної ситуації на ринку транспортних послуг (п.6.2 Договору).
Відповідно до п.6.3 договору експедитор здійснює оплату протягом 15 банківських днів після надання Перевізником повного переліку документів згідно п. 4.8, 4.10. або протягом строків обумовлених в Договорі - заявці.
За умовами п.6.4 Договору, Експедитор проводить оплату фактично наданих транспортних послуг в національній валюті України шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Перевізника з коштів, що надходять від Замовника за вирахуванням своєї комісійної винагороди, яка обкладається ПДВ, залишається на рахунку Експедитора і є різницею між сумою, яка надійшла від Замовника і сумою, яку Експедитор оплачує Перевізнику на його розрахунковий рахунок відповідно до умов, обумовлених у Договорі-заявці.
У разі пред'явлення претензій до Перевізника за неналежне виконання своїх зобов'язань (пошкодження, недостача вантажу та інше) експедитор має право притримати оплату послуг перевізника до моменту визначення вартості збитку (п.6.5 Договору).
За умовами п.7.2 Договору претензії Експедитора щодо псування вантажу під час його транспортування приймаються Перевізником в письмовому вигляді, якщо даний факт підтверджується документами .
Відповідно до п. 7.3 Договору, сторона, що отримала претензію, зобов'язана розглянути її і дати відповідь протягом строку встановленого законодавством.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і зберігає свою дію до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо одна зі сторін за один місяць до закінчення терміну дії Договору письмово не повідомить іншу Сторону про розірвання договору, дія Договору автоматично пролонгується на наступні 12 місяців без складання додаткової угоди до Договору (п.10.1 Договору).
Згідно п.10.2 Договору, всі зміни до даного Договору мають юридичну силу лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
Договір, заявка, зміни і доповнення договору, отримані за допомогою факсимільного зв'язку, мають юридичну силу. Сторони констатують, що скріплення печаткою (штампом) підпису особи, яка підписала заявку від імені Експедитора/Перевізника є належним доказом того, що така особа має право підпису відповідних документів (п.10.4 Договору).
Сторони домовилися, що для підписання додаткових угод, договорів-заявок, доповнень до договору, для здійснення угод, пов'язаних з даним Договором, можуть бути використані факсимільні відтворення підписів керівників Сторін. Сторони визнають рівну юридичну силу власної та факсимільного відтвореної підпису за допомогою механічних засобів на додаткових угодах до договору, а також на інших документах, які мають значення для його виконання (п.10.5 договору).
Вантаж вважається доставленим за наявності печатки інспектора митниці в CMR-накладній та CARNET-TIRi і печатки отримувача в CMR-накладній (п.10.7 Договору).
За умовами п.10.8 договору Експедитор має право вимагати від Перевізника компенсації за пошкодження вантажу на правах власника вантажу або в порядку регресу.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.6.2 Договору від 15.11.2018 року, 03.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" укладено договір-заявку на перевезення вантажу (крохмаль кукурудзяний сухий) за маршрутом Україна-Німеччина (далі - договір-заявка), дата завантаження: 04.11.2020 0:00:00, дата вивантаження 13-16.11.2020 0:00:00, адреса вивантаження: Martin Oelrich GmbH & Co. KG Saerbeckerstrasse 42 DE-49549 Ladbergen. Вартість перевезення і умови оплати: 1850 євро по курсу НБУ на день розвантаження, 20 банківських днів по оригіналам документів, оплата буде виконуватись тільки після виконання п.16 даного Договору і вимог до оформлення пакету документів по наданим послугам. Відлік строків оплати буде відліковуватись від дати отримання ТОВ "Спарк Бізнес Груп» всіх правильно оформлених документів (а.с.11 т.1).
Згідно п.2 договору-заявки у період дії даного Договору-заявки та на його умовах Експедитор доручає, а Перевізник приймає і організовує за винагороду міжнародні й міжміські перевезення вантажів. Перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом в відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів [далі КДПВ] (з змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року), Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення, Законодавчими нормами України, законодавчими нормами країн вантажовідправника і вантажоодержувача, Законодавчими нормами країн, по території яких здійснюється перевезення вантажів і положенням цього Договору-заявки
Перевізник зобов'язаний забезпечити страхування його відповідальності (CMR страхування), повної відповідальності за вантаж і гарантує, що на момент надання даний страховий поліс є дійсним, чинним і повністю покриває вартість вантажу У разі відсутності або недійсності поліса страхування відповідальності на умовах КДПВ-перевізники несе відповідальність перед Експедитором усіма наявними засобами і майном в повному обсязі за завдані збитки. Експедитор має право на компенсацію Перевізником витрат, пов'язаних з послугами сюрвейєра, шляхом їх вирахування із сум, що підлягають до оплати (п.3 договору-заявки).
Приймаючи вантаж Перевізник перевіряє: зовнішній стан вантажу і його упаковки, вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць. У випадках виявлення пошкоджень вантажу (деформованих, підмочених, розірваних, битих, одиниць завантаження та інше) до початку перевезення Перевізник зобов'язаний зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладеної (CMR) запис у 18 графі і письмово (засобами електронного зв'язку) довести ці обставини до відома Експедитора, а також вимагати від відправника вантажу письмового підтвердження (підпису уповноваженої особи з розшифровкою ПІБ, посади та відтиску печатки) у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладеної (CMR) у 18 графі наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень. В іншому випадку (без письмового підтвердження відправника вантажу у 18 графі CMR) вважається, що вантаж і його упаковка були в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (п.5 договору-заявки).
Відповідно до умов п.11 договору-заявки, Перевізник, в особі його представника (водія) зобов'язаний контролювати наявність в CMR-накладній та митних документах відміток (печаток/штампів) митних органів, через пункти перепуску, якими він пересувається при здійсненні перевезення, а також наявності в CMR-накладній оригінальних відтисків штампів (печаток) відправника та отримувача. Контроль і відповідальність за оформлення транзитної декларації на прикордонному переході (її відкриття/закриття) беззаперечно покладається на Перевізника.
Згідно п.13 договору-заявки, у разі пред'явлення претензій до Перевізника за неналежне виконання своїх зобов'язань (пошкодження, недостача вантажу та інше) експедитор має право притримати оплату послуг перевізника до моменту визначення вартості збитку, а його сума утримується експедитором з сум, що підлягають до оплати в тому числі і з попередніх сум фрахтів.
Перевізник зобов'язується в термін не більше 10 календарних днів після вивантаження і відповідно вимог до оформлення та надання пакету документів по наданим послугам, надати Експедитору рахунок, акт виконаних робіт, податкову накладну, міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR)/TTH з оригінальною печаткою Вантажоодержувача в 2 -ох примірниках і з оригінальною печаткою Перевізника з обов'язковим зазначенням реєстраційного номера автомобіля. Документи направляються службою кур'єрської доставки на поштову адресу Експедитора. У випадку, якщо Експедитор в зазначений строк не отримав від Перевізника вказані документи, строк оплати за перевезення збільшується на кількість днів прострочення у надані документів. Розрахунковим днем є четвер, що наступає після дня завершення терміну оплати (п. 16 договору-заявки).
Відповідно до умов п.18 договору-заявки, Договір, Договір-заявка (підписані і скріплені печаткою з обох сторін), скановані документи (завірені печаткою), надані Перевізником по електронній пошті, для здійснення даного перевезення, мають повну юридичну силу нарівні з оригіналом. По факту здійснення перевезення Перевізник надсилає належним чином оформлену та затверджену мокрою печаткою Заявку разом із іншими документами, які стосуються конкретного перевезення.
Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором - заявкою відповідно до його умов, а у випадках, не врегульованих цим Договором - чинним законодавством України, умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі КДПВ] (з змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року), Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення та іншими міжнародними актами (п.19 договору-заявки).
Вимоги до оформлення та надання пакету документів по наданим послугам перевізниками (експедиторами) для оплати відповідно до умов договору та договору-заявки.
* Оригінал договору-заявки з підписом директора та печаткою перевізника (експедитора), роздрукований в форматі PDF відправлений ТОВ "Спарк Бізнес Груп",
* Рахунок-фактура повинен бути виставлений за курсом НБУ в гривнях без округлення сум на дату вивантаження автомобіля. У разі надання довідки про транспортні виграти, рахунок виставляється за курсом НБУ на дату надання довідки.
* Оригінал довідки про транспортні витрати,
* Акт виконаних робіт оформляється на дату вивантаження автомобіля на суму згідно рахунком-фактури,
В акті виконаних робіт потрібно вказувати: назви, адреси, ЄДРПОУ, ІПН, телефон сторін, відповідальних за вчинення і оформлення господарської операції (посада, прізвище), маршрут перевезення по CMR, номер автомобіля, вартість послуги, одиниця виміру послуги (1 послуга або 1 грн), ставка ПДВ, по якій обкладається послуга (0%, 20%, без ПДВ), ТОВ "Спарк Бізнес Груп" вказувати як "Експедитор".
Оригінал карти простою, акт простою автомобіля, оформлений за зразком наданим ТОВ"Спарк Бізнес Груп".
* CMR - 2 примірника, в яких вказано маршрут і номер авто, підпис і печатку одержувача, мокра печатка перевізника (експедитора) (1 екземляр - оригінал, 2 - точну копію, завірену печаткою перевізника (експедитора)),
* Електронна податкова накладна, оформлена і зареєстрована в терміни, визначені Податковим кодексом України.
Оплата буде проводитися тільки після отримання всіх необхідних документів з виконанням зазначених вимог.
Відповідно до п.3.1 Договору від 15.11.2018 (а.с. 6 Т1), ТОВ "Спарк Бізнес Груп" направив до ТОВ "Компанія “Транспеле" договір-заявку від 03.11.2020 на перевезення вантажу, згідно якої позивачу за первісним позовом доручалось здійснити перевезення вантажу (крохмаль кукурудзяний - Dry Corn Starch) у кількості упаковок 21 баг-баг по 1000 кг за маршрутом м. Дніпропетровськ (Україна) - Ladbergen (DE) (Німеччина) (а.с.11 Т1).
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
З Договору- заявки від 03.11.2020 року вбачається, що ТОВ "Спарк Бізнес Груп" є замовником перевезення, який уклав договір від свого імені, а ТОВ "Транспеле" (апелянт за первісним позовом) є виконавцем договору - перевізником.
З огляду на зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору перевезення вантажу.
Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
В силу дії частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м.Женева.
Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь- якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.
Відповідно до статтей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України.
Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Апелянт за первісним позовом, посилається на те, що ним виконано зобов'язання з перевезення вантажу, відповідачеві направлено 12.03.2021 поштовим відправленням №0314819271873 для належного виконання зобов'язання останнього з оплати, комплект документів, проте які протягом 15 банківських днів не оплачені у повному обсязі ТОВ "Спарк Бізнес Груп"(копії пакету документів знаходяться в матеріалах справи на а.с. 12-16 Т.1).
Щодо даного доводу, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне, що однією з умов Договору-заявки від 03.11.2020 (а.с.11 т.1), яка підписана і погоджена обома сторонами є вартість перевезення і умови оплати: 1850 євро по курсу НБУ на день розвантаження, 20 банківських днів по оригіналам документів, оплата буде виконуватись тільки після виконання п.16 даного Договору і вимог до оформлення пакету документів по наданим послугам. Відлік строків оплати буде відліковуватись від дати отримання ТОВ "Спарк Бізнес Груп» всіх правильно оформлених документів.
Відповідно до п.16 Договору-заявки від 03.11.2020 , перевізник зобов'язується в термін не більше 10 календарних днів після вивантаження і відповідно вимог до оформлення та надання пакету документів по наданим послугам, надати Експедитору рахунок, акт виконаних робіт, податкову накладну, міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR)/TTH з оригінальною печаткою Вантажоодержувача в 2-ох примірниках і з оригінальною печаткою Перевізника з обов'язковим зазначенням реєстраційного номера автомобіля. Документи направляються службою кур'єрської доставки на поштову адресу Експедитора. У випадку, якщо Експедитор в зазначений строк не отримав від Перевізника вказані документи, строк оплати за перевезення збільшується на кількість днів прострочення у надані документів. Розрахунковим днем є четвер, що наступає після дня завершення терміну оплати.
Відповідно до умов договору та договору-заявки, що містяться після п. 19 договору-заявки від 03.11.2020 на перевезення вантажу існує вимога до оформлення та надання пакету документів по наданим послугам перевізниками (експедиторами) для оплати, а саме надання CMR - 2 примірника, в яких вказано маршрут і номер авто, підпис і печатку одержувача, мокра печатка перевізника (експедитора) (1 екземпляр - оригінал, 2 - точну копію, завірену печаткою перевізника (експедитора)).
Сторони погодили необхідність виконання п.16 договору-заявки та Вимог до оформлення пакету документів також і в розділі Вартість перевезення і умови оплати договору-заявки.
З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2020 ТОВ "Транспеле" виконав перевезення вантажу відповідно до CMR № 601005 від 04.11.2020 складом власних транспортних засобів реєстраційні номери д.н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (копія а.с.12 т.1, оригінал а.с.175 т.1). Відповідно, пакет документів за умовами п.4.8 Договору від 15.11.2018 та п.16 договору-заявки від 03.11.2020 повинен був бути направлений Експедитору до 27.11.2020, а відповідно до п.6.3 Договору від 15.11.2018, останній протягом 15 банківських днів мав здійснити оплату, тобто до 13.12.2020.
Однак, як вбачається з доказів, які наявні в матеріалах справи, пакет документів для оплати: оригінал CMR 601005 від 04 листопада 2020 року, оригінал рахунку - фактури № 2415 від 17 листопада 2020 року, оригінал акту № 2727 від 17 листопада 2020 року; копію договору - заявки па перевезення вантажу від 03 листопада 2020 року, відповідно до опису вкладення у цінний лист №0314819271873 був направлений апелянтом за первісним позовом на адресу ТОВ "Спарк Бізнес Груп" від 12.03.2021 (а.с.16 Т1), який отриманий відповідачем (апелянтом за зустрічним позовом) - 23.03.2021.
Таким чином, з урахуванням приписів п.16 Договору-заявки від 03.11.2020, якщо Експедитор в зазначений строк не отримав від перевізника вказані документи, строк оплати за перевезення збільшується на кількість днів прострочення у надані документів, тобто в даному випадку - 105 днів (див.Таблицю 1).
Таблиця 1
МісяцьДні прострочення
Листопад 20203
Грудень 202031
Січень 202131
Лютий 202128
Березень 202112
Всього105
Вказаним пунктом договору-заявки від 03.11.2020 було визначено, що розрахунковим днем є четвер, що наступає після дня завершення терміну оплати, тобто 01.07.2021 року.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивач за первісним позовом передчасно звернувся 27.04.2021 року з позовом до суду щодо стягнення плати за надання послуги по перевезенню, згідно договору-заявки від 03.11.2020 в сумі 61 495,85 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 61495,85 грн, оскільки позов подано передчасно.
Щодо вимог апелянта за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Траспеле" 36524,84грн збитків за пошкоджений товар при перевезенні, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтями 4 та 9 Конвенції передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Питання умов укладення договору перевезення вантажу регулюється статтею 909 ЦК України.
Відповідно до п.1 ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Аналогічні приписи містить ст. 314 ГК України, якою встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Відповідно до статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення ( ч. 3 ст. 310 ГК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Також відповідно до ч.2 ст.9 Конвенції, якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником.
Щодо доводів апелянта за зустрічним позовом, що суд першої інстанції вважає єдиним документом, що підтверджує наявність факту пошкодження товару у справі є Пакувальний лист №11 від 04.11.2020 року, хоч на думку скаржника за зустрічним позовом цей факт також підтверджують: претензія від Замовника перевезення (на англійській мові) від 11.12.2020 р., претензія від Покупця (власника) вантажу на англійській та українській мові, претензія від Замовника перевезення (двомовна) від 11.12.2020 р., лист Замовника перевезення про пошкодження від 08.02.2021 р., лист від Покупця (власника) вантажу від 07.04.2021 р., з яких чітко прослідковується вина перевізника у заподіянні збитку, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Приймаючи вантаж Перевізник перевіряє: зовнішній стан вантажу і його упаковки, вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць. У випадках виявлення пошкоджень вантажу (деформованих, підмочених, розірваних, битих, одиниць завантаження та інше) до початку перевезення Перевізник зобов'язаний зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладеної (CMR) запис у 18 графі і письмово (засобами електронного зв'язку) довести ці обставини до відома Експедитора, а також вимагати від відправника вантажу письмового підтвердження (підпису уповноваженої особи з розшифровкою ПІБ, посади та відтиску печатки) у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладеної (CMR) у 18 графі наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень. В іншому випадку (без письмового підтвердження відправника вантажу у 18 графі CMR) вважається, що вантаж і його упаковка були в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (п.5 договору-заявки).
Відповідно до частини 1 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.
Дослідивши наявну в матеріалах справи CMR №601005 (копія - а.с.12 Т.1, оригінал - а.с.175 Т.1), колегія суддів зазначає про відсутність у вказаному документі будь-яких відміток вантажоодержувача про одержання пошкодженого вантажу, тому одержувач вважається таким, що отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
При цьому частиною 1 ст. 73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак, остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.
Посилання скаржника за зустрічним позовом в своїй апеляційній скарзі на наявність в матеріалах справи інших доказів, що підтверджують наявність факту пошкодження товару, а саме претензія від Замовника перевезення (на англійській мові) від 11.12.2020 р., претензія від Покупця (власника) вантажу на англійській та українській мові, претензія від Замовника перевезення (двомовна) від 11.12.2020 р., лист Замовника перевезення про пошкодження від 08.02.2021 р., лист від Покупця (власника) вантажу від 07.04.2021 р., суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним.
Вказані документи направлялися одержувачем товару для замовника перевезень ТОВ "Спарк Бізнес Груп". Доказів надання Заяви одержувачем щодо пошкодження товару для перевізника, як це передбачено ст.30 Розділу V Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 36524,84грн збитків, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження пошкодження частини вантажу відповідачем за зустрічним позовом при міжнародному перевезенні вантажу.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (вх.№4503/21 від 01.11.2021) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" в частині відмови у задоволенні первісного позову слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2021 №906/464/21 в частині розгляду первісного позову змінити, доповнивши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів відповідно в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Бізнес Груп" (вх.№4503/21 від 01.11.2021) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" в частині відмови у задоволенні первісного позову на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2021 №906/464/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.21 р. у справі №906/464/21 в частині розгляду первісного позову змінити, доповнивши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
3. Справу №906/464/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "21" грудня 2021 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Олексюк Г.Є.